Це воістину дивна
ідея, що людям, які померли і воскресли з Христом, а отже їх учинено справжніми
святими – що їм необхідно умертвляти свої земні схильності у частинах власного
тіла. Апостол згадує про це в Римлян 7:5, 8, 23 та в деяких інших місцях, часто
пояснюючи, як саме святі далі залишаються у різноманітних пристрастях
прабатьківського гріха, які весь час з’являються у намаганні прорватись наверх
і то навіть великі зовнішні пороки. Ось цим і слід чинити опір. Вони достатньо
сильні для того, аби уярмити людину, упокорити її найбільшій провині, як про це
пояснює Павло (в Римлян 7:23) і вони свого, звичайно доб’ються, якщо кожен
зокрема не буде вірою і з допомогою Святого Духа, чинити опір їм, і їх долати.
Через це святі,якщо не хочуть утратити Божої благодаті і своєї віри, мусять енергійним і невпинним воюванням упокорювати свої грішні пристрасті. В Римлян 8:13 Павло каже: «Коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли Духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити». Тож, аби зберігати Духа та почате духовне життя, християнин мусить боротися проти себе самого.
Цього не здійснити
чернецьким лицемірством, яким дехто сподівається чинити опір гріхові. Бо
забруднення гріха – це не просто щось таке, що стосується одежі чи шкіри
назовні і легко змивається. Це не щось таке, що можна видалити з тіла постом і бичуванням.
Ні, воно проникає в плоть і кров, і розсіюється по всій людині. Позитивне
умертвіння – необхідне, або ж це забруднення гріха людину зруйнує. А ось як
слід умертвляти гріх: його потрібно осмислювати у серйозному невдоволенні та в ньому
каятись; а через віру в Христа слід шукати прощення гріхів і знаходити його.
Ось таким чином потрібно чинити опір гріховним схильностям і стримувати їх від
того, аби вони на вами торжествували.
Немає коментарів:
Дописати коментар