Хто співчуває убивцям, той радіє їхніми вчинками

     Справедливість Бога є Сам Бог… Тож як і Його милість, так і Його справедливість або ж суди Його слід любити, хвалити і прославляти понад усе. Саме в цьому сенсі промовляє Давид: «Праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!» (Псалом 57:10). З тієї самої причини Господь заборонив Самуїлові далі оплакувати Саула, промовляючи: «Аж доки ти сумуватимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем» (1 Сам. 16:1). Він наче каже: «Чи моя воля настільки тебе не вдовольнила, що ти віддаєш перевагу волі людській, а не Моїй?» Одним словом, по всьому Псалтиреві лунає голос хвали і прославлення, а саме, що Господь – Суддя вдовам і батько сиріт і що Він буде обороною бідних і захисником безпомічних так, що ворог збентежений буде, а безбожні поруйновані… Якщо хтось у глупому співчутті відчуватиме жаль до того покоління, яке вбиває праведних і то навіть Самого Сина Божого або до натовпу нечестивців, то він перебуває серед тих, що радіють їхніми провинами і схвалюють їхні вчинки.

Мартін Лютер