ОДИН ДЕНЬ І ТИСЯЧА РОКІВ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день – немов тисяча років, а тисяча років – немов один день! Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять... А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться? Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що праведність на них пробуває. Тож, улюблені, чекаючи цього, попильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі (2 Петр 3:8-14).
Бог миру нехай буде зо всіма вами. Амінь. (Рим. 15:33).
Любі брати і сестри, зараз існує чимало передач і навіть художніх фільмів про пожежників. В одному з таких фільмів був епізод, коли на пожежників рухається величезна лісова пожежа. Дме сильний вітер і вони розуміють, що від того спопеляючого вогню їм не втекти. Тож вони ухвалюють рішення створити безпечне місце і випалюють довкола себе велике коло. Доки вогонь до них добереться, то там, де вони стоять вже не буде чому горіти. Їм доведеться похвилюватись і, можливо, наковтатись диму, але вони будуть живі.
Сьогодні Апостол Петро, а через нього Господь Святий Дух, попереджує нас про грядущу величезну пожежу в Останній День. Він описує її такими словами: «З гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять...» Дещо раніше він нас застерігає від того, аби ми не піддавались на глузування безбожників, які сміються із християни і кажуть: «Ну, де ж ваш Бог? Де Христос? Обіцяв повернутись у славі, а ось скоро вже буде дві тисячі років, а Його все нема! Він забувся про вас чи що?»
Втім навіть чимало з них залюбки знімають і переглядають різноманітні художні фільми про якісь катастрофи – чи то навалу інопланетян, чи падіння якихось гігантських астероїдів, ядерної війни, а чи щось подібне до цього. І в тих катастрофах планетарного масштабу виживають найрозумніші, найсильніші і найкмітливіші з них, аби почати життя цивілізації наново.
Світ не вірить у повернення Христа у славі. Світ не вірить, що ця земля буде спалена огнем від Бога і тому не вважає за потрібне прислухатись до слів Божих посланців – Його Апостолів. А коли люди не вірять попередженням про грядущу катастрофу то, як ми знаємо це з досвіду російського повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, платять за це жахливу і криваву ціну.
Господь не хоче, щоб ми платили таку ціну. Господь не хоче, щоб ми загинули у вогні і Він не хоче, аби ми мучились у вогні аду повіки віків. Він хоче нам добра. Він хоче нашого спасіння. І ось чому сьогодні ми чуємо ці слова Христового Апостола. Він каже нам: «Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день – немов тисяча років, а тисяча років – немов один день!»
Так, для нас останні два тисячоліття – це дуже довгий відтинок часу. Якщо взяти до уваги, що одне покоління – це 25 років, то від часу розп’яття, воскресіння і вознесіння Сина Божого, вже минуло 80 поколінь людського роду. А Христа все ще немає. Проте, що для нас дві тисячі років, то для Бога – це наче два дні. Чи два дні на тижні для вас довго? Я впевнений, що ні. Так само і для вічного Бога. Ми не можемо вимірювати Боже людським. І ми не повинні вимірювати людським божественне. Нас Бог кличе вірити в Нього і довіряти кожному Його слову.
Він все завжди виконував. І Він далі виконує всі Свої обіцянки. А нам Він нагадує, що наш погляд на час і Його погляд на час сильно відрізняються. Тож нам слід пристосовувати до Божого погляду, до Божого відліку і знати, що так – краще для всіх нас. І далі Апостол пояснює, чому це краще для всіх нас. «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням», – каже він, «але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття».
Навряд чи всі ви, любі брати і сестри, із самих пелюшок, непохитно уповали на Господа. Навіть якщо Святий Дух був створив у ваших серцях віру в Сина Божого ще в мить вашого Хрищення, чи не полишали ви Бога і не збивались на манівці у своєму житті, забуваючи і Христа, і ваше Хрищення? І як добре, що Бог довготерпів вам, відводячи вам достатньо часу, аби ви покаялись і сьогодні сиділи тут у церкві, слухали проповідь Божого Слова і причащались істинними тілом і кров’ю Сина Божого під виглядом хліба та вина Святої Євхаристії, а з ними отримували прощення гріхів, спасіння і вічне життя.
А Бог же «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). Тож ці всі роки, тисячоліття – не баріння, а довготерпіння людському родові, аби все більше людей були спасенні і, аби всі місця, всі оселі в Царстві Небесному, які приготував для нас Христос, були заповнені Божими дітьми. Проте все так не буде.
Апостол Петро далі попереджує: «День же Господній прибуде, як злодій вночі». Син Божий повернеться раптово тоді, коли Його найменше чекатимуть. Його день прибуде так, як прибуває злодій – а злодій прибуває тоді, коли його найменше чекають. Господь, звісно, не злодій і методи Христа – не злодійські. Але Він повернеться у славі раптово. Раптово для віруючих, бо в нас немає часу весь дивитись угору і так чекати на прихід Сина Божого, бо Він дав нам роботу, якої нам не переробити.
У нашого народу є така приказка «Стільки роботи, що нема коли вгору глянути». І власне кажучи, Сам Господь не казав нам, щоб ми дивились весь час угору, а вірували і трудились Йому на славу, поки є день, поки є можливість такої праці. А вдивлятись, вчитуватись ми повинні в Біблію. Тож для нас прихід Христа буде, хоча й очікуваним, проте несподіваним – дуже приємною несподіванкою саме в той День.
А для безбожних він буде не те що неприємним сюрпризом, а жахливою несподіванкою. Бо тоді «з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять...» Все, на що вони покладали свої надії і сподівання, буде зруйноване. Всі їхні діла, всі їхні багатства, які вони накопичували, можливо, навіть не одне покоління, будуть спалені.
І навіть більше самі вони постануть перед Христом, Який проголосить їм Свій вирок: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований… І ці підуть на вічную муку…» (Мт. 25:41, 45). Можливо, ви знаєте таких людей. Можливо, хтось із таких безбожників або маловірів є серед ваших домашніх або ваших друзів чи колег. Пам’ятайте, що Бог довготерпить і їм також. Він хоче і їхнього покаяння. І хтозна, чи через саме ваше християнське свідчення вони будуть приведені до покаяння, увірують в Христа і не будуть вкинуті навіки віків у невгасимий огонь аду, а будуть спасенні і увійдуть у радість вічного життя в Царстві Небесному.
Але й самих нас кличе Апостол пильнувати про наше власне життя. Адже ми живемо у грішній плоті та у світі, який лежить у злі. Піднебесся наповнене духами злоби, бісами, які прагнуть нашої погибелі тимчасової і вічної. Тож Апостол кличе нас пильнувати і каже: «А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться?»
Ми не можемо жити так, як живе цей злий світ. Наше життя повинне бути іншим. Апостол наче каже: «Ви чекаєте на повернення Христа у славі. Ви молитесь, аби Він швидше повернувся, прохаючи: «Прийди, Господи Ісусе!». Тож ви мусите бути особливими у святому житті і побожності». Бачите, ці дві речі – святе життя і побожність між собою дуже тісно пов’язані. Диявол хотів би, аби ми цього зв’язку не помічали або забувались про нього і тоді, намагались проводити святе життя без побожності, тобто без уповання на Христа.
І якщо ми будемо прагнути вести святе життя самі, поза Христом, поза Його Словом і Таїнствами, то обов’язково прийдемо до тієї самої катастрофи, що й безбожники. Святе життя можливе лише в Христі. Пам’ятаєте, як пожежники рятуються від вогню, що мчить на них наче вогняна лавина. Вони випалюють довкола себе велике коло, аби до них вогонь не доступився. І тоді, коли все довкола них горить і палає, вони залишаюся у безпечному місці.
Наше безпечне місце – Ісус Христос. Він наче випалив увесь наш гріх, усі наші провини і переступи проти Бога. Усі гріхи наші Він забрав на Себе і обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю на хресті Голгофи. Він помер за всіх нас грішних і Він воскрес на третій день із мертвих, щоб кожен, хто вірує в Нього, був виправданий від усіх своїх нечестивих учинків, мав праведність Христову і вічне життя.
Вогонь призначений лише для грішного світу і для нечистих. А ті, що перебувають у Христі, тобто вірують у Сина Божого, уповають на Ісуса – до них діла цьому вогневі вже немає, бо вони – ведуть святе життя у побожності. А побожний – це кожен, хто визнає, що він – нещасний грішник і уповає на Христа, в Якому і лише в Якому він має прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя.
Цим побожний відрізняється від лицеміра, який заявляє про те, що він теж вірує в Христа, але водночас вважає, що в нього самого є ще якісь сили для спасіння і що власними ділами він заслуговує собі прощення бодай якоїсь частини гріхів. Поза Христом же це неможливо. Побожний – це той, хто уповає на Христа у всьому, хто любить Слово Христове і язик свій використовує для прославлення Самого Христа.
Адже Христос – наша праведність. Лише Він на хресті Голгофи дуже високою ціною – ціною Своєї крові і Самого життя Свого, здобув для нас прощення гріхів і вічне життя. Він обіцяв нам, що віруємо в Нього нове небо і нову землю, на яких пробуває праведність. Коли ми перебуваємо у Христі, тобто уповаємо лише на Нього, то дочекаємось не пекла, а дочекаємось нового неба і нової землі і почуємо запрошення Христа нашого Господа і Спасителя: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34).
Коли ми в Христі – ми в безпеці нині і завжди. Апостол же, завершуючи своє послання до нас, підбадьорює нас: «Тож, улюблені, чекаючи цього, попильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі», тобто у вірі в Нього, в нашого любого Спасителя. Бо де є віра в Нього, там скверни вже немає, бо нам зараховується праведність Христова і війни з Богом теж немає, бо Ісус здобув для нас мир із Богом і дає нам Свій мир, кажучи: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27). Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу
твою, 8 Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки! (Пс. 121:7,
8). Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар