З'явилась любов Божа: проповідь на Надвечір'я Різдва Христового

                             З’ЯВИЛАСЬ ЛЮБОВ БОЖА

            (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

 Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога! Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов! Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного! Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась. Що ми пробуваємо в Ньому, а Він –  у нас, пізнаємо це тим, що Він дав нам від Духа Свого. І ми бачили й свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу. Коли хто визнає, що Ісус – то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він – у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває! (1 Івана 7:10-14). 

Христос рождається! Славімо Його! 

      Любі брати і сестри, слова Апостола Івана «Бог є любов» так часто цитують різні люди, які відкидають Христа і глузують із християнського послання, що інколи, коли я чую, що хтось мені каже: «Бог є любов», то я мимоволі насторожуюсь. І ловлю себе на тому, що чекаю на якийсь підступ або на якусь каверзу. Бо доволі часто мені потім починають говорити про те, що Бог любить нас грішників такими як ми є у всіх наших гріхах. Мовляв живуть собі люди у перелюбі і все гаразд, Бог на них не гнівається, адже Бог є любов! 

      Або іде марш збоченців київськими вулицями і хтось уже переконує, що з ними все гаразд і Бог підтримує їхні збочення, адже Бог є любов. Іншими словами Бог любить однаково і добро, і зло. Бог любить праведність, і Бог любить гріх. Ось що вони вкладають у ці слова Бог є любов. А Різдво Христове – це просто майже романтична історія про нелегку подорож двох закоханих до Віфлеєма, Ісусика в яслах, ангелів на небі, повз яких пролітає на санях, запряженими оленями, Санта, він же – Святий Миколай. 

      І ні одного слова про те, чому сталося Різдво. Якщо послухати всіх тих, хто виправдовує гріх і переконує нас, що в гріхах можна спокійно жити, то можна подумати, що Різдво Христове настало через те, що Бог так сильно полюбив гріх. Проте така думка – абсолютна протилежність до істини. Що думає Бог про світ? 

      Чи Він думає, що світ розвивається і стає все кращим і безпечнішим, як нас ще донедавна переконували іноземні, а особливо доморощені пропагандисти? Аби дізнатись, що думає Бог, нам варто перегорнути аркуш нашого Писання на одну сторінку назад і прочитати те, що вклав в уста Св. Апостолові Іванові Святий Дух. «Ми знаємо, що ми – від Бога, і що ввесь світ лежить у злі» (1 Ів. 5:19).

       Світ лежить не в добрі, не в блаженстві і, звичайно, не в любові. Світ лежить у злі! Війна, корупція, масова розпуста, пиятики, зневага Христа і Його людей – християн. Це – зло. Світ буквально поглинутий злом. Людство, наче страшними гнояками вкрите гріхами. Ми, кожен із нас, тут присутніх, має свої власні гріхи, які також не є добром в очах Божих, а є злом. 

      Згадайте власне життя до сьогоднішнього вечора. Чи у вас є за що каятись перед Богом? Якщо ми зараз подумки або й навіть вголос скажемо: «Немає нам за що сьогодні каятись!», то нам заперечить сам Апостол і скаже: «Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!.. Як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!» (1 Ів. 1:8, 10). Сьогодні і завжди ми маємо за що каятись перед Богом. І ми визнаємо, що власними гріхами ми заслужили лише на Божий гнів і на Його тимчасову та вічну кару. 

      Але «Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили». Ось як до нас з’явилась Божа любов – у Його Сині Ісусі Христі. І вона з’явилась для того, щоб ми жили. Але жили через Нього, тобто через Ісуса Христа. Ось Божа любов – Христос народжений у Віфлеємі. Ось Божа любов лежить сповита в пелюшках. 

      Бог є любов!  Христос родився! Бог воплотився! Якщо хтось хоче знати Божу любов, то хай подивиться на Дитятко, яке лежить у Вифлиємських яслах. А якщо хтось хоче знати про світ і його ставлення до Божої любові, то хай загляне на кілька днів вперед і побачить армію від Ірода, яка влітає у Віфлеєм, аби в ньому повбивати всіх немовлят аж до дворічних. Світ не хоче нам добра. 

      Але Бог нас любить, бо Він сам є любов. Він стався людиною, аби виявити цю любов сповна або ж як написано, полюбити нас до кінця, аби ми не вмирали через наші гріхи, але жили. Щоб ми жили Син Божий не лише народився, але й прожив досконале життя на нашому місці і замість нас. І щоб ми жили Він забрав наші гріхи на нас. Бо причиною всіх бід і самої нашої смерті є наші гріхи. 

      Щоб ми жили Ісус забрав усі наші гріхи на Себе і помер за всіх їх на Голгофському хресті. Бог стався людиною і помер за нас, аби наші гріхи були прощені, і аби смерть не торжествували над нами, бо на третій день Він воскрес із мертвих, аби й ми торжествували Його перемогою над смертю і вірою в Христа, розп’ятого і воскреслого, були виправдані, мали спасіння, воскресіння і вічне життя. 

      Син Божий народився у Віфлеємі, щоб ми через Нього жили. Ці слова через Нього означають, що поза вірою в Христа життя не існує. А де є віра в Христа, там немає місця для гріха. Як проголошує Апостол Павло: «Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха» (Рим. 6:4-6). 

      Жити через Христа, означає жити у вірі в Сина Божого, любити Бога і водночас робити те, до чого кличе нас Святий Дух через Апостола: «Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго!» (Рим. 12:9). Різдво Христове – не про лицемірство, а про істинну любов. Різдво Христове, Віфлеєм і ясла з Дитям Ісусом – це про любов Божу не до гріха, а до грішників – до людей таких як ми: до вас і до мене. 

      А далі Апостол каже: «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи». Різдво Христове – не про виправдання ділами і про нашу внутрішню силу для навернення, відродження і духовного преображення і про те, як ми можемо самотужки полюбити Бога і людей.  

      Ні, Різдво Христове про ту любов, яка з’явилась перед тим, як ми навіть народились згори, а не те, що вже любили Бога. Ні, наша любов є лише відповіддю на Божу любов. Він перше нас полюбив. Він відродив нас Своїм Духом Святим через Євангеліє. Він почав жити в нас і живе, і лише через це ми можемо любити. Христос перше полюбив нас і через це ми зараз любимо Бога і славимо Його любов, прославляючи Сина Божого  в наших колядках. Бо гріхи наші Син Божий забрав на Себе і обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю. Ось як Він нас полюбив. Він нас спас. Він нас оживив. І ми тепер, живі Його діти, викуплені із рабства гріха, диявола і самої смерті, любимо Бога і прославляємо Його Різдвяними піснеспівами. 

      А далі Апостол каже: «Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!» Любов не завершуються у Церкві співом колядок. Любов простягається до наших ближніх, до братів і сестер. У світі є так багато різних людей. Але кого Бог? Він полюбив нас. І Він полюбив інших людей. Він полюбив усіх людей! 

      І так само в Церкві Христовій є багато різних людей. І Господь хоче, щоб ми любили усіх їх, а не лише тих, хто нам з тих або інших причин подобається. А далі Апостол каже, як можна впізнати в людині Бога. Перше Іван каже, що «Бога не бачив ніколи ніхто». Він має на увазі, що ніхто з людей не бачив Отця Небесного. Син, звісно, Отця бачив і бачить, знав і знає. А хто знає Сина, той знає Отця і бачив Його. 

      І подібним чином із нами. Якщо ми любимо наших братів і сестер, то каже Апостол «Бог в нас пробуває». Подібним чином промовляє і Син Божий: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Ів. 13:34, 35). Коли в нас пробуває Бог, то ми любимо один одного. І навпаки – ця наша любов один до одного є свідченням того, що в нас пробуває Бог. 

      І навіть більше по нас, по нашому ставленні до наших ближніх, по тому, що ми справді любимо наших братів і сестер, видно, що «любов Його в нас удосконалилась». Ось так проявляється Божа любов – з ясел Віфлеємських до Голгофського хреста через порожній гріб, з якого Син Божий вийшов переможцем над гріхом, дияволом і смертю і до любові нашої до інших людей, а саме – до наших братів і сестер, до наших одновірців. 

      Те слово «удосконалилась» можна також перекласти, як «звершилась» або ж «виконалась». Бог досягнув Своєї мети в нас – ми стали іншими людьми. Ми – Його відроджені діти. Ми любимо Бога і ми любимо наших братів і сестер. «Духа плід Твого любов я Тобі віддать готов», – співаємо ми в одному з наших гімнів. Наша любов до ближніх наших є свідченням про те, що Бог дав нам Свого Духа. 

      Іван продовжує: «І ми бачили й свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу. Коли хто визнає, що Ісус – то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він – у Бозі». Іван не був серед пастухів на віфлеємських полях, які прийшли першими поклонитись народженому Спасителеві світу. Іван не був серед тих мудреців, що прийшли поклонитись народженому Цареві Юдейському і принесли Йому дари. Іван був набагато молодшим за Христа і був наймолодшим з Апостолів. 

      Але він разом із іншими Апостолами бачили простягнутий перст Іван Христителя і чули його пророцьке свідчення: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Ів. 1:29). І вони чули Слово Христове, і Його життя, і Його чуда, і смерть, і воскресіння, і вознесіння. Вони були очевидцями і свідчать про це нам, щоб ми вірували, що Ісус – то Син Божий і щоб у нас Бог пробував, а ми у Бозі. 

      Наступні дванадцять днів – особливі дні для нашого свідчення. Це – дні святкування Різдва Христового, в які ми співаємо наші колядки, які свідчать про те, що Ісус, народжений у Віфлеємі – то Син Божий. Співаймо ці колядки. Вони є в Служебнику. Хто не знає колядок, беріть Служебники додому і вчіть, і співайте, і радійте. Бо Христос народився! Славімо Його! Амінь.