«Я стану» - говорить Господь, «для Єрусалиму вогняним муром навколо, і стану славою в середині його» (Захарії 2:9).
Тут ми знову бачимо, що мова йде про духовний Єрусалим. Цей Єрусалим буде без стіни, але стіна в нього буде. Де Сам Бог стає стіною, там не буде стіни фізичної, там мусить бути місто духовне. Бог же не може бути фізичною стіною.
Хіба не є ці Слова щедрими, утішливими та любими? Де ж ті християни, які у них вірують? Покажіть мені хоча б одного, який твердо вірує і покладається, як на правду на те, що Бог стоїть довкола нього, як вогняна стіна, куди б він не йшов, де б він не був? Кого такий християнин боятиметься?
Є деякі царі, що мають довкола себе дві або три тисячі чоловіків, а дуже давно в лихого царя Атілли було довкола п’ятсот тисяч чоловіків, так що він настрахав не лише Римську імперію, але й увесь світ. І в турка є багато чоловіків довкола нього, і в царя Персії, Кіра, було мільйон сто тисяч чоловіків довкола нього. Але навіть, якщо усіх їх зібрати докупи, то що вони у порівняні з тими, у кого Бог стає довкола вогняною стіною? Вони – жебраки і беззахисні. Маючи таку провізію і зброю, використовуючи, які можна багато чого зупинити та зруйнувати, вони не можуть вберегти своє життя навіть на мить ока.
Ось так у розквіті сил Атілла захлинувся кров’ю, що ринула в нього з носа, а цар Персії утік на ялику в море. Проте християнинові не потрібні оплачувані солдати для збройного супроводу. Ані зброя, ані провізія. Але він пересувається вільно і довкола нього стоїть вогняна стіна, яка захищає його життя для вічності.
Так само гарно співається у Псалмі 125-ому: «Ті, хто надію на Господа складає, вони, як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік! Єрусалим, - гори круг нього, а Господь круг народу Свого відтепер й аж навіки!» Гори – довкола Єрусалиму, а Сам Господь – довкола Своїх людей. Гори ще кращі за стіни. Хто нападе на місто, захищене горою?
А тут ще безпечніше і надійніше, бо Сам Господь стає вогняною стіною. Хто проб’ється, або хто може пробитися крізь вогонь? Так утішає нас Бог, що Він не лише стане довкола нас стіною, щоб захистити нас, але й налякає наших ворогів і поглине їх як вогонь.
Саме це Він також радив дітям Ізраїлю (Книга Вихід, 14), де Ангел Господній ставав стовпом вогняним між єгиптянами та ізраїльтянами, щоб єгиптяни не могли до них наблизитися цілу ніч аж до ранку, вранці ж Бог занурив дітей Ізраїлю в море, а їхніх ворогів розбив. Так само написано і в 2 Царів (6), де пророк Єлисей показав своєму слузі вогняні гори і колесниці довкола міста і сказав: «Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними».
Але це належить до віри, оскільки Бог не лише тримає цю вогняну стіну настільки прихованою, що ніхто не може її бачити, але й допускає, щоб Його людей переслідували і вбивали так, наче Він довкола них не поставив і соломинки або й павутинки, не говорячи вже про вогняну стіну. Плоть є настільки слабкою, що вона не може осягнути такі місця або ввірувати в них, у такі утішливі обітниці. А таку віру дає і навчає такому Святий Дух.
Мартін Лютер (З коментарів на Пророка Захарію – 1527 р.)
Немає коментарів:
Дописати коментар