(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив. Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він
опікується вами! Будьте тверезі,
пильнуйте! Ваш супротивник, диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти
кого. Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й
вашому братству по світі. А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної
слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай
упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава
та влада на вічні віки, амінь (1 Петра 5:6-11).
Вибраним із передбачення Бога
Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай
примножиться вам благодать та мир! (1
Петр. 1:1, 2).
Дорогі брати і сестри, п’яні, зазвичай, мають дуже
міцний сон. Аби їх розбудити треба докласти чимало зусиль. Але навіть пробудившись, вони ще довго не
можуть прийти до тями та зорієнтуватися де вони, що з ними відбувалося та
відбувається. Господь Святий Дух засуджує зловживання алкоголем – у Писанні
читаємо такі слова: «В кого ой, в кого ай, в кого сварки, в кого клопіт, в кого
рани даремні, в кого очі червоні? У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто
приходить попробувати вина змішаного. Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як
виблискує в келиху й рівненько ллється, кінець його буде кусати, як гад, і
вжалить, немов та гадюка, пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє
говоритиме дурощі... І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той,
хто лежить на щогловім верху. І скажеш: Побили мене, та мені не боліло, мене
штурхали, я ж не почув» (Прип. 23:29-35).
А ще п’яні дуже часто стають жертвою різних злочинців.
Втім, сьогодні Господь Святий Дух, через Апостол Петра, в нашому Біблійному
тексті, закликає нас бути тверезими дещо в іншому сенсі – духовному. Можна бути п’яним від світу і цього навіть не
усвідомлювати, адже якби п’яні
від алкоголю усвідомлювали, що вони п’яні, то можливо не робили би стільки дурниць, про які потім
жалкувати доводиться часом до кінця життя.
А п’яний в
духовному сенсі, це – людина, яка захоплюється грішною плоттю, світом і всім
тим, що вони пропонують. П’яний
в духовному сенсі забувається про Бога та про Його Слово, віра його ледь
жевріє, потерпаючи від духовної спраги та голоду і ось тоді ми й стаємо легкою
жертвою нашого справжнього супротивника, диявола.
Апостол Петро пише, що цей
супротивник – справжній лютий хижак. Він
порівнює його з левом, царем хижаків і майстром полювання. Він добре знає, коли нападати – він вичікує
на той час, коли п’яніємо
від світу або забаганок своєї плоті і тоді він стрибає на нас зі своєї засідки
і роздирає пазурами наше серце і вириває з нього найдорожче, що може бути в
людському серці - віру в Христа. І тоді полювання закінчене - без віри в Христа
ми стаємо знову рабами диявола, гріха і смерті і перспектива наша – смерть
фізична, пекельні муки, воскресіння суду
і вічність в огняному озері аду.
«Будьте тверезі, пильнуйте», - каже Христів Апостол. Не спокусіться пастками, які на ваші душі
розставив диявол і світ. Довкола цих пасток диявол може прикидатися невинним і
пухнастим кошеням, аби ми не боялися сісти до вина світу, але прикидання швидко
припиниться щойно ми сп’яніємо
і перестанемо пильнувати нашої християнської віри.
Але цей лютий хижак, який полює
за нашою вірою може ще й рикати. І від
того рикання наше серце може ховатися в п’ятки. Через трохи часу після написання послання, на якому ми
будуємо нашу проповідь, Апостола Петра буде розіпнуто на хресті в Римі. Диявол
своїм риканням намагався залякати його і багатьох інших християн, аби вони
відреклися від Христа свідомо, зі страху перед смертною карою. Часом його рикання лунає не так загрозливо,
як це було за лютого Нерона в Римі. Часом його рикання погрожує лише певними
переслідуваннями. Він рикає: «Відречися від лютеранської віри, від виправдання
самою вірою в Христа, а то я не дам тобі зробити кар’єри в бізнесі або світі! Ти ж знаєш, ким є більшість, а ти належиш до
такої невеличкої церкви! Перестань ходити
до неї і говорити про неї! Перестань
свідчити про Христа і про свою спасенну віру, а то я пошматую твоє життя і твої
справи і не дам тобі багатства і процвітання, як твоїм колегам!»
Рикання нашого супротивника може
звучати по-різному, але мета його одна – залякати нас і змусити нас відректися
від Христа. Для чого? Щоби бути знову
рабами диявола, світу та смерті – щоб ми втратили мир з Богом, прощення гріхів
і вічне життя. Ми слабкі, кволі, грішні
за своєю природою і ми легко можемо стати жертвою диявола. Це – природно і це не повинно нас
дивувати. Ми би дивувалися з цього, якби
не були попереджені нашим люблячим Богом, що таке буде відбуватися. Він каже: «Ваш супротивник, диявол ходить, ричучи, як
лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі
муки трапляються й вашому братству по світі».
Нічого нового під сонцем
немає. Невіруючі дияволу не цікаві –
вони і так йому належать. А ми, християни, завжди перебуваємо під його
прицілом. Він невпинно намагається нас або спокусити, або залякати. Тож будьмо тверезі та пильнуймо. А ця тверезість і пильність ніщо інше, як
наша тверда або ж непохитна віра в Христа. Лише вона може розгледіти нашого підступного ворога, і лише вона знає,
хто є нашим могутнім захисником.
Лише віра пригортає нас до Христа
і віра в Христа є наш щит від вогняних стріл диявола. Його рикання залишається назовні, а вогняні
стріли перетворюються на горох, який відлітає від бетонної стіни – Христа
Спасителя, Який Сам вступає за нас у бій проти цього супротивника, наказуючи
йому відступитися: «Відійди, сатано!»
Вірою Христос живе у нас і тому диявол вже має справу не з нами, а з
нашим Господом, Ісусом Христом.
А це – вже зовсім інша справа. Бо
що таке ми – грішні, слабкі та кволі людські істоти? Ми би ніколи не змогли справитися з таким
могутнім супротивником, потужним лукавим ангелом, дияволом, якого Апостол Петро
порівнює сьогодні із рикаючим левом. На
лева потрібен Самсон. І наш Господь Ісус Христос є таким Самсоном, що без
жодного страху виходить на зустріч цьому рикаючому хижакові і роздирає його
пащу.
Коли ми чуємо рикання нашого
лютого супротивника, то в нас можуть затрястися коліна, але не в Христа, Який
живе в нас вірою. Бо Христос – правдивий Бог і Творець. «Усе через Нього
постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього» - пише Апостол Іван у своєму
Євангелії. Він був створив і диявола,
але як злого ангела, а як ангела доброго, який потім відпав від Бога, звів за
собою третину інших ангелів і підбурив наших прабатьків до гріха й до
смерті. Та коли Христос творив ангелів,
то Він може запросто дати раду будь-якому створінню зокрема або всім створінням
одразу, бо Він – Бог всемогутній.
І вірою цей всемогутній Бог живе
тепер всередині кожного з вас, любі брати і сестри. Аби визволити нас від
причини смерті – гріха, Бог Син стався правдивою людиною і забрав на Себе всі
наші гріхи й провини. Зробити це міг лише всемогутній і святий Бог – Ісус
Христос. Якби Він заради нас не стався
людиною і не поніс усі наші гріхи на Голгофський хрест і якби Він не обмив наші
гріхи Своєю святою кров’ю
і не помер за нас на хресті, то сьогодні диявол так би не лютував, бо ми й далі
перебували би під його владою. Але
тепер, через те, що Христос помер за наші гріхи і воскрес для нашого
виправдання, диявол лютує, бо на хресті Ісус розчавив його голову, а вас
проголосив прощеними.
Це прощення стає нашим через
віру, яка зараховується нам у праведність. Ця віра – дар Божий, бо створена
Господом Святим Духом і нею ми належимо Богові, а Бог живе в нас. Цим даром Божим, вірою в Христа, ми стаємо
спадкоємцями вічного життя в Царстві Небесному. Цією вірою ми поєднані з
Христом настільки, що тіла наші стали храмами Святого Духа, а кожен з вас має
здатність пророкувати тобто розповідати іншим людям про Христа, ділитися з ними
Євангелієм. І ця віра – ваш щит від
нападів цього рикаючого лева, диявола, який шукає кого би там йому пожерти.
Що ж, хай він собі рикає – його дні
злічені, час його закінчується, вічність його – у пеклі, і він це дуже добре
знає, тому й агресія його буде зростати.
А ваша вічність – з Христом на небесах. Тому навіть, коли він завдає вам неприємностей чи то в сім’ї, чи то на роботі – не
дивуйтеся, бо як навчає нас сьогодні любий апостол: «ті самі муки трапляються й вашому братству по світі». Не ви одні такі – диявол нападає на всіх
вірних християн. Ми ж маємо чим чинити
йому опір – нашою вірою в Христа і допоки ця віра є, нічого він нам не зробить
– ми й далі залишаємося спадкоємцями вічного життя.
А Христос Господь нашу віру буде
зміцнювати: через Своє Слово, яке сьогодні навчається в нашій парафії і через Свої правдиві тіло та кров, через Свою
святу людськість. Ми – тіло і кров, але ми грішні та кволі. А Христові тіло та
кров – святі та всемогутні. І коли
Господь причащає нас Собою, то й відтоді Він ще сильніше в нас замешкує і ще
потужніший чинить Він опір нашому супротивникові.
Нас же Господь кличе, аби ми
впокорилися під Його міцну руку. Він
наче каже нам, аби ми не надіялися на свої сили, на свої діла, на синергізм чи
будь-яку іншу нечисту вигадку, а просто поклали надію нашу на Христа, як
дитина, яка пригортається до свого батька, горнучись під його міцну руку, або
як курчатко, яке ховається під крила своєї матері-квочки, бо там захист, там
спокій, там безпека. Руки, які були
прибиті на Голгофському хресті, готові прийняти всіх до одного. І сили
захистити нас, вберегти нас, і вивищити нас, тобто воскресити нас Останнього
Дня для вічного життя у Христа, звісно ж вистачить.
До того дня Він далі опікується
нами. Диявол рикає, інтригує і
намагається довести, що це не так. Але Господь Святий Дух сьогодні каже нам:
«Покладіть на Христа всю вашу журбу, собі не залишайте ні краплинки, ні грама
власних переживань – все віддавайте Христові, бо Він далі опікується вами. Не
вірте світові, своїй плоті та сатані, а вірте Христові, довіряйтеся Йому і всі
ваші клопоти покладайте на Нього». Хай
ваші всі зажури перетворюються на молитви і будьте певні – Господь дасть
вирішення для кожної з них. Інколи
несподіване, інколи навіть дуже болісне, але воно завжди буде таким, що діятиме
вам на добро, бо «тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе
допомагає на добре» (Рим. 8:28).
Бо наш Бог – це Бог усякої
благодаті, тобто благодаті повної, невичерпної, неперевершеної. І ви сьогодні
тут, бо це Він вас покликав через Євангеліє не до розваг у цьому світі, а «до вічної слави Своєї в Христі», тобто
до вічного життя в Царстві Небесному, яке мають лише ті, хто вірує в Христа і,
хто в спасіння покладається не на свої діла,
а на Самого Христа. І Бог, вас,
що зібрані тут удосконалює Своїм Євангелієм у Слові і Таїнстві, робить тут Він
вашу надію певнішою, вас – міцнішими та більш уґрунтованими в Його Слові,
тверезими та пильними. Заради Христа. Амінь.
А Бог усякої благодаті, що
покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто
трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні
віки, амінь (1 Петр. 5:10-11).
Немає коментарів:
Дописати коментар