Покаяння в Писанні

     Подекуди покаяння в Писанні означає все навернення людини, як-от: Лк. 13:3, 5; 15:7, 10; Дії 11:18. У цьому смислі воно також використовується в Мт. 6:12, Лк. 16:30, Єр. 18:8, Єз. 18:30.  Але часом воно використовується лише для однієї або ж першої частини навернення, а саме для каяття, яке є великим жахом від знання про Божий гнів на гріхи і жалем за те, що ми образили Бога та ще й рішучим відвертанням від гріха.  Це значення застосовується там, де в одному і тому самому твердженні чи в контексті розповіді окремо згадується про покаяння і віру або відпущення гріхів, як-от: Мр. 1:15, Лк. 24:46-47, Дії 5:31. 20:21, 26:20.  Тому в цілому проповідувати покаяння є тим самим, що й докоряти за гріхи разом із доданою погрозою про Божий гнів, смерть і прокляття.  Але не потрібно роздмухувати марні logomachias (суперечки про слово, а натомість потрібно чітко визначати у якому значенні слово "покаяння" потрібно використовувати в кожному викладі.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства