БЛАГОДАТЬ І СЛАВА
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Бо з'явилася Божа благодать, що спасає всіх людей, і навчає нас, щоб
ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили помірковано та
праведно, і побожно в теперішнім віці, і чекали блаженної надії та з'явлення
слави великого Бога й Спаса нашого Христа Ісуса, що Самого Себе дав за нас, щоб нас визволити
від усякого беззаконства та очистити Собі людей вибраних, у добрих ділах
запопадливих (Тита 2:11-14).
Христос рождається! Славімо Його!
Дорогі брати і сестри, Моріс Райт
був британським фермером, який купив велику картину в сусідського фермера менше
як за кілька фунтів стерлінга. Цю дешеву картину він повісив у клуні. Упродовж
кількох років вона припадала павутиною, але врешті-решт її помітив податковий
бухгалтер, який описував майно для визначення оподаткування за рік. Заради
цікавості він сфотографував ту картину і відправив в Крісті – відомий аукціон в
Лондоні. Таким чином він дізнався, що картину намалював Томас Деніел, славетний
митець XIX століття.
Мистецтвознавці знали про її існування, але вважали полотно втраченим і
називали його «Втрачений Деніел». Фермер Райт продав цю картину на аукціоні і
заробив за неї близько 100, 000 доларів, раптово розбагатівши.
Сьогодні Господь Святий Дух
розповідає про величезне багатство, яке Бог дає усім людям. Це багатство
неможливо виміряти ні гривнями, ні фунтами стерлінгів, ні доларами, ні євро. «В
гробу карманов нет», – попереджують часом тих людей, які не мають моральних
перепон у процесі накопиченні багатства, застерігаючи про те, що у смерті із
собою вони не заберуть багатства і після смерті воно їм нічим не допоможе, а
навпаки може свідчити проти них.
Господь Святий Дух говорить не
про багатство цього віку. Через Апостола
Павла Він нам звіщає про те багатство, яке буде завжди із тими, кому воно
справді належить. «Бо з'явилася Божа благодать,
що спасає всіх людей». Перше слово з нашого сьогоднішнього Апостольського
листа «Бо» – вступ до сьогоднішнього нашого свята і підсумку цілої історії
Церкви Старого Заповіту. Усі віруючі
люди чекали на цю чудову мить – народження Насіння Єви, яке розчавить голову
дияволові і покінчить із диявольськими кайданами гріха та смерті. На цю мить
чекав Ной, Авраам, Давид, усі пророки і всі віруючі, які жили в ту ніч, коли це
сталося.
І ось нарешті це сталося. Можливо
хтось уявляв собі, що це буде величне дійство – Діва з німбом над головою зайде
у Віфлеєм і народить дитину, з якої буде линути небесне сяйво і від тієї миті
для віруючих і для всього Ізраїлю почнеться нове життя, життя без римських
окупантів, без утисків, без бідності, без хвороб і без смерті.
Проте з’являється не слава, а з’являється благодать. У
Віфлеєм входить не багата панна з німбом над головою, перед якою будуть відчинені
не лише двері всіх готелів міста, але й двері найповажніших родин Давидового
міста. У Віфлеєм заходить бідне подружжя, для яких не вистачило місця в заїзді,
а знайшлося місце лише у стайні. І Діва без німбу, лише вагітна, яка ось-ось
має народити і додати клопоту будь-кому, хто візьме їх в гості.
А коли народжується Син Божий, то
про те, що виконалися пророцтва, довкола яких обертається уся історія не лише
Юдеї, але й цілого світу, довідуються зі світу найперше пастухи надовкола
Віфлеємських луках. Бо сяйво з’являється
не над Ісусом, а на полі, де вони стережуть отару свою. Це коло них, а не коло Немовлятка «Ангол
Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились
страхом великим... Та Ангол промовив до них: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу
вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті
народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину
сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме. ось раптом з'явилася з Анголом сила
велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті, і на
землі мир, у людях добра воля!» І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо,
пастухи зачали говорити один одному: «Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося
там, про що сповістив нас Господь». І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію
та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала» (Лк. 2:9-16).
«Благодать з’явилася, що спасає всіх людей», – каже нам сьогодні Апостол, а Євангеліст Лука
ставить на цьому наголос, приводячи до воплоченої благодаті, Ісуса Христа,
найменших з людей – пастухів. Першими Апостолами благодаті во плоті стануть
небагаті рибалки, наче свідкуючи на весь світ, що благодать не купується і не
продається. Вона навіть не купується задешево і не продається за дорого, як
втрачене полотно британського художника Томаса Деніела.
Благодать дарується, бо благодать
Божа – це незаслужена нами любов Його до нас, бідних і нещасних грішників. Ця
благодать, Ісус Христос, народжений у Віфлеємі спасає всіх людей. Біля дверей
Його першого помешкання немає державної служби охорони, вишколених офіцерів
Цезаря або хоча би Ірода. Хіба вони пропустили би до Новонародженого Царя
простих пастухів? Ще може мудреців з багатими дарами, але не пастухів.
Але благодать спасає усіх людей.
І Апостолів, яким на Христа показує перстом Іван Христитель. І всіх тих, що
слухають Його Нагірну проповідь і вірують у Христову Добру Новину. Благодать,
яка нині сповита у Віфлеємі, з’вилася,
щоб спасти самарянку, яка захоче живої води, що тече у життя вічне. І митника
Закхея, якого попросить спуститися з дерева. І Марту, яка клопочеться по дому,
аби нагодувати Христа і Його учнів. І Марію, сестру її, що сидить біля ніг і
прислухається до кожного благодатного слова Спасителя.
У Віфлеємі з’явилася благодать, що спасає всіх
людей. Благодать, відкрита для всіх. Благодать, яка виливається на всіх у безмежній
любові і з надзвичайно щедрими дарами, найбільшими з яких є прощення гріхів і
вічне життя. І все це – для всіх людей, для всіх, хто увірує. Благодать без
людських грішних обмежень – святий і люблячий Бог во плоті, Ісус Христос.
Благодать, яка з’вилася тієї найпершої Різдвяної ночі у
Віфлеємі і яка спасає всіх людей: Йосипа з Ариматеї, який знімає Христа Бога,
Який помер за наші гріхи, із Голгофського хреста і Никодима, таємного учня
благодаті, що на похорон Віфлеємської Благодаті «смирну приніс, із алоєм
помішану, щось літрів із сто» (Ів. 19:39). Благодать – не дешева. Ціна
благодаті – безмежна ціна життя і смерті нашого Бога. Благодать, яка спасає
безкоштовно, невимовно дорога.
Біля дверей Його першого
помешкання сторожі не було. Біля Його останнього земного помешкання була
сторожа, але вона налякана розбіглася, коли Воскресла Благодать вийшла із
гробу. Бо благодать прийшла спасти всіх людей від смерті і подолати смерть і
проголосити нас виправданими і дати нам вічне життя у Божому Царстві. Сьогодні ми підхоплюємо спів ангельських
хорів, аби славити Народженого Спасителя і жити, жити як сьогодні нас навчає
Господь Святий Дух через Апостола Павла.
«Щоб ми, відцуравшись безбожности та світських пожадливостей, жили
помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці». Благодать з’явилася і спасла нас, аби ми
жили по-іншому ніж тоді, коли були ще неспасенні. Ця благодать навчає нас із
середини, з людини внутрішньої, людини нової, відродженої Святим Духом через
Євангеліє Христове. Ми цураємося безбожності і мирських пожадливостей. Вони нам огидні. Вони огидні нам так само, як огидне
Апостолам, що були рибалками, все, що ставить на перше місце мирське, а не
Христа. Як огидне самарянці, що зустрілася з благодаттю, з Ісусом її колишнє
перелюбне життя. Як огидні Закхеєві визиск, хабарі і крадіжки. Як огидні
Йосипові з Ариматеї нечесні судді, хабарники та убивці Його Господа. Як огидні
Никодимові його колишній страх і лицемірство, до якого цей страх був його
змушував до тієї миті, коли він відцурався усього, що ставало між ним і Богом,
між ним і благодаттю.
Усе це в минулому і воно нам
огидне. Ми цураємося всього цього через Віфлеємську Благодать – Ісуса Христа.
Він нас спас для нового життя, життя поміркованого, життя праведного і
побожного ще у віці теперішньому, ще до того, як ми увійдемо в життя вічне в
Христовому Царстві. Благодать во плоті, Христос перемінив нас, аби жили
помірковано або ж, як можна перекласти це слово по-іншому – відповідально. Як
живе відповідально Закхей, коли з лишком повертає накрадене поборами і
кривдами. Як живе відповідально Марія виливаючи дорогоцінне мирро на Ісуса. Як
живе відповідально Йосип з Ариматеї, виявляючи честь Синові Божому і як живе
відповідально Никодим, постачаючи дорогий бальзам і виражаючи прилюдний протест
проти великого зла, скоєного проводом його народу проти Сина Божого, проти
благодаті, яка з’явилася
тієї найпершої ночі у Віфлеємській стайні.
Ми так само живемо праведно і
побожно. Ми так живемо тоді, коли маємо праведність Христову, тобто живемо у
Христі, а Христос проживає у нас. Поза
Христом, поза Його благодаттю праведне і побожне життя неможливе. Життя праведне – життя у Праведному Христі, в
Його благодаті, у Його прощенні, життя прощених, які також прощають іншим і
спішать робити добро усім людям без різниці, чекаючи «блаженної надії та з'явлення слави великого Бога й Спаса нашого Христа
Ісуса».
Перший прихід Христа відбувся з’явленням благодаті. Другий
прихід Христа, каже Апостол, буде з’явленням слави. Тоді не потрібно буде Ангелові розповідати пастухам,
де саме слід шукати народженого Бога й Спаса. Тоді не потрібна буде зірка в
небесах, що вказуватиме шлях мудрецям зі Сходу. Як і не буде потреби у Іродів
останнього часу випитувати про місце перебування Царя Юдейського.
Бо другий прихід Христа буде у
славі і Його побачать навіть ті, хто цього дуже не хоче і нині вперто заперечує
якщо не факт народження Христа у Віфлеємі, то Його божественність і Його
воскресіння та вознесіння. Але їм нікуди
буде подітися. Бо Христос повернеться, як великий Бог і Спас наш, аби судити
світ, а вам, любі брати і сестри, що віруєте в Нього, що сьогодні святкуєте
День Його народження, Його Різдво, дати вічне життя у Його благодатному
Царстві.
Апостол називає нашу надію
блаженною, тобто щасливою. Ми чекаємо у щасті.
Ми вже нині радіємо і співаємо різдвяні колядки, прославляючи народження
Христа і також радісно передвіщаючи Його повернення. «Але вже не в бідній
стайні при волах та при ослах, А побачимо Ісуса при Отці на небесах. Там,
уквітчані в вінки, засіяєм, мов зірки», – співаємо ми в колядці «В Віфлеємі, у
містечку», сповідуючи та провіщаючи, що Христове повернення у славі,
воскресіння і вічне життя, стане виконанням цієї нашої блаженної надії, якою ми
радіємо вже сьогодні.
Ми радіємо. Ми співаємо. Ми –
щасливі, бо Ісус Христос – наш Спаситель. Він народився у Віфлеємі для нас і
ради нашого спасіння. Христос
народився! Славімо Його! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар