неділю, 5 квітня 2015 р.

Проповідь на Вербну неділю

 НЕ ЗВОДИТИ ОЧЕЙ З ХРИСТА
         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха, і забули нагад, що говорить до вас, як синів: «Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!» Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости. Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!  (Євреїв 12:1-11).

Божій Церкві…, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, цілий клас учнів з Японії перебувала на екскурсії в Сполучених Штатах Америки. Коли вони пересувалися терміналами аеропортів і залізниць, керівник їхньої групи сказав їм: «Коли ми будемо проходити крізь натовпи людей, то над своєю головою я високо триматиму прапор Японії. Не зводьте очей з прапора Японії і ви не заблукаєте!»

Коли група повернулася арешті з екскурсії до Японії, один з учителів спитався: «Що ви найбільше запамятали під час подорожі до Сполучених Штатів Америки?» «Японський прапор!» – хором відповів клас.

Сьогодні Господь Святий Дух каже нам, аби ми не зводили очей з нашого прапора – з Ісуса Христа, Якого Писання називає Начальником, тобто Засновником нашої віри і Виконавцем цієї самої віри.  Якщо буде по-іншому, то ми просто будемо загублені у людській марноті, в гріхах та опинимося у місці, яке не призначалося для нас, а призначалося для диявола та його посланців – у пеклі.

Уявіть собі на мить, що було би, якби керівник групи японських школярів періодично, час від часу замість японського прапора над своєю головою піднімав би прапор якоїсь іншої країни, скажімо прапор України, Європейського Союзу або тих самих Сполучених Штатів Америки. Школярі були би розгублені і могли би легко збитися з дороги в терміналі чи то аеропорту, чи залізничного вокзалу. А в кінці вони би не потрапили на потрібний літак або потяг і їхня подорож завершилася би дуже сумно.

А тепер на місце керівника групи японських туристів поставте християнського проповідника, а на місце школярів – християн. Що буде, коли проповідник триматиме над головою не прапор християнства – Ісуса Христа, а скажімо Діву Марію,  Івана Христителя, а то й зовсім не Біблійних святих, а людей, які помилялися навіть у власному сповіданні, а то ще й гірше, що коли проповідник буде тримати над головою прапор традицій, різноманітних передань, написаних людьми, або ж прапор добрих діл власних або чужих? І що буде, коли християни будуть не зводити погляду з того, що показує проповідник?  Вони ризикують бути загубленими у цьому світі і ніколи не повернутися до небесної домівки, заснованої для нас Христом і здобутої для нас Христом.

Писання не заперечує прикладу святих, які були вірні Христові, самі свідчили про Христа,  самі шукали прощення в Христі і саме в Христі те прощення знаходили. Ми – не японські школярі-туристи. Ми, відповідно до нашого сьогоднішнього тексту, борці. Ми беремо участь у боротьбі. Проти чого ми боремося? Ми боремося проти гріха, який ще живе в нашій плоті і проти гріха, який намагається опанувати нам як Каїном, якого Господь застерігає: «Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (1 М. 4:6, 7).

У воїна, аби він міг вести добру боротьбу проти ворога, все має бути підтягнутим, добре закріпленим, необтяжливим. Так само і в нас, що ведемо боротьбу проти гріха. «Скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас», – звертається до нас автор сьогоднішнього Послання.  Він, хоча й натхненний Господом Святим Духом, живе в такій самій грішній плоті, що й ми і в такому самому грішному світі. Все, що нас обплутує, слід скинути. Але як нам скинути наші гріхи? Відповідь одна – вірувати в Христа, дивитися на Христа і не зводити погляду з Христа.

Наші гріхи забирає лише Христос. Якби Він був звичайною людиною, то гріхів наших, гріхів усього людства Він би забрати не міг. Але Він – істинний і вічний Бог, Який стався людиною. І як каже нам сьогодні наше Писання, Він «замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого».  Він міг насолоджуватися блаженним життям у плоті, починаючи від Різдва і повіки віків. Але Він замість вічної радості, до якої був приречений через Свою божественність і святість, Він обрав нас разом із усіма нашими гріхами. 

Христос обрав нас із нашими гріхами, бо Він любить нас і хоче, щоб ми з Ним були у тій вічній радості, яка була перед Ним і яку Він відклав заради нас.  І то не просто була відкладена радість, як відкладають інколи якесь святкування.  Господь Ісус Христос, Син Божий, забрав на Себе усі наші гріхи і витерпів усе, що мали терпіти у вічності ми. Він зумів це, бо Ісус – не просто людина, але й також – вічний Бог, Месія і Спаситель людства.  Коли першої Вербної неділі Він на віслюкові вїзди до Єрусалима, то це визнавали віруючі, вигукуючи: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!» (Мр. 11:9, 10).

В Царство, про яке вигукували люди у час входу Господа до Єрусалима, можуть ввійти лише безгрішні. Через це Святий Ісус входить у Єрусалим, щоби перетерпіти хреста, при чому перетерпіти, як на цьому наголошує Господь Святий Дух, «не зважаючи на сором».  Адже Христос забрав на Себе всі наші гріхи і зокрема ті гріхи, в яких ми навіть соромимося зізнаватися. Перед лицем Отця Небесного, перед лицем Святого Духа і всіх небес, Ісус був покритий усіма нашими гріхами з голови й до ніг.

Господа Христа також засоромлював світ. Його обплювали, Його збичували, Його приговорили до найганебнішої смертної кари – смерті на хресті, роздягнувши та розпявши поряд із найогиднішими злочинцями тієї місцевості. Він витерпів на Собі весь Божий гнів і помер за нас, аби ми сьогодні могли приєднуватися до радісного натовпу і вітати Христа своїми піснями, вербовими гілочками, і словами: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті!»

Господь Христос, написано сьогодні «сів по правиці престолу Божого». Бо смерть тримати Його не могла. Він знищив гріх і смерть, і владу диявола. Він воскрес і вознісся, і царює, будучи всемогутнім і люблячим Богом, Христом- Царем, Спасителем і Визволителем.

Сьогодні Його Писання називає Начальником і Виконавцем нашої віри. Бо все це Христос зробив для нас.  Він є Основа нашої віри. Він є також її Виконавцем. Ісус виконав усе необхідне для нашого спасіння. Він забрав усі наші гріхи. Він обмив їх усі Своєю святою кровю. Він приніс Себе в досконалу жертву за гріх. Він здолав смерть. Він воскрес. Ви – прощені і ви виправдані.  Для власної успішної боротьби потрібно одне – дивитися на Ісуса, не зводити з Нього погляду, тобто – вірувати в Нього, покладатися на Нього, надіятися на Нього, уповати на Христа, горнутися до Нього у Його тілі та крові Святої Вечері.

І тоді – все гаразд. Не буде все гаразд, а вже є гаразд. Ми – прощені, але боротьба проти гріха в плоті і в світі триває. Ми можемо інколи засмучуватися через власний гріх, який коїмо, самі того не хотячи. Інколи за наш гріх ми отримуємо Боже покарання у вигляді хвороби або якоїсь іншої біди.  Тож Господь Святий Дух нас підбадьорює, аби ми, будучи покараними Богом, не знемоглися і не падали на духові.

Допоки нас Господь не покличе на з цього світу через вік або хворобу, або допоки не настало мучеництво, Господь буде в цьому світі нас дисциплінувати. Чому Він це робить? З тієї ж самої причини, з якої Господь Христос перетерпів за нас хрест Голгофи – через любов до вас, любі брати і сестри. Сьогодні Господь Святий Дух нагадує нам слова з Приповістей Соломонових: «Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!»

Якщо батько хоче реально зіпсувати життя рідному синові, він повинен йому дозволяти робити все, що той хоче і не застосовувати до нього жодної дисципліни, жодного покарання. Якщо він хоче, аби сина чекала тюрма або ще якась більша біда, то він може його не карати. Як написано: «Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання» (Пр. 13:24).

Подібним чином діє наш Отець Небесний. Подібним чином, бо інколи батьки, навіть бажаючи нам добра, можуть покарати несправедливо. Проте Отець Небесний все робить справедливо і задля нашого добра. Писання застерігає нас сьогодні, аби радше дивувалися відсутності Вітцівської дисципліни.  Це означало би, що ми – діти з перелюбу, байстрюки, тобто невіруючі.

Але коли є дисциплінарне покарання, коли Бог використовує різку, аби нас дисциплінувати, то памятаймо, що люблячий Отець робить це, як написано: «щоб ми стали учасниками Його святости. Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!» У такий час знову варто підвести свій погляд і затримати його на Христі Спасителі, Начальнику і Виконавцеві нашої віри, аби згадати про Його любов, про Його страждання за нас і про те, що все, що відбувається з волі  Божої, відбувається нам на добро, навіть якщо удар різкою Божою завдає нам наразі  дошкульного болю.

Тоді варто озирнутися, підвести свій погляд догори і як японські школярі в США, зосереджували свій погляд на прапорі Японії, так і нам слід зосереджувати наш погляд і весь наш зір на Ісусі Христі, нашому люблячому Спасителеві, Начальникові та Виконавцеві нашої віри, аби опинитися в кінцевому пункті нашого призначення – у Царстві Небесного, Царя якого ми вітаємо нині нашими вербовими гілочками. І тоді, коли нас спитають, що вам запамяталося в подорожі грішним світом і в боротьбі проти гріха, щоб ми хором відповіли: «Ісус Христос і Його непохитна любов!»  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

Немає коментарів: