неділю, 12 квітня 2015 р.

Великодня проповідь

             ПОРОЖНІЙ ГРІБ
  (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва.  А Ангол озвався й промовив жінкам: «Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він. Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!» І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити (Євангеліє від Св. Матвія 28:1-8).

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, один із популярних українських тижневиків нещодавно надрукував перелік десяти країни з найдовшою тривалістю життя. На першому місці в цьому списку стоїть Японія. На десятому – Швейцарія. Україна займає 138 місце. Перед нами Коморські острови, а після нас – Мянма, колишня Бірма. В Японії – високий рівень життя і дуже здорова традиційна кухня. В Швейцарії – активний спосіб життя та чудове медичне обслуговування. Про Україну нам все відомо не з других уст. В принципі таким публікаціям можна довіряти, бо вони оприлюднюються на основі ретельних досліджень.

А як щодо довшого життя?  Набагато довшого?  Як щодо життя вічного? Очевидно, що тут теж слід провести дослідження. Кого нам слухатися?  Адже тут теж є порадники. І не один. Як здобути вічне життя радить, наприклад, Магомет. Як здобути вічне життя радять сучасні юдейські рабини.  Спробуймо скористатися підходом журналістів і просто погляньмо на тих, кого найпоширеніші світові релігії вважають за своїх засновників. Авраам, на якого так люблять посилатися юдеї, помер і похований в Хевроні.

Магомет, засновник ісламу, помер 8 червня 632 року по Різдві Христовім і похований в Медіні. Щороку тисячі мусульман відвідують могилу з його рештками. Є лише три звичайні людини, могил яких не знайти на землі. Це – Енох, Ілля і Мойсей. Про Еноха написано, що «ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог» (1 М. 5:22).  А свідком піднесення пророка Іллі на небесах був інший могутній Божий пророк Єлисей: «Аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо... А Єлисей це бачив, і він закричав: Батьку мій, батьку мій, возе Ізраїлів та верхівці його! Та вже не побачив його...» (2 Цар. 2:11, 12). 

Мойсей помер, як про це написано в Книзі Повторення Закону: «І впокоївся там Мойсей, Господній раб, у моавському краї на приказ Господа. І похований він у долині в моавському краї навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає гробу його аж до цього дня» (34:5, 6).  Втім два пророки Мойсей разом із Іллею звилися поряд з Ісусом у час Його Преображення.  Про це ми читаємо в Євангелії від Св. Луки: «І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча. І ось два мужі з Ним розмовляли, були то Мойсей та Ілля, що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити» (9:29-31).

Всі інші люди померли. Смерті мільярдів людей служать суворою ілюстрацією божественної істини: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили» (Рим. 5:12).  Ці слова стосуються і нас. Бо ми всі згрішили. Якщо до часу нашої смерті не настане кінець світу, то й над нашими тлінними і неживими тілами прочитаються вірші з Псалма: «Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...» (89:10).  Ці слова стосуються людей навіть з найбільш розвинених країн світу і тих країн, де мешкає найбільша кількість довгожителів на душу населення. Панацеї від смерті на цьому світі не існує.

Проте чому ми сьогодні тут зібралися?  Ми зібралися, аби святкувати перемогу над смертю! Ми зібралися, аби торжествувати нашим майбутнім воскресінням! Бо Ісус – не Будда. Ісус – не Магомет.  Його історія – зовсім інша! Він був розпятий за нащі гріхи.  Він помер за всі гріхи людства. Він був мертвий.  В гробі Він пролежав два дні. На третій день, по завершенні суботи, на самому світанкові неділі жінки вирушили до гробу, в якому лежало Його тіло, аби за єврейським звичаєм намастити його пахощами.

Дорога була сумною. Євангеліст Марко каже нам, що вони «говорили одна одній: Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?» (16:3). Вони – жінки. Їм не бракує сили духа. Але їм бракує фізичної сили. Ми можемо дивуватися, а де ж були учні. Адже жінки, імена двох з яких згадує сьогодні Матвій і це – Марія Магдалина та інша Марія могли би звернутися до своїх братів по вірі, до Апостолів. І тоді це завдання можна було би легко виконати – чоловіки разом змогли би якось того каменя з гробу відкотити.

Проте учні не могли піти до гробу того ранку першими, бо, як повідомляє нам Господь Святий Дух через Євангелія, вони боялись юдеїв. Вони боялися смерті. Вони чули проповідь Христа, Свого Учителя про воскресіння.  Вони бачили воскресіння Лазаря, сина вдови з Наїну, доньки старшого із синагоги.  Однак це було ще тоді, коли Ісус був живий. В пятницю Його засудили, розіпнули на хресті і Він помер.  Тепер учні бояться навіть вийти надвір, аби така само доля не чекала на них. Вони все ще бояться смерті.

Жінки такого страху не мають. Вони не проповідують Євангелія. Вони не Апостоли.  Тож вони ідуть в неділю до гробу, журячись про те, хто відвалить каменя. Проте їхня журба – марна. Відбувається землетрус. Проте він відбувається не через рух земної кори, а через рух Ангела Господнього.

«Любі християнки, ви журитесь про те, хто відвалить вам каменя?»  Господь чує вашу журбу.  Господь чує ваші молитви. Камінь буде відвалений. Камінь відвалений у дивовижний спосіб.  Для цього Бог посилає Свого Ангела. Писання каже про ангелів, що «Всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати» (Євреїв 1:14). До гробу прийшли жінки, за яких на хресті помер Син Божий.  Вони вірують в Христа.  В Його Імя вони, як і ви вспадковують спасіння. Ангел Господній посланий нашим євангельським жінкам на службу. 

Ангел – могутній. Він легенько відвалює від гробу каменя і спокійно собі на нього сідає. Ви, напевно, памятаєте, любі брати і сестри, що юдеї випрохали в Понтія Пілата охорону, аби вона охороняла гріб. Що було би, якби просто якийсь чоловік без дозволу римських воїнів прийшов би до гробу та почав відвалювати камінь.  Ще би з жінок воїни можливо поглузували б. А з якимось чоловіком розмова була би дуже короткою. Проте не з Ангелом Господнім.

Він сходить з неба.  Він відвалює камінь. І на той-таки камінь він сідає! О, велике нахабство було би вже навіть доторкнутися до каменя. Вже не говорячи про те, щоб його відвалити, а тим більше на нього сісти.  Але воїни навіть пікнути не сміють. Бо ангел – не людина. «Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг». Ангела побачити і не злякатися, зазвичай – неможливо. Тут не до слів і не до зброї. Тут би залишитися живим. Тут паралізуючий страх. «І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва».

Але ангел не просто зійшов, аби відкотити камінь – Божа відповідь на молитви жінок. Ангел зазвичай приносить із собою послання. Він не говорить до воїнів. Він їх ігнорує, даючи їм нагоду накивати пятами і доповісти юдейській старшині, що їхній план втримати під вартою тіло Ісуса Назарянина провалився з божественної вини. Ангельське послання натомість звернене до віруючих, до жінок, що прийшли того недільного ранку до Господнього гробу і до нас, що дивимося сьогодні на всі ті події крізь наше Євангеліє.

«Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте», – каже він жінкам. «Не лякайтесь!» – типове послання ангелів до віруючих. Ангели – духи служебні.  Вони служать тим, кого Ісус Христос викупив від гріха на Голгофі.  Ісус викупив вас, любі брати і сестри. Він обмив Своєю святою кровю всі ваші гріхи та провини. Ангел служить сьогодні й вам.

Жінки прийшли шукати Ісуса розпятого.  Ісус розпятий – це новий вислів, який віднині зявляється у Євангелії і його віднині будуть використовувати Божі посланці. «Ми проповідуємо Христа розп'ятого… Божу силу та Божую мудрість!» (1 Кор. 1:23) «Я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...» – звіщає Апостол Павло (1 Кор. 2:2). Ісус розпятий – це Божа милість, Боже прощення усіх наших гріхів, Боже примирення з нами.

Але Ісуса розпятого марно шукати в гробі. «Нема Його тут, бо воскрес, як сказав», – продовжує Божий посланець. Ісус розпятий воскрес!  Сталося все точно так як Він сказав. Він не раз говорив, що на третій день воскресне і ось так сталося. Усе, що каже Ісус – істина. Усе, що каже Ісус, збувається. Ісус також сказав: «Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:40) та: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:54).

Ісус воскрес, а отже воскреснуть усі віруючі в Нього! А ось і доказ Христового воскресіння – ангел каже: «Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він». Гріб – порожній. Камінь відвалений ангелом. Христос воскрес! – каже ангел. Воістину воскрес! – можуть тепер з упевненістю повторити жінки. Гроби всіх інших людей заповнені. А цей гріб – порожній. Бо Ісус Розпятий смертію смерть здолав і тим, що в гробах життя дарував!  Христос воскрес – отже і ми воскреснемо!  Христос воскрес, отже ми будемо жити вічно в Його Царстві!

Щойно жінки пересвідчилися в тому, що гріб порожній, вони чують вже не прохання, а розпорядження від ангела: «Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!»  Не баріться, поспішайте розповісти цю чудову новину про Христове воскресіння, про перемогу над гріхом, дияволом і смертю Його учням. Він воскрес у Своєму зраненому тілі. Його руки і ноги залишаються пробитими. Його бік залишається проколотим. Через це Він назавжди буде називатися Розпятим, але Він живий. І Його ви побачите. Побачите вже дуже швидко. Поспішайте і втішайте Євангелієм воскресіння інших віруючих.

Жінки виконують доручення ангела. Жінки поспішають до учнів. Вони діляться Великоднім Євангелієм, Євангелієм торжества над нашою смертю, Євангелієм торжества нашого вічного життя і вічного життя усіх тих, хто вірує в Ісуса і сьогодні горнеться до Христа розпятого і воскреслого у істинних тілі та крові Христа воскреслого під виглядом хліба та вина Господньої Вечері.

Можна, звісно, прожити трохи довше у одній із чудесних десяти країн-рекордсменів з кількості довгожителів. Але потім все-одно настає смерть. Можна шукати вирішення питання у релігіях, але майбутнє їхніх послідовників буде точно таке, як у засновників релігій, всі з яких крім Христа перебувають у гробах. А можна воскреснути до вічного життя. Для цього потрібне лише одне – сама віра в Ісуса Христа.  Бо гріб Господній – порожній.  Такими самими стануть у час Його повернення наші гроби і гроби всіх, хто надіється на Христа.  Бо Він воскрес! Воістину воскрес!  Амінь.


Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Немає коментарів: