Проповідь на 2-у неділю Великодня

                         

                              НАША ПЕРЕМОГА
   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, – віра наша. А хто світ перемагає, як не той, хто вірує, що Ісус – то Син Божий? То Той, що прийшов був водою та кров'ю, – Ісус Христос. І не тільки водою, а водою та кров'ю. І Дух свідчить, бо Дух – то правда. Бо троє свідкують на небі: Отець, Слово й Святий Дух, і ці Троє – Одно. І троє свідкують на землі: дух, і вода, і кров, і троє – в одно. Коли ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже вартніше, бо це свідчення Бога, яким свідчив про Сина Свого. Хто вірує в Божого Сина, той свідчення має в собі. Хто не вірує Богові, той учинив Його неправдомовцем, бо не вірив у свідчення, яким Бог свідчив про Сина Свого (1 Івана 5:4-10).

            Христос воскрес!  Воістину воскрес!

            Дорогі брати і сестри,312 року командувач римського війська, Костянтин, біля Мілана бачив видіння. У видінні він чув голос, який промовив «In hoc signo vinces» – «Цим знаком здобудеш перемогу».  А потім з’явився знак, який складався із двох грецьких літер «Хі» та «Ро». Цими літерами християни позначали Господа Христа.

            Костянтин наказав своїм воїнам помістити знак Христа на свої щити. Відбулася битва і Костянтин здобув перемогу. 313 року він легалізував християнство, утискувану та переслідувану до того релігію. А 325 року він скликав вже Нікейський Собор, аби здолати аріанську єресь і ухвалити Символ віри, який ми будемо співати цієї неділі на службі Божій. Ми не маємо підстав піддавати сумніву те, як наш всемогутній Бог використав світського і на той час, ще невіруючого правителя для зміцнення та поширення Божого Царства.

            Але ми – не язичницькі правителі. Сьогодні тут зібраний Божий народ, Христова Церква. Хтось із нас служить державі і мусить боронити рідний край і нас навіть зі зброєю в руках. За наших воїнів ми підносимо особливі молитви про Божий захист і провід у їхній важкій і небезпечній боротьбі. Хтось із нас працює лікарями і сьогодні теж стоїть на передовій боротьби проти сучасної моровиці, часто наражаючи власне здоров’я і навіть життя на небезпеку. Хтось із нас служить в правохоронних органах і оберігає спокій всередині країни, інколи теж наражаючи своє життя на небезпеку.

            Проте всі без винятку християни мають щоденну і запеклу боротьбу.  І ця боротьба – не не проти видимого ворога, а проти невидимого. Як каже Апостол Павло: «Ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби». Проти плоті і крові, тобто проти злочинців і людей із лихими намірами, Бог доручив боротись державі.

            Але всі ми, християни, і ми маємо боротьбу зі світом. Світ – це не держава, не люди, а гріх і диявол. Звісно, диявол і гріх можуть використовувати у боротьбі проти нас навіть державу. Ми добре пам’ятаємо, як у 2010 році на вимогу представників СБУ, які в той час вели боротьбу проти західних церков і зокрема проти протестантів, нас попросили покинути орендовані приміщення в Інституті Математики. Безбожні лідери народів, керівники установ інколи перестають виконувати обов’язки, покладені на них Богом і стають інструментами диявола.

            Таких прикладів було в історії Церкви багато. Ось як Господь говорить про безбожних правителів Юдеї: «Князі твої вперті і друзі злодіям вони, хабара вони люблять усі та женуться за дачкою, не судять вони сироти, удовина справа до них не доходить...» (Іс. 1:23). Ті, хто мали бути друзями Бога та Його слугами, виявились Його ворогами, а друзями і слугами злодіїв і переслідниками Божих людей. І, природно, Господь проголошує на них кару: «Тому то говорить Господь, Господь Саваот, Сильний Ізраїлів: О, буду Я тішитися над Своїми супротивниками, і помщусь на Своїх ворогах!» (в. 24).

            Такими можуть бути навіть ті, хто покликаний навчати про Христа. Ось що Сам Господь промовляє про книжників, тобто богословів Його часу: «Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на бенкетах, що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, – вони тяжче осудження приймуть!» (Лк. 20:46, 47).

            Всі ці люди програли у духовній війні. Вони стали рабами гріха і диявола. Чому сталося таке з ними? І чому ми були зазнавали поразок від світу? І найголовніше: як нам здобувати перемогу у нашій щоденній боротьбі? Апостол Іван дає чітку відповідь: «Кожен, хто родився від Бога, перемагає світ». Аби перемогти світ, треба бути народженим від Бога.

            А що означає бути народженими від Бога і так перемагати світ? Апостол каже: «А оце перемога, що світ перемогла, – віра наша». Тобто Апостол каже, що бути народженими від Бога означає вірувати в Христа. Ця віра перемагає світ. Зауважте, як тут говорить Апостол. Тут мова не ведеться про якусь одноразову допомогу, а про постійну боротьбу і про постійну перемогу.  Без віри в Христа ми приречені до постійних поразок. Всі явні вороги Божі, слуги диявола і гріха, програють, бо не мають віри в Христа.

            І такими були й ми, допоки не увірували. Але, коли ми віруємо в Христа, тоді ми маємо перемогу. Чому ми маємо перемогу? Бо тоді з нами Бог. Тоді в нас живе Христос. Тоді наше тіло – храм Святого Духа. І тоді ми – воїни Христові. Без Христа ми нічого не можемо. Ми – надто слабкі, щоб вистояти проти диявола, могутнього ангела, багатовіковим фахом є обман і убивства. Без Христа ми легко піддаємося гріхові, до того ж гріх живе у нашій плоті.

            Проти диявола і гріха не допоможуть зміни дієт і церковних юрисдикцій. Ніщо в цьому світі не дає над ним перемогу. Перемогу дає лише Той, Хто каже: «Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!»(Ів. 16:33). Христос світ переміг, а ми перемагаємо. Він уже це зробив, а ми лише робимо. І робимо це лише тоді, коли є віра в Христа, Сина Божого.
           
            Тут говориться про істинну віру. Не про якісь фальшиві вірування тут говориться, ані про якісь мрійливі уявлення про Христа. Скажімо такі світові релігії, як іслам та індуїзм говорять про христа, але для них це не Син Божий, тобто не істинний Бог. Через це така віра, яку вони мають світ не перемагає лише та віра, яка сповідує: Ісус – Божий Син. Перемагає світ лише та віра, яку ми сповідуємо сьогодні в Нікейському Символі віри, де також сказано про те, що ми віруємо в одне Хрищення на відпущення гріхів.

            Бо саме про Хрищення говорить далі наш Апостол, коли каже: «Той, що прийшов був водою та кров'ю, – Ісус Христос. І не тільки водою, а водою та кров'ю». Іншими словами ми віруємо, що Хрищення в Ім’я Христа нам приносить спасіння і життя. Хтось може спитатись:  «А  до чого у Хрищенні кров? У Хрищенні ми маємо воду, поєднану зі Словом. А крові у Хрищенні ми не маємо».

            Кров Христова там, звісно, є. Бо нам дається прощення гріхів в Ім’я Христа, там обов’язково присутня Христова кров. Без крові Христової ми не маємо очищення гріхів. Велика П’ятниця тому і називається Великою, бо саме тоді Христовою кров’ю були обмиті усі гріхи світу. І коли ми охрищуємось у Ім’я Христа або ж у Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, то ми отримуємо прощення гріхів через Його Слово, яке приносить нам у воді і з водою те прощення і ту праведність, яку Христос здобув Своєю кров’ю на Голгофському хресті.

            Тому хрищальна вода поєднана із Словом, і поєднана з кров’ю. Через це Апостол Павло вигукує: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:27). А старець у Об’явленні, коли Іван бачить людей у білих одежах на небесах запитує в Івана: «Оці, що зодягнені в білу одежу, хто вони й звідкіля поприходили?», дає таки сам відповідь: «Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця...»

            Прощення гріхів не можливе без крові Христа. Апостол спростовує заяви усіх фальшивих учителів про спасіння ділами або якимось іншим чином. Всякі ідеї про прощення гріхів, про спасіння поза самою вірою в Христа – вигадки і демонські науки.   Про це спасіння винятково вірою в Сина Божого свідчить Дух, Який діє через Слово Христове. Як і засвідчує Апостол Павло: «Віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове» (Рим. 10:17).
           
            І так само свідчить наш Господь Христос: «Слова, що їх Я говорив вам, то – Дух і життя» (Ів. 6:63). А пізніше Господь каже, що Слово – то правда (Ів. 17:17).  Дух свідчить про Христа. Дух діє через Слово Христове. Дух є істина і правда. Тож довіряти слід Слову Божому і його ставити понад усе.

Апостол Іван каже: «Коли ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже вартніше». Дуже сумно, що сьогодні багато християн ігнорують Апостольську науку і ставлять свідчення людське, передання на один рівень із свідченням Божим. Саме так, через людські свідчення, через людські уста і розум найчастіше атакує Христову Церкву сатана і вводить у неї різні фальшиві вчення і згубні єресі, аби похитнути та спотворити віру у Сина Божого і відібрати від нас перемогу, яку ми маємо лише тоді, коли непохитно віруємо в Ісуса Христа розп’ятого і воскреслого і перед усім іншим віддаємо перевагу Його непомильному і святому Слову.

Цю віру творить лише Святий Дух. Ніяким іншим чином її не отримати. А Святий Дух, як ми вже чули, діє через Слово Христове. Коли віра створена Святим Духом, тоді ми віруємо в Христа, об’явленого у Слові – Христа, Який прийшов до нас водою і кров’ю – у Хрищенні. Христа, Який проливає Свою святу кров за нас на Голгофі. Христа, Який помер за наші гріхи на хресті, і Який на третій день по смерті вийшов переможцем над смертю із гробу. Христа, Який є Голова Церкви, що піклується про Свою Наречену Своїм Словом і Своїм Таїнством Святої Вечері.

Не вірити в цього Христа, не приймати Його, а тим більше глузувати з Нього – надзвичайно небезпечно. Навіть язичницький імператор, Костянтин, це розумів і здобув перемогу, яка була важлива спочатку для нього, а  потім і для цілого християнського світу. І, зауважте, то було видіння. Наскільки  ж небезпечніше відкидати Христа об’явленого у Слові і таким чином робити Самого Бога неправдомовцем! Таке відкидання – пряма дорога у вічні муки пекла.

Хай Господь оберігає усіх нас від підступів сатани, аби ми непохитно вірували у Христа розп’ятого і воскреслого Сина Божого. І хай з наших уст завжди лунає визнання Христа, як Сина Божого і нашого Спасителя. Хай у цю Великодню пору щодня лунає цей чудесний тропар: «Христос воскрес із мертвих! Смертію смерть здолав і тим, що в гробах життя дарував!» Бо наближається день воскресіння усіх мертвих і день нашого входу у вічне життя в Царстві Небесному. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес!  Амінь.