Проповідь на Великдень

                        

       ВОСКРЕСЛИЙ ЦАР ХРИСТОС
        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Ось стане розумне робити Мій Отрок, підійметься й буде повищений, і височенним Він стане! Як багато-хто Ним дивувались, – такий-то був змінений образ Його, що й не був людиною, а вигляд Його, що й не був сином людським! Так Він здивує численних народів, царі свої уста замкнуть перед Ним, бо побачать, про що не говорено їм, і зрозуміють, чого не чували вони!...  (Ісаї 52:13-15).

            Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:1-3) Амінь.

            Дорогі брати і сестри, є така легенда про одного старого священика, який знайшов гілку терену, яка була настільки  покручена, що нагадувала терновий вінець.  Думаючи про те, що це буде гарна прикраса для вівтаря на Велику П’ятницю, він заніс цей вінець у свою церкву перед службою. А вранці на Великдень він підхопився, згадавши, що так і не забрав ту тернову гілку із вівтаря.  Швиденько побіг він до церкви і, відчинивши двері, із захопленням помітив, що на престолі тернова гілка – терновий вінець укрилась чудесним цвітом.

            Подібне ми чуємо в нашому великодньому тексті зі Старого Заповіту у Св. Пророка Ісаї, який жив за 700 років до Різдва Христового. У Велику П’ятницю ми чули про Слугу, Який страждає. Ми бачимо Царя із терновим вінцем на голові. Ми бачимо, як Його б’ють і як Його ведуть мов ягня на заколення. Царя Христа бачать лише віруючі очі. Царя Христа провіщає лише Слово Боже і Його вірні пророки, Його віддані проповідники.

            Юдейський провід, який віддає Христа на розп’яття цього не бачить. Їм Слово Боже цікавить лише в тих місцях, де воно говорить про їхню винятковість і про те, що Христос, який прийде від юдеїв буде звеличений і пануватиме над усіма народами світу. А Христа Царя упокореного вони не визнають. Він як та покручена тернова гілка, яка лежить край дороги і на яку ніхто не звертає уваги.

            Звісно, що ті юдеї, які очікували на прихід Царя Христа, звертають увагу і на цей текст у Ісаї. Адже тут написано, Який Він, цей Слуга Божий, Христос буде: Він підійметься й буде повищений, і височенним Він стане!  Проте вони пропускають ті слова, які кажуть, що таким Він буде після розп’яття і після смерті. Таким Він буде після воскресіння.

            Власне кажучи, нам теж радісні Великодні піснеспіви можуть більше подобатися, аніж урочисто сумні гімни на пору Великого посту. Нам теж може більше подобатись говорити про грядуще Царство слави, аніж говорити про те, який жахливу владу має далі гріх над людством і про те, що ми теж грішні люди.

            Набагато легше говорити про радісне майбутнє у Христовому Царстві, аніж визнавати власні гріхи та провини перед своїми ближніми: перед членами своєї сім’ї, перед друзями, перед братами і сестрами із нашої церкви. Проте без тернового вінця, без хреста, без гробу не може бути Христа воскреслого. Бог це дуже чітко промовляє і повторює не один раз. Спочатку страждання, хрест, муки, смерть, гріб, а вже потім: воскресіння і слава Небесного Царства.

            Але світ у це не вірує. Ми бачимо римлян, які вдягають терновий вінець на Сина Божого. Ми бачимо, як вони глузують з Ісуса, називаючи Його Царем Юдейським. Ми бачимо вагання  Понтія Пілата, дружина якого має віщі сни від Бога. І ми чуємо насмішки розбійника на хресті та багатьох юдеїв під Ісусовим хрестом.  Вони не розуміють Писання. Гріх засліпив їхній розум. Вони, як буває й ми, керуються логікою цього світу і не розуміють головної місії Отрока-Слуги Божого.

Його місія – у тому, щоб спасти світ від нашої головної проблеми, від гріха. Для цього Він стається людиною і забирає усі до одного наші гріхи на Себе. Усіх їх Він обмиває Своєю святою і невинною кров’ю. За всіх нас Ісус приносить Себе у досконалу жертву на хресті Голгофи. За всіх нас Божий Син помирає. І для всіх нас Він воскресає, аби кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав вічне життя.

На третій день по смерті хресті виходить наш Спаситель переможцем над смертю із гробу. І з гробу Він виходить зміненим. До Його воскресіння, каже нам Ісая, на Христа дивляться, як на звичайну і навіть просту людину. Чому роздирає на собі ризи первосвященик і обвинувачує Христа в тому, що Він – богохульник, бо називає Себе Богом?  Первосвященик так робить, бо  бачить звичайну людину, а чує таку відповідь на запитання про те, чи Ісус то Христос, чує таке Слово: «Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!» (Лк. 24:63, 64).

Так само й римляни до воскресіння бачать у Христі просту людину. Лише коли у час смерті Божого Сина здригнулись земні стихії і настала темрява по всій землі, римський сотник визнав: «Чоловік Цей був справді Син Божий!» (Мр. 15:39). Римські воїни, які були поставлені стерегти гріб, були упевнені, що вони стережуть гріб звичайно людини. Чи могли вони подумати про те, що станеться на світанку найпершого Великодня? «І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому.  Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва» (Лк. 28:2-4).

Тепер, коли Христос з’являється перед невіруючим світом чи переслідниками Церкви, вони не бачать Його, як звичайну людину. Коли воскреслий Ісус з’явився Савлові, який був переслідником Церкви, то ось як це сталося: «Коли (Савл) ішов й наближався до Дамаску (щоб там арештовувати тих, хто вірив у Христа воскреслого), то ось нагло осяяло світло із неба його, а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: «Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» А він запитав: «Хто Ти, Пане?» А Той: «Я – Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!» А він, затрусившися та налякавшися, каже: «Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?» А до нього Господь: «Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити!» А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили. 8 Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив...» (Дії 9:3-8).  Савл став Апостолом Павлом.

Але до Своїх любих віруючих Ісус з’являється далі у благодаті, у Його невимовній любові. Таким Ісус, наш Господь, з’являється до Марії Магдалини, яка стоїть і плаче біля гробу, бо думає, що Ісус далі мертвий і його тіло просто кудись забрали. Так Ісус з’являється учня за замкненими дверима і благословляє їх миром.

Так Ісус з’являється учням з Еммаусу. Так наш воскреслий Господь промовляє наляканим учням: «Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю» (Лк. 24:39).

Так воскреслий Ісус з’являється навіть Хомі, який сумнівається у Його воскресінні і благословляючи усіх Своїх учнів і Хому миром, промовляє: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» (Ів. 20:27).

А по Вознесінні Ісус з’являється до Своєї Церкви у Слові і у Таїнстві, потішаючи нас, що наші гріхи прощені, що влада диявола зруйнована, що Христос здобув перемогу над смертю для нас, і нам тепер належить спасіння, воскресіння і вічне життя у Його Царстві. Яка чудова пора Великодня, коли ми вітаємось: «Христос воскрес! Воістину воскрес!» І співаємо: «Христос воскрес із мертвих! Смертію смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував!»

Ісая теж радіє Христовим воскресінням. Бо ж Христос дарував життя і йому і всім, хто вірує в Нього. Ісая пророкує про нас. Адже ми не юдеї. Ми розташовані далеко від Юдеї, як і чимало інших народів світу.  Ісая каже, що воскреслий Спаситель «здивує численних народів, царі свої уста замкнуть перед Ним, бо побачать, про що не говорено їм, і зрозуміють, чого не чували вони!...»

Одним із тих народів був наш народ. Як воскреслий Ісус здивує численні народи? Як Він здивував наш народ? Хоча Він – воскреслий Господь і Цар над царями та Пан над панами і хоча Він має повноту влади над усім світом і може в будь-який момент проявити Свою божественну силу, Він дивує народи по-іншому.

Воскреслий Господь посилає Своїх Апостолів і проповідників. Вони – звичайні люди, але вони мають Христове Слово, Євангеліє яке на перший погляд, немічне і навіть лунає як глупство для невіруючого світу. Але як проголошує Апостол Павло, який був Савлом до з’явлення йому розп’ятого і воскреслого Христа: «Я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові» (Рим. 1:16). І: «Юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство, а для самих покликаних юдеїв та греків Христа, Божу силу та Божую мудрість!» (1 Кор. 1:23, 2).

Саме це Слово Євангелія, євангельська проповідь дивує численні народи і змушує царів замикати уста перед Христом. Колись правителі з язичників, як-от: наші славні князі, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Костянтин Острозький та багато інших володарів будуватимуть церкви та собори, засновуватимуть школи та університети, друкуватимуть Біблії і робитимуть усе, аби Ім’я Христа розп’ятого і воскреслого було вищим понад усі імена на землі.

Ось так діє наш Господь Христос благодаті через Слово і Таїнства. Той Самий наш воскреслий Господь, якого бачить Апостол Іван на острові Патмос і ділиться з нами побаченим: «Я побачив сім свічників золотих; а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного по грудях золотим поясом. А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне. А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй. І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: Не лякайся! Я Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду» (Об. 4:12-18).

Для нас Він Своїми ключами закрив смерть і ад і відчинив Царство Боже для життя в ньому навіки віків. Бо Христос воскрес із мертвих! Смертію смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував!  Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.