неділю, 5 квітня 2020 р.

Проповідь на 5-у неділю Великого посту

                         
БЕРЕГТИ ХРИСТОВЕ СЛОВО
     (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

«Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чому Мені ви не вірите? Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога». Відізвались юдеї й сказали Йому: «Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?» Ісус відповів: «Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте. Не шукаю ж Я власної слави, – є Такий, Хто шукає та судить. Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!» І сказали до Нього юдеї: «Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.  Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?» Ісус відповів: «Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.  І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, – буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, – і слово Його зберігаю. Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, – і він бачив, і тішився».  А юдеї ж до Нього сказали: «Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, – і Авраама Ти бачив?» Ісус їм відказав: «Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, – Я є». І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов (Євангеліє від Св. Івана 8:46-59).

            Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа (Гал. 1:3) Амінь.

            Дорогі брати і сестри, кажуть, що в Римі, є палац із дуже величним і високим куполом.  Всередині того куполу намальовано твір Гвідо Рені, який відомий під назвою «Світанок». Аби відвідувачі могли той шедевр побачити, просто під куполом було розташовано стіл, а на столі дзеркало. Коли людина дивиться на дзеркало, то бачить величний твір угорі. Коли ми дивимось на Ісуса, ми бачимо наче дзеркальне відображення Бога.

            Проте не всі так на Ісуса дивляться. Власне кажучи, християн на світі меншість. Звісно, у порівнянні з іншими світовими релігіями, християнство – найбільша світова релігія. Але в Христа не вірують юдеї. В Христа не вірують індуси. В Христа не вірують мусульмани. В Христа не вірують інші релігії. Але навіть ті, що вдають нібито вони – християни, теж не вірують у Христа. Наприклад, тоталітарний культ «Свідки Єгови» теж не вірує у Христа, об’явленого у Писанні. Як і не вірують у Христа, обявленого в Писанні, мормони, хоча й вони прикриваються Іменем Ісуса Христа у своїй офіційній назві.

            Сьогодні Євангеліє показує нам про запеклий опір, який Син Божий отримав від Свого народу.  Юдеї були Його народом і залишаються Його народом по-плоті. Адже Син Божий був зачатий Святим Духом в утробі єврейської Діви, юдейки Марії. Ісус був плоттю від плоті євреєм і юдеєм. Тож юдеї були воістину Його рідним народом. Ісус і далі залишається по плоті євреєм.

            Але Він також прийшов до Свого народу, як до народу, який Він вибрав для того, аби цей народ став Божим народом – народом носієм обітниці про прихід Христа. Як пише у Посланні до римлян Апостол Павло: «вони – ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти, і законодавство, і Богослужба, і обітниці, що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, благословенний, навіки» (Рим. 9:4, 5). Він опікувався про них упродовж століть, дав їм Обіцяний Край, в який обіцяв прийти до них, як Спаситель їх і не лише їх, але й як Спаситель світу. Він заступався за них, дисциплінував їх, оберігав їх і, звісно, їх любив.

            Він учив їх уповати на обіцяного Месію-Христа, а не на власні діла, на власну історію, власне походження, або на щось інше, до чого нас кличе наша плоть, диявол і світ. Проте вони, як і ми, буває, відкидали Господню мудрість, яка промовляє: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!» (Пр. 3:5).

Сьогодні Господь запитує у юдеїв, чому вони в Нього не вірують. Він каже: «Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чому Мені ви не вірите?»  Перше Христове запитання – риторичне. Ніхто з них не може Христові докорити за гріх. Він – святий. Він –істинний Бог та істинна людина. Якщо ми всі маємо наші вади та гріхи, то Христос – безвадний і безгрішний.

Тож ніхто не може докорити Христові за гріх. За Христом юдеї пильнували, вони стежили за Ним, вони прагнули спіймати Його на слові, а тим більше на якомусь поганому вчинкові. Окрім досконалого, бездоганного життя, Господь Христос чинив чуда серед юдеїв. Євангеліє від Св. Івана першим таким чудом називає перетворення води на вино. А ще були зцілення хворих, насичення голодних, вигнання бісів, припинення бурі і навіть воскресіння померлих. Якби Христос сьогодні був в нашому краї і опинився серед хворих на коронавірус, Він зцілив би їх так, що вони не мали б ніяких ускладнень. І таке зцілення відбулося б миттєво.

Таких зцілень Ісус здійснив чимало серед юдеїв. Тож Христа вони мали лише хвалити і бачити в Ньому виконання усіх пророцтв, які стосувались приходу Месії, Спасителя світу. Якби вони справді довіряли Божому Слову, то побачили б у Ньому Свого Царя Бога. Та вони в Нього не вірують. Тож Він їм каже: «Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога».

Він їм ставить дуже серйозний діагноз. Хоча вони пишаються, що вони – Божий народ, насправді вони – не від Бога. Бо людина, яка від Бога, така людина слухає Божі слова. А отже така людина вірує в Божого Сина – в Ісуса Христа. Господь весь час говорить про Слово Боже. Він кличе юдеїв пильно досліджувати Писання, бо Писання свідчать про Нього. Він кличе учнів, усіх нас залишатися у Слові, бо лише таким чином ми виявляємо, що ми істинні учні Христові.

Але гріх і гординя, і невірство кидають у відповідь Божому Синові: «Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?» Вони обвинувачують Божого Сина в тому, що Ним рухає диявол, а все Його вчення – обман. Вони обвинувачують, що Він – самарянин, тобто чужинець і не має уявлення про те, як правильно поклонятися Богові.  Це – мова єресі і єретиків. Ці юдеїв втратили віру в Бога і водночас вдають наче вони далі залишаються народом Божим. Вони глузують і обвинувачують Того, Хто їх вибрав і покликав, і вчинив Своїм народом.

І про це їм Ісус каже: ««Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте. Не шукаю ж Я власної слави, – є Такий, Хто шукає та судить».  Він фактично каже, що коли вони не шанують Сина, то й не шанують Отця. Якщо вони зневажають Бога Сина, то й одночасно зневажають Бога Отця. Їхній розум і їхнє серце засліплені гординею. І напад на Христове вчення є нападом на Отця Небесного.  І їх судитиме за це Бог.

Бо Син Божий не шукає власної слави, а слави Отця Небесного. І не шукає Він добра власного, а шукає Він добра для тих юдеїв, які Його сьогодні обвинувачують і з Нього глузують. І шукає Він добра усіх людей світу. Адже «так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Сьогодні в Євангелії Ісус каже їм: «Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!»

Ці слова зведуть їх зовсім з розуму. Ісус не лише каже про те, що Його вчення, яке вони приписують демонові, правильне і від Отця. Але Він каже також про те, що Його вчення настільки чудесне, що воно дає владу над дияволом, над смертю, над гріхом і дає вічне життя. Тут відбувається конфлікт між божественною мудрістю і людським розумом. Раціоналісти, якими були наші юдеї по суті, не можуть збагнути, як  це Христове слово може визволити їх від смерті і дати їм вічне життя?

Любі брати і сестри, цей конфлікт людського розуму і божественної мудрості відбувається і нині. Можливо й ми колись були на стороні людського розуму і не могли зрозуміти, як це може бути так, що Христове Слово дає вічне життя. Розуміння цього дає лише Святий Дух. Він діє через це Слово і, зокрема – через Євангеліє. І у Слові Він доносить нам Христа. Він ставить Христа перед нами – Христа, Який восторжествував над гріхом, над дияволом і над смертю.

Тож та людина, яка хапається за Христа поставленого перед нами Словом, лине до Нього, горнеться до Нього у Слові і у Його істинних тілі та крові Святої Вечері, має все те, що має Христос і те, що Він здобув для нас: прощення гріхів, виправдання, воскресіння і вічне життя. Тож Христове Слово – це Слово вічного життя. Господь каже сьогодні, що це слово ми повинні берегти, тобто берегти у серці, розважати про нього і його цінувати.

І тоді ми не побачимо смерті повік. Тоді смерть для нас буде наче сном, у який ми увійдемо. Ми, наче заснемо і будемо мати чудовий сон, а прокинемось у воскресінні вже у прославлених тілах і увійдемо в Царство Небесне, і будемо там жити з Христом і з усіма святими повіки віків. Через це ми не маємо смерті такої, яку мають безбожні і якої вони так бояться, що хочуть уникнути її в цю пору моровиці, вимагаючи для себе в країні, яку запекло до цього руйнували і грабували, VIP-палати з окремою медичною обслугою. Вони не мають Слова Христового, а отже не мають вони життя вічного, а мають лише смерть, і вічні муки в аду. Ніякі палати від аду їх не спасуть.

Ми ж знаємо, що навіть посеред смерті ми маємо вічне життя у Христі і з Христом. Він каже: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26). Невіруючі юдеї ще більше беруть на кпини Божого Сина. Вони бояться смерті. Вони кричать, що не лише пророки, але й навіть Авраам, їхній отець по плоті помер, тож як це Ісус може говорити, що «Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік?»

І тоді Ісус робить заяву, що їх шокує. Він каже: «Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.  І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, – буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, – і слово Його зберігаю. Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, – і він бачив, і тішився».  Він їх обвинувачує у брехні. А про Себе каже, що Авраам бачив день Господній і тішився.

Звісно, Христос говорив з Авраамом і тоді, коли кликав його піти до краю ханаанського, і під дубами Мамре, коли обіцяв йому через рік сина, і багато інших разів. Але Авраам насампред бачив день Господній вірою у Слово обітниці про його нащадка, грядущого Спасителя усіх народів землі, тобто у Євангеліє, яке проголосив йому Бог, як ми чули сьогодні: «І благословляться в тобі всі племена землі!» (1 М. 12:3). Авраам наче дивився у дзеркало в римському палаці і бачив чудові події нашого спасіння.

Коли невіруючі юдеї не можуть прийти до тями і дивуються, як міг Авраам, який жив за півтори тисячі років до Христа, бачити Христів день, то наш Господь і Спаситель каже, з Ким насправді має справу невіруючі юдеї і Хто перед ними стоїть у плоті, успадкованій від Авраама: «Перш, ніж був Авраам, – Я є».
Перед ними у людській, єврейській плоті стоїть Бог, їхній Спаситель. І якби не Бог стався людиною, то будь-яка людина, навіть якби вона померла тисячі разів, ніколи не викупила б нас від гріхів, від влади диявола і від влади смерті.  І не здобула б для нас прощення гріхів і вічного життя. Зробити це міг лише істинний Бог. І Він це зробив. І Він стояв перед юдеями і просив їх увірувати в Нього і теж мати прощення гріхів і вічне життя.

Але тут розум дуже обурюється і нападає на Христа і на Його Слово. Юдеї хапають каміння і нападають на Бога, і на Його Слово, на Його Євангеліє, а отже і на прощення гріхів і на вічне життя. Розум не може примиритися з божественною мудрістю. Але він ніколи не знайде ні Христа, ні Його спасіння. За спасіння ми славимо лише Христа і Його Духа, Який покликав нас до віри через Слово Христове і тримає нас у цій спасенній вірі теж через Євангеліє у Слові і Таїнстві. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).

Немає коментарів: