(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як
виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть,
споживайте, це – тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!»
Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: «Ця чаша – Новий Заповіт у Моїй
крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене! Бо кожного разу,
як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він
прийде». Тому-то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний
супроти тіла та крови Господньої! Нехай же людина випробовує себе, і так нехай
хліб їсть і з чаші хай п'є. Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло,
– той суд собі їсть і п'є! Через це поміж вами багато недужих та хворих, і
багато-хто заснули. Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б.
Та засуджені від Господа, караємося, щоб нас не засуджено з світом (1 Коринтян 11:23-32).
Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:1-3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, в Англії, у Вестмінстерському аббатстві понад 500 років тому, придворний розгубився, бо під час промови велемовного і красномовного проповідника, не міг знайти в натовпі короля Генріха V, який заходив був із ним разом до церкви. Придворний почав розшукувати свого короля і незабаром знайшов його у тихій частині будівлі, де було всього декілька людей, які причащалися Господньою Вечерею.
Коли придворний спитався у свого короля, чому той не слухав такої цікавої проповіді посеред великого натовпу перед кафедрою, король йому відповів: «Я волію радше зустрітись із своїм Другом особисто, аніж чути як хтось про Нього лише говорить». Як часто такими зустрічами, на жаль, нехтують, зокрема ті, що про Христа можуть багато говорити! Є чимало таких церков, де Господню Вечерю святкують або один раз на місяць або через тиждень, або двічі на місяць.
А деякі церкви взагалі вважають, що Святу Вечерю слід давати Божим людям чотири рази на рік, бо так, мовляв, навчав доктор Мартін Лютер. Доктор Лютер справді говорив про причащання істинними тілом і кров’ю Христовими чотири рази на рік. Мартін Лютер писав у передмові до Малого Катехізису: «Хто не шукає чи не прагне Таїнства принаймні чотири рази на рік, то такого треба боятися, як людини, що зневажає Таїнство і не є християнином, так само як і не є християнином той, хто не вірує в Євангеліє, або не чує його».
Іншими словами, якщо ти не причащаєшся принаймні чотири рази на рік, то ти вже навіть не християнин. Ти – невіруюча людина. Ти не прагнеш споживати тіло Христове. Ти не прагнеш пити Його кров. Ти наче людина, що помирає – її їжа теж не цікавить. Тож так само дія і людина, що перебуває в стані духовної смерті. Їй не хочеться спілкуватись із Богом. І тим більше не хочеться їй споживати небесний скарб.
Але навіть, якщо ми причащаємось декілька разів на місяць, то як ми тоді можемо уникати не лише величний дар істинних тіла та крові Христових, але і Його прямий Заповіт – причащатися завжди, коли Церква має спомин про Ісуса, тобто, коли вона має святий день, незважаючи на те, в який день тижня вона збирається. «Це робіть на спомин про Мене», – каже наш розп’ятий і воскреслий Господь.
Сьогодні ці слова нам нагадує Христів Апостол, Павло. Заповіт про Святу Вечерю він отримав не від звичайних віруючих, і навіть не від інших Апостолів. Заповіт про Святу Вечерю Апостол Павло отримав безпосередньо від Господа Христа. Апостол ставить на цьому наголос для християн у Коринті, до яких звернене це Послання Апостола і для всіх християн, бо християни в Коринті мають неправильне уявлення про Святу Вечерю, як і ми можемо мати неправильні уявлення про те, що наказував Господь, коли дозволимо вручатись у вкрай важливі справи Церкви фальшивим учителям або й навіть нашому розумові і людській логіці.
Ні Святу Вечерю запровадив Господь. Це Його Заповіт, а Заповіт, як відомо ніхто не має права скасовувати або й навіть змінювати. Тим більше ніхто не має права цього робити щодо Заповіту Сина Божого. Бо Христів Заповіт - це Заповіт, який перевершує Старий Заповіт і дає нам усі благословення, які здобув для нас Господь Христос.
Господь запроваджує Свою Вечерю не для Самого Себе, а для Церкви, для всіх віруючих у Нього. Наш Господь, каже Апостол: «ночі тієї, як виданий був, узяв хліб, подяку віддав, і переломив, і сказав: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!» Господь не каже: «Цей хліб символізує Моє тіло», як і не каже Він: «Ось цей хліб перетворюється або преосуществляється на Моє тіло».
Ці дві помилки властиві багатьом християнським спільнотам. Одні не можуть збагнути, як хліб може бути правдивим тілом Ісуса. А інші вважають, що раз уже є правдиве тіло Ісуса, то хліба вже більше у Таїнстві не існує. Перша помилка гірша за другу, бо, керуючись людською логікою, повністю заперечує Заповіт Божого Сина. Друга, у намаганні благочестя, перекручує Боже Слово і противиться тому, що промовляє Божий Син і Апостоли.
Апостол Павло, наприклад
навчає: «Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови
Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?» (1 Кор.
10:16). Для Апостола все чітко і зрозуміло. Вино – спільнота крові Христової, а
хліб – спільнота Христового тіла. У Таїнстві залишається і вино, і хліб.
Водночас в Таїнстві є кров Христова і Христова кров.
Для Апостола ніяких символів
не існує. Все реальне. Істинний хліб та істинне тіло Христове. Істинне вино та
істинна Христова кров. Так само нікуди хліб і вино не зникають і ні на що вони
не перетворюються. Свята Вечеря не магічний ритуал і не жертвоприношення,
навіть не безкровне жертвоприношення. Це, як сповідує наша Літургія Св. Івана
Золотоустого – велика Тайна Тіла і Крові
Господа нашого Ісуса Христа.
І ця Тайна діється заради нас,
любі брати і сестри. Господь про це теж дуже чітко промовляє: «за вас
ломається». В Євангелії від Св. Луки Він каже про Свою кров: «за вас
проливається». Маємо хліб, але хліб за нас не ламається, ламається не символ
тіла Христового, а тіло Христове за нас, тобто за наші гріхи і провини. Не вино
проливається за нас, а за нас, тобто за наші гріхи, проливається Христова кров.
Не символ крові, а істинна кров
Христова.
Однак ми споживаємо хліб, а з
ним, в ньому і під виглядом його істинне тіло Христа. Ми п’ємо вино, а з вином, у вині і під виглядом
вина п’ємо істинну кров Христову. А з
ними ми причащаємось і тим, що вони приносять для нас: прощення гріхів, а отже
і всі благословення, які даються разом із прощенням гріхів: спасіння,
воскресіння і вічне життя.
Коли ми споживаємо тіло
Христове, коли ми п’ємо Його
кров, ми звіщаємо Його смерть на хресті. Тобто ми проголошуємо нашу віру в те,
що наш Господь помер за наші гріхи і приніс повну жертву за всі наші провини.
Ми проголошуємо, що Син Божий здобув для нас прощення гріхів і спасіння. І ми
це будемо робити, допоки наш Спаситель не повернеться Останнього Дня у славі,
аби воскресити нас із мертвих і дати нам вічне життя у Його Царстві.
У той день припиниться
святкування Господньої Вечері, адже нам тоді вже не потрібне буде прощення, бо
тоді ми отримаємо безгрішні, досконалі тіла. Ми будемо з Господом і з усіма
віруючими в Христа – воскреслими святими – жити у раю повіки віків. Ми будемо
славити Господа за спасіння, але причащатися Його тілом і кров’ю вже не будемо, бо нині, як каже трохи
далі Апостол Христа і Царство: «бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім
обличчям в обличчя» (1 Кор. 13:12).
А до того часу люблячий
Господь, розп’ятий і
воскреслий Христос, далі дає нам Своє істинне тіло та Свою істинну кров, аби
торкатися нас, аби причащати нас Собою і покріплювати нас Собою Самим. Ця Свята
Вечеря наче запевнює нас і в тому, що істинний Божий Син далі залишається істинним
Сином Людським, Який після воскресіння промовив був до Своїх учнів: «Погляньте
на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо
не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю» (Лк. 24:39). Навіть, коли у нашому воскресінні Церква
перестане святкувати Господню Вечерю, Людиною наш Бог ніколи бути не перестане.
Тим більше Його тіло і Його
кров завжди перебувають з нами у Святій Вечері. Ми причащаємось у вірі і
отримуємо прощення гріхів і спасіння. Проте, хто споживає Святу Вечерю у
невірстві, тобто не вірує, що в ній присутні істинні тіло та кров Христа, той
причащається негідно і стає винним супроти тіла та крові Господніх. Такий
грішить і замість благословення, отримує Божий суд.
Деякі спільноти навчають, що
невіруючі нічого не отримують із Господньої Вечері. Вони обманюють. Невіруючі,
як ми чуємо сьогодні з уст Христового Апостола, отримують суд. Якщо віруючі
прагнуть причаститися тілом і кров’ю Христовими, бо це Причастя несе Божу
благодать, Божу любов, прощення гріхів, спасіння і вічне життя, то невіруючим
слід остерігатися Святої Вечері, як великого гріха.
Апостол кличе кожну людину,
яка збирається іти до Святого Причастя, випробовувати себе. Яким має бути це
випробування? Насамперед, звісно, це випробування, чи ми віруємо, що у Святій
Вечері ми причащаємось істинними тілом і кров’ю Христовими на прощення наших
гріхів? Якщо хтось не вірує в реальну
присутність тіла та крові Христових і не вірує у слова Христа, що вони
приносять прощення гріхів, то Причастя слід уникати.
Кожен повинен випробовувати
сам себе, бо ніхто з нас не може заглянути в серце іншої людини. Це може
зробити лише Бог. І коли хтось приходить до Святої Вечері без такої віри, такий
негідний, такий грішить і за свій гріх понесе заплату, яку визначить Господь,
Який на обличчя не дивиться. Через це в громаді у Коринті, каже Апостол є «багато
недужих та хворих, і багато-хто заснули». Хай ці слова пробуджують усіх нас до
серйозного ставлення до цього чудесного Таїнства.
Підступаймо до нього з
розкаяними серцями із серцями, що шукають втіхи, прощення гріхів і ми у цій
Святій Вечері отримаємо їх через нашу особисту зустріч із нашим Другом і
Господом, і Спасителем. Зустріччю на банкеті, на якому Він живить, покріплює,
прощає і благословляє нас особисто Своїми істинними тілом і кров’ю. І з ними
дає істинне прощення гріхів, істинне спасіння та істинне вічне життя. А нині, у
час цієї моровиці, покріпляй Господи тих, хто не може прийти до Твоєї Вечері
Словом Твоїм. Будь завжди посеред нас, Господи Ісусе! Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар