УКРАЇНСЬКЕ ЛЮТЕРАНСТВО: Тепер час приємний, тепер день спасіння!

ТЕПЕР ЧАС ПРИЄМНИЙ, ТЕПЕР ДЕНЬ СПАСІННЯ!

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо. Бо каже: «Приємного часу почув Я тебе, – і поміг Я тобі в день спасіння!» Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння. Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне, а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах, у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах, у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові, у слові істини, у силі Божій, зо зброєю праведності в правиці й лівиці, через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві; як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті; як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо (2 Коринтян 6:1-10).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, скількох невіруючих ви знаєте? Це питання набагато складніше ніж може здатись на перший погляд. Більшість людей, з якими я спілкувався поза церквою, казали мені, що вірували в Бога. Потім виявлялось, що вони просто вірували, що Бог є. Саме про таку віру пише Апостол Яків: «Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять» (Як. 2:19).

Істинна віра – це не просто визнання існування Бога, навіть одного-єдиного Бога, бо Його існування, як ми бачимо, визнають навіть демони. Істинна віра уповає на Христа, горнеться до Нього. Істинна віра – жива і діяльна. Сьогодні ми чуємо, як наш любий Апостол Павло наставляє християн у Коринті жити саме цією вірою – виявляти її у своєму житті. Власне саме це й означає благання не брати Божої благодаті надармо.

Перше Апостол нагадує про своє служіння. Він нагадує звідки надходить ця благодать Божа. Вона, звісно, не від людей. В Україні ще донедавна досить часто використовувались словосполучення «благодатна церква» і, відповідно, «неблагодатна церква». Тими, хто такі словосполучення вигадав, благодатність і неблагодатність при однаковому богослов’ї визначалась належністю до одного із закордонних патріархатів.

Проте Писання нічого про таку благодатність і благодать не знає. Апостол тут говорить про те, що благодать доносилась через Слово, адже Апостоли і їхні співпрацівники були проповідниками Євангелія, проповідниками Ісуса Христа, з повноти Якого «ми одержали всі, а то – благодать на благодать».

Благодать – це невимовна, незаслужена нами Божа любов до нас. Дуже гарною ілюстрацією слова «благодать» служить вірш 16 із третього розділу Євангелія від Св. Івана: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Саме Євангелієм, Словом трудились Апостоли і їхні співпрацівники.

Вони проповідували Євангеліє, навчали Євангелію, наставляли Божих людей. А Бог діє через проповідування Слова і Він не дозволяє, аби Його Слово лунало на марно. Його Слово обов’язково виконає те, що Він бажає (Іс. 55:10, 11). Тож діє через працю Апостол Павла, його співробітників і всіх вірних проповідників непофальшованого Євангелія Сам Господь. І сьогодні Господь вкладає такі слова в уста Апостола, аби ми не зневажали праці наших проповідників, бо без їхнього служіння, бо через них Бог виконує Свої цілі.

Сьогодні ми також чуємо про небезпеку нехтування благодаттю Божою. В Ісаї Господь порівнює Своє Слово із дощем. Доктор Мартін Лютер порівнював Євангеліє із зливою, яка не стоїть на місці, а весь час перебуває у рухові. Як злива Євангеліє спадає на певні місця, а певні місця оминає. Певні люди чують Євангеліє, а якісь не чують.

Після зливи знову настає сонце і сушить землю. Проповідь Євангелія припиняється, починають ширитись помилкові і фальшиві вчення. Так було в Старозаповітному Ізраїлі, коли благословенний період чистої проповіді обітниці про Христа та поклоніння Господу змінювався масовим відступництвом не лише мирян, але й священиків. Так було і в Церкві Нового Заповіту, і Реформація – якраз період надзвичайно рясної зливи Євангелія над Європою.

Так і нині, серед нас проповідується Євангелія, як і проповідувалось воно за днів, коли ходили і проповідували Євангеліє Апостоли. Проте як і тоді так і нині є загроза бути невдячними за Слово. А де є невдячність за Слово, то там буде втрата і Слова, а отже і віри, бо «віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове» (Рим. 10:17).

Не можна думати – ось так проповідники будуть проповідувати ще тисячу років. Може й будуть. Але чи будуть вони так проповідувати з кафедри в цій церкві? В цьому місті? В цій країні? Якщо ми не будемо реально вдячні за Євангеліє, то ми заслужимо на втрату Євангелія.

А Євангеліє – справді величезний скарб. З нього на нас виливається благодать і поміч у всіх наших бідах і негараздах. Через нього Господь Святий Дух творить віру в наших серцях. Де є воно, там – багатство спасіння і вічного життя, яке для нас здобув Син Божий на Голгофському хресті, у перемозі над гріхом, владою диявола і смертю.

Тому й Павло проголошує торжество Євангелія, де воно проповідується: «Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» Не завтра і не після завтра, а тепер, в дану мить – у цю мить, коли ви чуєте євангельську проповідь – ось тепер приємний час. Адже Бог проголошує вам прощення усіх ваших гріхів заради Христа, Сина Його Єдинородного. Адже Бог заради Христа називає вас Своїми синами і доньками і запевнює вас, що ви в Ім’я Христа виправдані і вам належить воскресіння, і ви є співспадкоємцями, разом із Христом, Царства Небесного, в якому ви маєте вічне життя.

Ось тепер день спасіння! Бо коли на вас виливається з Євангелія благодать і твориться віра в Христа, то спасіння ваше відбувається тепер. Не відкладайте його на потім. Не будьте, як язичницькі афіняни, які у відповідь на Павлову проповідь Євангелія і воскресіння відповіли: «Про це будемо слухати тебе іншим разом...» (Дії 17:32). Іншого разу може й не бути. Злива піде в інше місто, а може й в іншу країну.

А поки Євангеліє проповідується, ми перебуваємо в царині милосердя Божого. Бог – милостивий до нас. Ісус запевнює нас про Свою любов, живить нашу віру Своїм Словом, покріплює її Своїми ліками безсмертя – Його істинними тілом і кров’ю під хлібом та вином Святої Вечері. Любі брати і сестри, тепер час приємний, ось тепер день спасіння! Використовуймо його з вдячністю до Бога за Його Євангеліє і як каже Апостол «ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне».

Буває два види спотикання. Один з них це спотикання або ж спокуса язичників. Вони тоді спотикаються, коли бачать життя деяких християн і думають, що християнство дає свободу для життя без усякого стримання в цьому світі. Вони діють так наче те, що Христос нас визволив від гріха, означає, що ми можемо безстрашно жити в гріхові. Язичники це бачать, спокушуються і провина тоді лягає тих, хто так живе.

А друге спотикання трапляється серед християн. І це буває тоді, коли сильні християни не звертають уваги на слабких у вірі – про це ми говорили минулого разу. Апостол сьогодні знову нагадує нам, щоб ми мали гідне життя, з терпеливістю і лагідністю, з чуйністю, звісно, і посеред своїх братів і сестер. Бо коли про християн зневажливо казатимуть: «Та подивіться як вони живуть!», то ми перестаємо тоді бути світлом для світу і коїмо тяжкий гріх.

Згадаймо, любі брати і сестри, слова нашого Спасителя: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16). Так і нас сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла кличе виявляти чіткі ознаки служителів Божих. А які це ознаки?

Павло говорить про життя «у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах, у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах, у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові, у слові істини, у силі Божій, зо зброєю праведності в правиці й лівиці, через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу».

Він говорить про життя під хрестом, про життя у труднощах, які викликані вірністю Христові. Апостол говорить про життя, яке рясніє плодами віри. Бо чистота, розум, лагідність, доброта, нелицемірна любов – це плоди Святого Духа у дітях Божих – Духа Святого, про Якого Апостол сьогодні тут таки й згадує.

І, звісно, це життя в повному озброєнні Словом Божим. Бо якщо людина – християнин чи християнка, то вона і любитиме Слово Боже, і шануватиме проповідування Слова, і радісного його слухатиме та вивчатиме, і таким чином буде озброєна цим чудовим духовним мечем, як ніндзя і в правиці, і в лівиці. Зауважте любі брати і сестри, що тут Павло говорить саме про Слово Боже, про Слово істини, а не про якісь людські фантазії чи вигадки.

І ось коли буде таке життя і таке перебування в Слові, то будуть слава і безчестя, ганьба і хвала. Слава і хвала лунатимуть від Бога і від Його людей. Бо в Його Царстві має лунати Його Слово, тоді такі слуги, які проголошують Боже Слово – вірні. В Його Царстві Його Слово має правити і діяти.

Але світові та мирським людям таке не буде подобатись, то ж на нас замість слави буде виливатись неслава, а замість хвали – ганьба. Коли таке відбувається, то ми розуміємо, що все йде відповідно до Божого Слова – точно так, як обіцяв був Господь. Все нормально і правильно, коли відбуваються парадоксальні речі, про які далі каже Христів Апостол – коли ми стаємо: «як обманці, але ми правдиві; як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті; як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо».

Для світу ми – обманці, для Бога і Його Церкви – правдиві. Для світу – незнані, а для Бога та Його Церкви – пізнані. Для світу ми – умираючі, а для Бога та Його Церкви – живі. Для світу ми карані, сумні та убогі, але для Бога та Церкви – ми не забиті, завжди веселі і багатьох збагачуємо. Для світу ми нічого не маємо, але ми всім володіємо – бо все належить Христові, а отже й нам. І найголовніше ми володіємо вічним життям у Божому Царстві. І для нас тепер час приємний, тепер час спасіння! Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13),