НІЧ МИНУЛА, А ДЕНЬ НАБЛИЗИВСЯ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах, але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!
Слабого в вірі приймайте, але не для суперечок про погляди. Один-бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину. Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, – Бог-бо прийняв його. Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його. Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання (Римлян 13:11-14:5).
Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, мине ще тиждень і настане весняне рівнодення – тривалість дня зрівняється із тривалістю ночі, а потім, аж до 22 червня день зростатиме, а ніч ставатиме коротшою. Сонце сходить все раніше, пробуджуватись стає все легше. І все легше стає братись до праці, аби тішитись її плодами та й мати змогу допомогти нужденним (Еф. 4:28). Як кажуть в народі: «Хто рано встає – тому Бог дає».
Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла нагадує нам про інше пробудження від іншого сну. Він нагадує нам про духовне пробудження від духовного сну. Коли ми в неділю не пробуджуємось, щоб іти до церкви та перебувати у Слові Христовому, тоді ми, навіть, якщо ми встаємо на світанку неділі і виконуємо масу справ – ми насправді спимо. Спимо духовно.
Духовно сплять усі, хто не знає Христа. Такими були й ми, допоки не увірували. Ми були наче зомбі, які мають який свій порядок денний, що немає нічого спільного з не6есами. Так живе й нині дуже багато людей. Сплячих людей дуже легко впізнати. Апостол Павло наводить шість пороків, що властиві сплячим.
Він їх парує. Перша пара – гульня і п’янство. Ці два слова поєднані і в житті. Гульня і п’янство – це спосіб життя, коли люди проводять свій час у п’яному розгулі, який може тривати і все життя, і всього декілька днів на тиждень. Я донині з жахом згадую ті роки, коли в сусідньому будинку був розташований «літ-паб», де п’янки, гулянки, п’яні крики, верески та (інколи) навіть бійки могли тривати до самого ранку.
Такою є типова поведінка сплячих духовно людей – людей, які живуть у ночі гріха, у темряві диявола і смерті. Друга пара пороків: перелюбі розпуста. Дуже часто ця друга пара і навіть третя пара, про яку ми згадаємо пізніше, має своє походження в першій, як написано в Приповістях мудрого Соломона: «В кого «ой», в кого «ай», в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні? – У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного. Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келіху й рівненько ллється, – кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка, пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі...» (23:29-33).
Третя пара пороків, яка теж часто пов’язана з першою, тобто з гульнею і п’нством – сварка і заздрощі. Коли люди пропивають і прогулюють і час, і гроші, і здоров’я, то в них залишаються саме сварки і заздрощі. Ця жахлива пара може бути і не в гультяїв та пияків, але найчастіше трапляється саме в їхньому середовищі – середовищі сплячих людей.
Апостол кличе нас пробуджуватись. Хтось може сказати: «А хіба християнин може духовно спати?» Може, якщо поступиться плоті. У саду Гетсиманському Господь просив учнів: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий-бо дух, але немічне тіло!» (Мр. 14:38). Ми знаємо, що Апостоли позасинали і потім спокусились. Наші тіла – не сильніші від тіл Апостолів і ми теж можемо засинати в наших київських і не-київських садах.
Тож слова Апостола спрямовані і до нас. Пора, каже він, нам уже пробудитись від сну. . Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. До нас на цілий тиждень від минулої неділі, любі брати і сестри, наблизився день – день повернення нашого розп’ятого і воскреслого Господа у славі.
Ми поки-що живемо в цьому злому та лукавому віці, який Господь Святий Дух порівнює з ніччю. І саме ночі властиві оті три пари пороків відкидати які нас кличе Бог. Коли Господь нас пробудив, то ми вже не можемо бути сплячими, які не часто не усвідомлюють, що коять. Натомість Апостол кличе нас зодягатись у зброю світла, яка не лише захищатиме нас від учинків темряви, але й сяятиме для інших людей.
Через це поступаймо не в пороках, а доброчесно або ж як ще можна перекласти грецьке слово «евсхімонос» – гідно – так як личить дітям Божим. Марно шукати сили для такої поведінки в самих собі. Апостоли в саду Гетсиманському як не силились, але позасинали. Недарма у пору Великого посту колись цитували слова митрополита Володимира про те, що головне в піст не їсти ближніх.
Коли ми думаємо, що ми зможемо вистояти проти земних спокус, проти учинків плоті власними силами, то ми заснемо, ми впадемо у спокусу і будемо «їсти» своїх ближніх, руйнувати їх своїми вчинками темряви. Тож Апостол кличе нас зодягнутися у Христа. А як ми зодягаємось у Христа. Апостол пояснює: «Ви всі – сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27).
Але коли ми зодягнуті у Христа, тоді як каже в іншому місці Апостол: «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20). Ось що означає бути зодягнутим у зброю світла – бути зодягнутим у Ісуса Христа – вірувати в Сина Божого.
Без віри сподіватися вистояти перед спокусами ночі, злого, лукавого віру – марна річ. Бо без віри означає без Христа. А життя без Христа – це життя раба гріха, диявола і смерті. Наша плоть не лише слабка. В нашій плоті живе гріх. Навіть віруючі люди грішать мимоволі. А що говорити про тих, хто живе без віри в Христа, тобто без Христа?
І навпаки – «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі», – пише Апостол Павло в Посланні до филип’ян (4:13). І коли ми зодягнуті у зброю світла, у Христа – коли Христос живе у нас, тоді ми можемо жити доброчесно. Коли ми віруємо в Христа – тоді ми можемо жити гідно. Бо тоді живемо вже не просто ми, а в нас живе Христос.
Як бачимо для доброчесного, гідного життя перед Богом, у очах Божих, достатньо віри в Христа. Де є ця віра – істинна віра, там не буде гульні з п’янками, перелюбу з розпустою, сварок із заздрощами, а буде щоденне життя покаяння та любові до ближнього. Для цього достатньо лише віри в Христа. А без віри в Христа це не можливо.
До повернення Христа у славі залишається все менше днів. Тож чим менше днів – тим більшою має бути наша віра. Самі ми її збільшити не можемо, бо й не ми її створили. Віра – це дар Святого Духа. І лише Господь цю віру побільшує – через Христове Євангеліє, через Христові істинні тіло та кров у Святій Євхаристії. В неділю Він пробуджує нас тілесно, аби пробуджувати та покріплювати нас духовно.
Проте не всі люди є міцними у вірі. Завтра в Україні в багатьох церквах, як і в нашій, починається пора Великого посту. Для багатьох християн – це пора зміни дієти і на ту зміну дієти певні християни покладають досить великі сподівання духовного зросту.
Ми знаємо, що духовний зріст і зміцнення можливі лише Божою благодаттю. І Бог визначив, що Його засобами благодаті та духовного зміцнення Його дітей є не пісні продукти, а Його святе Євангеліє у Слові і Таїнстві. Подібні люди були і в апостольські часи. Подібні люди будуть допоки наш Господь не повернеться у славі.
Апостол кличе нас до таких християн ставитись із лагідністю. Дієта не може бути причиною для глузування чи принижень. Взагалі ніщо не може бути підставою для глузування чи принижень. «Один-бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину», – каже Апостол. Немічні, тобто слабкі у вірі, вважають, що спасіння якоюсь мірою залежить від їжі, зміни дієти тощо. Сильні у вірі так не думають. Сильні у вірі у всьому, що стосується спасіння, уповають тільки на Христа.
Проте сильні у вірі не будуть сперечатись із слабкими про дієту: що їсти, скажімо у Великий піст або що тоді пити чи не пити. Це не тема для дискусій віруючих людей – що хочеш, те і їж. Для нас це – не проблема. Для нас важливо, аби ти вірував/вірувала в Христа. Бо, як каже в іншому місці наш Апостол: «Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого. Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим!» (1 Кор. 8:8, 9).
Як і в Нагірній проповіді наш Господь кличе нас не судити, так само й Христів Апостол кличе сьогодні нас: «Ти хто такий, що судиш чужого раба? Він для пана свого стоїть або падає; але він устоїть, бо має Бог силу поставити його». Не ми пани над слабкими християнами, а Бог. І Господь має силу покріпити віру такого християнина і зробити його сильним у вірі.
Це саме стосується і днів. У наш час є такі християни, які вважають, що слід святкувати суботу. Такі були і за днів Апостола Павла. Апостол каже: «Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання». Слабші прив’язуються до їжі, до днів і до такого подібного. Сильні горнуться до Христа у Слові і Святій Вечері.
Змінити цього наші дискусії не зможуть. Змінити це Своїм Словом може лише Господь, Який кличе нас ставитись із терпеливістю, лагідністю та повагою до тих християн, які мають інші переконання. Подібного ставлення до себе, звісно, повинні очікувати й ми, як і наш Господь каже: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки» (Мт. 7:12). Головне – не спати духовно, а бути пробудженим і зодягнутим у Ісуса Христа, тобто вірувати в Сина Божого. Заради Нього. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма
вами! Амінь (Рим. 16:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар