Cправжній християнин знає, що Церква ніколи не постановляє і не запроваджує нічого поза Словом Божим. Будь-яка церква, яка робить по-іншому, ніяка то не церква, хіба що лише так називається, як каже Христос в Ів. 10 (:27, 5): «Мого голосу слухають вівці Мої. За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу». Якщо церква щось промовляє, то воно через це не є просто через це Словом Божим, а радше Церква починає існувати бо промовляється Боже Слово. Церква не засновує Слова, а засновується Словом. Певною ознакою того, якою ми впізнаємо де є Церква, є Слово Боже, як пише Павло в 1 Кор. 14 (:24, 25), кажучи як невіруючий падає на обличчя своє і проголошує, що Бог справді посеред них, бо він чує, як вони пророкують. Не Церква його спонукає, а Слово Боже – яке його долає і кличе до звіту і виявляються таємниці серця, як далі в тому самому місці каже Павло.
Мартін Лютер
Немає коментарів:
Дописати коментар