БЛАГОСЛОВЕННЯ ДЛЯ ВСІХ НАРОДІВ ЗЕМЛІ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І промовив Господь до Аврама: «Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, – того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!» (Буття 12:1-3).
Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа, що за наші гріхи дав Самого Себе, щоб від злого сучасного віку нас визволити, за волею Бога й Отця нашого, – Йому слава на віки вічні, амінь! (Гал. 1:3-5).
Дорогі брати і сестри, що ми знаємо про праотця віри Авраама? Для маси українців Авраам – ім’я взагалі якогось комічного персонажа, і дуже кмітливого бізнесмена, якого ми знаємо зазвичай з анекдотів. І в цьому, власне кажучи, криється наша величезна проблема. Бо хоча Авраам – батько по тілу всім євреям, він – отець віри всім християнам, незалежно від нашого походження.
Якщо ми не знаємо Авраама, ми ніколи не зможемо по справжньому пізнати і його великого нащадка, Ісуса Христа, Сина Божого, про якого Він Сам часто згадує і в Своїх розмовах і в Своїх оповідях. Не знаючи Авраама, ми також не знатимемо сутності нашої віри і не будемо її розуміти. Саме Авраамові присвячена значна частина книги Буття, текст з якої лежить в основі нашої проповіді.
Авраам не мав таке ім’я з двома «а». В нашій сьогоднішній оповіді він ще Аврам, що означає «високий батько» або «сильний батько». Це ім’я «Аврам» дав йому його батько, Терах, який був язичником, як власне кажучи, і сам Аврам, який проживав із своєю родиною в Урі халдейському, а потім вирушили в напрямку Ханаану та оселились у Харані. Фактично, вони здійснили подорож з території теперішнього Іраку на територію теперішньої Туреччини, на нинішнє турецько-сирійське пограниччя.
Аврам був одружений на Сарі, яка була неплідною, тож дітей в них не було. І саме його ім’я потроху вже втрачало свій сенс. І життя Аврама, і життя Сари було б змарноване, як марнується не одне життя тих людей, що відступалися від Бога і не вірували та не вірують у Спасителя Христа. Проте в життя Аврама втрутився люблячий і милостивий Бог.
Чому Бог вибрав саме Аврама? Він вибрав його не через те, що Аврам мав якісь особливі заслуги. Бог вибрав Аврама винятково зі Своєї благодаті. Аврама, грішника та ідолопоклонника, обирає Бог, аби зробити новий початок для Своєї Церкви і, аби посеред ідолопоклонницького світу, що все більше занурювався у темряву, залунало Його Слово.
Коли Бог кликав Аврама, Він також виконував обітницю, яку проголосив був через Ноя, кажучи: «Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому! Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!» (Буття 9:26, 27). Бог обіцяв, що буде Богом Сима, праотця Аврама і що хоча нащадків Яфета буде незрівнянно більше, всі вони будуть поклонятися Богові Сима.
Тож Аврам не мав чим хвалитись зовсім. Це Бог виконував Свою обітницю про грядущого Христа-Спасителя, Який буде нащадком Сима і це Бог покликав Аврама з ідолопоклонства винятково через Божу невимовну любов, через Божу благодать. Очевидно Святий Дух діяв через Сима, який проповідував Аврамові наказ Божий і обітницю і через Слово Боже Господь створив віру в серці Аврама, так що Аврам слухає поклик Божий і виявляє до нього послух.
Так важливо, аби й до нас і до інших людей промовляв Бог, тобто, щоб лунало Слово Боже. Бо якщо не лунає Божого Слова, то там починає зароджуватись і зростати в різних формах і проявах ідолопоклонство. Але де є Слово, там і ідолопоклонство легко впізнати і виявити, бо воно впізнається лише через Слово Боже.
Господь кличе Аврама покинути край, де він сімейними, родинними узами зв’язаний з ідолопоклонством. Він має відділитися від своїх родичів, які по вуха занурені в ідолопоклонство і є переконаними ідолянами. Він має піти від них геть. Він має піти в чужий, далекий край, який покаже йому Бог.
Бог обіцяє вести його, а з ним і його відроджену Церкву, в якій Сара і Лот, і їхні слуги. Вони мають усе покинути і піти вслід за грядущим Христом, Який і до нас промовляє подібні слова: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде! Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже» (Мр. 8:34, 35) і: «Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради Мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань, домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному вічне життя. І багато-хто з перших стануть останніми, а останні першими» (Мр. 10:29-31).
Ось так і Аврам стає першим – стає отцем віри. Бо Аврам слухається Божого Слова і вирушає в дорогу за грядущим Христом. Бо саме про Христа лунає Аврамові обітниця про те, щоб він ішов у Край, який покаже йому Бог, бо саме в тому Краї має народитись Спаситель світу і саме Він має звершити спасіння людства.
Бог висипає на Аврама ціле гроно Своїх чудових обітниць. Він каже: «І народом великим тебе Я вчиню». Це виняткова і вкрай важлива обітниця – одна з найбільш важливих обітниць у всьому Святому Писанні. Це – вельми утішлива обітниця. Пам’ятаймо, що Аврам не має дітей, його дружина, Сара – бездітна. Яку величезну силу виявляв Святий Дух щодо Аврама, який слухав ці слова і вірував в них!
До того ж ці слова чула і Сара, його дружина. І ми знаємо, що й вона розділяла віру Аврама, і з готовністю вирушила в далекий, невідомий край, аби там бути зі своїм чоловіком і теж бути матір’ю великого народу. Це прекрасна, чудесна обітниця для бездітного, але віруючого чоловіка, як і для бездітного, але віруючого подружжя.
Проте Писання тут говорить про Аврама, бо він – голова сім’ї, і тепер він – пастир і проповідник Церкви, яка кидає рідний дім і родину вирушає в далеку подорож, куди кличе її Бог. Віра Аврама, цього святого мужа – справді видатна. Він не сумнівається в проголошених йому обітницях, і вирушає в дорогу.
Господь обіцяє Аврама благословити і тут це слово означає спричиняти постійне зростання, постійний приріст. Він стане великим народом і Бог обіцяє цей народ постійно берегти, помножувати і піклуватись про нього. Ні одне царство на землі не мало такої обітниці. Але таку обітницю Бог дає Аврамові. Вся дальша історія віруючого Ізраїлю є чудовим підтвердженням виконання цієї обітниці Божої.
Далі Бог каже: «І звеличу ймення твоє». Ми сьогодні говоримо про Авраама, любі брати і сестри. Про Авраама, як про великого мужа Божого, говорять практично всі народи землі. Велич його імені поширилась аж серед язичників, як промовляє Мойсей в Повторенні Закону: «це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих та й скажуть: Тільки він – мудрий та розумний народ, цей великий люд! Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього?» (4:6, 7).
Аврам вірував у обітниці Божі і для нього всі вони були певними. Господь же промовляє далі: «І будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, – того прокляну». Грядущий Христос буде з Аврамом повсюди. І де буде Аврам – там буде благословення. Там буде приріст добра. Там будуть кілька сотень мужів розбивати великі армії. Там буде проповідуватись Боже Слово і обітниця прощення гріхів у грядущому Спасителі світу.
Хто буде благословляти цю Церкву, того Бог благословить. Хто ж Аврама буде проклинати, того прокляне Бог. У цьому переконається і фараон Єгипту і царі, які виступали проти Ізраїля, який вірував у грядущого Христа. А всі, хто благословляє Аврама і його нащадків, що вірували в грядущого Христа – тих Бог особисто захищав і благословляв. Згадаймо хоча б Рахав, і вдову із Сарепти сидонської, які були язичниками, але отримали Божі благословення і Божий захист.
І нарешті Бог виливає на Аврама найбільше і найщедріше благословення: «І благословляться в тобі всі племена землі!» Це обітниця про Христа. Бог оголошує, що Він буде нащадком Аврама. Всього 7 слів в українському перекладі, але як чудово вони передають велику тайну про воплочення Спасителя світу.
Він буде нащадком Аврама і його великого народу. Але Спаситель буде не лише для Аврама та для Свого рідного народу. Христос став благословенням для всіх без винятку народів землі. Він на Себе забрав гріхи не лише єврейського народу, але й гріхи усіх народів землі, усі наші гріхи, усі мої гріхи і ваші всі гріхи без винятку. Ісус обмив усі наші гріхи Своєю святою і невинною кров’ю.
Він помер за всіх людей на світі і на місці всіх людей світу. Він приніс Себе у досконалу жертву за всі народи землі. Він воскрес, аби вірою в Нього всі були виправдані, мали воскресіння і вічне життя. Так само як Аврам був увірував у Бога і це залічено йому в праведність, так само й усі благословляються у Аврамові, тобто в його великому Нащадкові, Христові, всі народи землі.
Тобто, вони благословляються тоді, коли вірують в Христа так само як благословенний Аврам, який увірував у Христа. Аврам вірував у Христа і Аврам радів Христом, як пізніше скаже наш Господь: «Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився» (Ів. 8:56).
Ця радість, це благословення простягається на всі племена землі, на всі народи землі, де є віра в Христа. А де є віра в Христа? Там, де проповідується Його Євангеліє, де воно діє у Слові і Таїнстві. Бо там, де воно проповідується, там є віра в Христа, а там, де є віра в Христа, там є і прощення гріхів, і праведність, і воскресіння, і вічне життя в Царстві Христовому, яке ще Господь Христос називає лоном Авраама, отця віри. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).
Немає коментарів:
Дописати коментар