ЗАРАДИ НАС І НАШОГО СПАСІННЯ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: «Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця!» (Филип’ян 2:5-11).
Благодать вам і мир від Бога,
Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Фил. 1:2) Амінь.
Навіть атеїсти і войовничі безбожники змушені або говорити про Христа щось негативне або взагалі вести проти самих розмов про Христа запеклу боротьбу, жорстоко переслідуючи тих, хто про Христа говорить, а особливо проповідує і тих, хто в Христа вірує. Серед інших релігій про Христа теж говорять або забороняють говорити, інколи навіть під страхом смертної кари.
Попри всі ці атаки на Христа і на Боже Слово, Господь Святий Дух через Апостола Павла кличе нас сьогодні, щоб ми не просто про Христа говорили та проповідували. Цього мало. Апостол кличе нас мати навіть такі само думки, що у Христі Ісусі. Іншими словами ми – християни, отже ми маємо Христа, а через Нього ми маємо усі благословення, які має Христос.
А що Христос має для нас? Які думки про нас і до нас має Він? Це думки невимовного добра і безмежної любові. Це думки про наш вічний добробут у Його Царстві. Бо Христос любить вас і Він не стався людиною задля якоїсь прогулянки цим світом. Він стався людиною задля вашого добра.
Тож мати думки, що й у Христі Ісусі – це теж нам на добро. Адже ми тоді зосереджуємо наш погляд не наших слабкостях, гріхах і провинах, а на Божому Синові, на Його любові, на Його прошенні, а отже і на нашому благословенні і спадщині Царства Небесного, яку ми маємо в Ісусі Христі.
А наша спадщина – певна. Адже Хто Такий Ісус, наш любий і люблячий Спаситель? Апостол каже: «Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба». Істинний та вічний Бог стався людиною заради нас, заради нашого спасіння, заради нашого вічного добробуту.
Ті, що не хочуть чути про Христа, а тим більше ті, що забороняли і забороняють проповідувати Христа та Його Слово і ті, що чинять усякі можливі перепони для того, аби Євангеліє Христове лунало в його чистоті, не лише стають на заваді спасіння інших людей, але й накликають на себе і на покоління своїх потомків гнів Божий.
Бо Сам Бог стався людиною, аби принести нам незрівнянні благословення, тож звісно, Він виявить Свої грізні суди усім тим, що стають на заваді Його планам і воюють проти Христа та Його проповідників і всіх Його вірних людей, роблячи все, аби Христове Слово не лунало або ж Христове Слово перекручують. Такі хочуть панувати і над Богом і над людьми. Але такі будуть засуджені до того, аби проводити всю вічність у глибинах пекла.
Адже істинний Бог стався людиною, щоб служити нам. Творець стає слугою Свого творива! Так і Божі люди служать один одному. Люди не від Бога підносяться над своїми ближніми і вимагають, аби інші прислужували їм. Але той в кого ті думки, що й у Христі, будуть служити і своїм братам, і сестрам, і своєму рідному українському народові.
Ці слова про служінні, про упокорення – не порожні і не просто добрі побажання. Ви ж бачите, як діє істинний Бог: Він умаляє Себе. І то умаляє Себе ради нас. Апостол говорить про Бога, Який стається людиною, прийнявши вигляд раба. Хто мав би панувати над усіма? Бог. Але Він стає людиною і набуває вигляд раба.
Христос, звичайно, не раб. Бог не може бути рабом. Бог – Цар над царями і Пан над панами. Але Христос набуває вигляд раба. Його божественної сутності і подоби не видно. Бо Його божественна подоба – невидима. Але дуже добре видно Ісуса з Назарету, Ісуса Назарянина. Його божественність прихована під Його плоттю.
Водночас Ісус «не вважав за захват бути Богові рівним». Хоча єство вічного, всемогутнього, всевідаючого та всюдисущого Бога було приховане тілом людини та виглядом слуги, але прояви божественності були видимі для всього народу, який у таку неділю, як ця вийшов вітати Ісуса, Сина Давидового, Який на віслюкові здійснював торжествуючий вхід до древньої столиці Ізраїлю.
Божественність Христа була видима вже з Його першого чуда – з перетворення води на вино у Кані Галілейській. Він зцілював хворих, виганяв бісів, стишував бурі, насичував голодних і воскрешав померлих. І Він не вагався у час потреби демонструвати свою божественність і заявляти про неї – промовляти те, що невіруючі не могли знести або вважали за богохульство.
Господь Христос говорив: «Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я – в ньому. Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, – і він житиме Мною» (Ів. 6:53-57). Коли Христос промовив слова, натовп покинув Його, вважаючи таку мову жорстокою.
А коли Ісус промовив до юдеїв: «Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, – Я є» (Ів. 8:58), то юдеї схопили каміння і хотіли убити Його як богохульника – людину, яка говорить, що Він – Бог. Власне кажучи, саме таким і було офіційне обвинувачення Синедріону – на запитання первосвященика: «Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?» Ісус відповів: «Ти сказав... А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!» (Мт. 26:63, 64).
«Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: «Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу! Як вам іздається?» Вони ж відповіли та сказали: «Повинен умерти!» (Мт. 26:65, 66). Слуги, і тут я маю на увазі первосвященика і членів Синедріону поводились як пани. Така поведінка властива всім грішним людям. Всі грішники хочуть панувати і хочуть, щоб їм служили.
Такими були й ми і такими були навіть Апостоли Христові. Ми пам’ятаємо, як Яків та Іван хотіли бути замами Христа у Царстві Ізраїля, і як інші обурились на їхні таємні плани не через те, що ті виношували таємні плани, а через те, що й інші теж хотіли панувати. Проте Господь докорив їм і навчав: «Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, – нехай буде він вам за слугу. А хто з вас бути першим бажає, – нехай буде всім за раба. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мр. 10:42-45).
Раби, які вдають із себе панів, уподібнюються до диявола і Антихриста, які підносяться над Божим і вдають із себе Бога. І тоді вони здійснюють святотатство. Христос же діє навпаки. Він не вдає із Себе Бога. Він – істинний Бог споконвіку. І божественність Його ніде, ніколи і нікуди не дівалась. Він завжди, був і буде істинний Бог.
Проте в часі Він упокорився, ставши людиною і набувши вигляд раба задля нас і задля нашого добра – задля добра цілого людства. «Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...» – засвідчує нам Христів Апостол. Будучи істинним Богом та Богом істинним залишаючись, Він здійснює для нас найбільшу службу – помирає на хресті за всі наші гріхи на нашому місці і замість усіх нас.
Вічний Бог, Якому мають служити усі творіння – і ангели, і люди, здійснює таке величне служіння. Ви бачите, які слова використовує Апостол про Христа? Він каже, що Ісус був слухняний. Це був охочий послух і він був виконаний з любові до кожного з нас – до вас і до мене. І це служіння, яке здійснювалось аж до смерті на хресті було незрівнянно величним – через незрівнянну величність слуги – вічного Бога.
Як же після такого служіння Бога, християнин, дитя Боже, не буде служити своєму ближньому? Якщо християнин захоче панувати над ближніми своїми, то хай додасть префікс «анти» і хай визнає, що він – противник Божий і має далі запекле, камінне серце, і є звичайною плотською, мирською людиною.
Бо Христос для того, щоб ми були прощені опустився у самі глибини страждань і зазнав на Собі всю повноту Божого гніву за гріхи усього людства. Все це Він здійснив з послуху до Отця і невимовної любові до кожного з нас, послуживши нам до кінця, аж до смерті на хресті.
І як Христос зійшов аж до глибини страждань і смерті за наші гріхи, так «Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: «Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця!» Кожен, хто вірує в Христа, виправданий Богом і оголошений праведним, і святим, і спадкоємцем вічного життя.
Цар Ізраїлів здобув для всіх нас Царство Небесне, яке ми маємо, віруючи в Нього. Віруючи, бо ми Його нині не бачимо. Навіть споживаючи Його істинне тіло та кров, ми віруємо в це, бо бачимо звичайний хліб і вино. Проте тут Бог Христос прихований, як і прихований Він був у вигляді раба в час Свого земного служіння.
Проте настане час і прийде Останній День, коли Господь Христос з’явиться у славі, і буде воскресіння усіх мертвих і пролунає запрошення до нас – до всіх віруючих у Христа, що нині говорять про Христа і служать Христові через служіння ближнім – увійти в Його Царство слави і там жити радісно повіки віків. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Благодать Господа Ісуса Христа зо
всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).
Немає коментарів:
Дописати коментар