У боротьбі Церкви, що воює, слід звертати увагу на дві речі. З одного боку, вона мусить завжди пам'ятати, що її війна - духовна. Врешті-решт "ми не маємо боротьби проти крови та тіла" (Еф. 6:12). Тож слід пильнувати, аби, чинячи опір Вавилонові, не завдати шкоди полоненому Сіонові. З іншого боку, присутності наївних людей, які не підозрюють нічого поганого в об'єктивно злих справах і рухах (як Авесаломомові дві сотні чоловіків, які "йшли... в простоті своїй, і нічого не знали" (2 Сам. 15:11) не слід дозволяти, щоб вона паралізувала церковну енергійну оборону від вторгнення цих справ і рухів. Таким чином, здійснення опору фальшивій доктрині та офіційним інститутам, що її представляють, дещо нагадує опір тиранічним режимам. Такий опір не означає, що існує ненависть до людей або опір людям, яких система захопила в полон.
Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян
Немає коментарів:
Дописати коментар