Милосердя, любов і благодать: проповідь на 7-у неділю після П'ятидестниці

МИЛОСЕРДЯ, ЛЮБОВ І БЛАГОДАТЬ

  (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)           

Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, – спасені ви благодаттю, і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі,  щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі. Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то – дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. Бо ми – Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували (Ефесян 2:4-10). 

 Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, лише у деяких фантастичних фільмах, або радше у фільмах жахів мертві встають самі по собі і починають витворяти чудні речі. Вони ходять, нападають на інших людей, руйнують усталене і нормальне життя, і коять всякі інші неподобства. Втім, навіть у таких страшилка є певна доля правди. 

Згадаймо про те, чи ми ніколи не бачили таких «ходячих мерців» у нашому житті. Вони могли виглядати досить пристойно. Вони можуть носити гарний одяг, бути чистими та охайними, але їхня поведінка – жахлива. Вони можуть нас кривдити. Вони можуть красти, брехати і навіть убивати. Врешті-решт необов’язково бути росіянином, щоб убивати, грабувати, катувати і коїти всі види зла.  Такі люди трапляються і посеред нас. 

Вони наче «ходячі мерці» проте не з фільму жахів, а з нашого реального життя. Роблячи зло вони вважають, що роблять наче щось добре або принаймні нормальне, необхідне для себе.  Вони не усвідомлюють своїх гріхів ні проти Бога, ні проти людей.  

Разом із цим згадаймо і наше життя.  І ми, до нашого відродження, були колись такими людьми. Господь Святий Дух через Апостола Павла нагадує нам, що ми «мертві були через прогріхи». Це ми зараз розуміємо той жахливий стан, в якому ми перебували. А тоді ми теж діяли подібним чином. Нам теж здавалось нормальним те, чого ми нині жахаємось і чого ми нині стидаємось. 

Нам соромно і прикро за наші колишні гріхи – і нам соромно, і прикро, коли ми нині, коїмо гріхи, навіть ненавмисно, не бажаючи того. Адже наш Бог кличе нас до святості. І то не просто кличе. Він наказує: «Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш!» (3 М:19:2). Ми ж не хочемо ображати нашого Отця Небесного. Ми хочемо жити так, як хоче Він. Бо наш Бог – милосердний, люблячий і благодатний. 

Апостол каже нам сьогодні: «Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом». Чому нас Бог оживив? Через те, що ми були зробили щось добре? Ні, нічого доброго зробити для Бога ми не могли. Бо ми «мертві були через прогріхи». 

Бог оживив нас, бо Він – багатий на милосердя. Він не просто милосердний. Він багатий на милосердя. Він переповнений милосердям. Він хоче виявляти милосердя до Свого творива постійно і безупинно. Як часто ми про це забуваємо. Як успішно трудиться ворог людського роду, диявол, змальовуючи нам Бога, Який подібний до диявола – жорстокий, брехливий тиран і убивця, який бажає, якщо не звести нас із цього світу, то принаймні добряче нам насолити. 

Але Бог не просто милосердний. Він багатий на милосердя. Про Його милість виспівує Псалмоспівець: «Господньої милости повна земля!» (32:5). І ще: «Милосердя Твого, о Господи, повна земля» (118:64). Звісно ж, Він хоче виявляти Свою милість до нас, любі брати і сестри. І то виявляти Він хоче її не один раз, і не два, а завжди. Бог оживив нас, бо Він – багатий на милосердя. 

Бог оживив нас «через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив». Воістину велика Божа любов, якою Він нас полюбив ще тоді, коли ми були мертві у гріхах наших. Щоб краще зрозуміти цю любов, ми маємо згадати, що ті, хто перебуває у гріхах – вороги Божі. Але бачите, любі брати і сестри, як сильно нас полюбив Бог – Він нас полюбив ще тоді, коли ми були грішниками і Його ворогами. 

І, далі каже Апостол: Бог нас «оживив разом із Христом». Без Христа таке оживлення було б неможливим. Адже Бог святий і вимагає святості від нас. Бог справедливий і жоден гріх не може залишатись безкарним. Але Він також багатий на милосердя або ж як сказано в іншому місці «многомилостивий». І Він люблячий і Свою любов Він виливає на нас. 

Тож Він так «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Божий Єдинородний Син стався людиною, аби стати нашим Спасителем. Він забрав на Себе всі наші гріхи і провини. Він обмив їх усі до одного Своєю святою і невинною кров’ю і помер за всіх нас на хресті Голгофи. 

І Він воскрес на третій день із мертвих, аби так само воскресли до вічного життя ті, що вірують у Нього. Ісус воскрес, бо Він  - жертва досконала і свята, і безгрішна, і праведна. Христос був мертвий і ожив через всемогутність Божу – смерть утримати Христа не змогла. І оскільки Христос приніс повну плату за всі наші гріхи, то причина нашої мертвості усунена – Бог оживив нас. 

Бог оживив нас разом із Христом. Без Христа таке оживлення не було можливим і не є можливим. Через Христа наші гріхи від нас відібрано. У Христі нам ми оживлені. І тепер ми не мертві в гріхах, хоча гріх ще живе у нашій грішній плоті, але ми вже духовно живі. Наші очі розкриті. Ми знаємо Бога і Христа. Ми прагнемо Христа пізнавати все більше і ми хочемо бути з Христом повіки віків. Ми тепер – спасенні. 

А далі Апостол каже: «спасені ви благодаттю».  Це необхідні слова і їх не може бути надто мало. Грішна плоть дуже любить пишатись собою. Диявол, який сам сповнений гордині, гординею намагається надути і нас, аби ми собі приписували бодай якусь частку в нашому оживленні і в нашому оживленні. Тож це нагадування про те, як ми спаслися – абсолютно необхідне, щоб не потрапити у оманливі пастки, розставлені ворогом людського роду. 

Апостол каже нам сьогодні: «Спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то – дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився». Все для нашого спасіння зробив Бог з благодаті Своєї – з невимовної до нас любові, якої ми не заслужили і не заробили, і ніяк заробити чи заслужити не могли і не можемо. Тож у мить нашого оживлення, коли в нас Господь Святий Дух створив спасенну віру в Христа і ми стали спасенні – усе це сталось благодаттю. 

Бог нас воскресив духовно і вчинив нас Своїми любими дітьми і спадкоємцями Свого славного, святого і вічного Царства. Апостол каже, що Бог нас «разом із (Христом) воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі,  щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі». Нас чекає славна і свята вічність у раю, в Царстві Небесному. Для кожного з нас вже забезпечене небесне місце, тобто місце в раю.  Але зверніть увагу, любі брати і сестри, як Павло знову наголошує: «у Христі Ісусі». 

Іншими словами – де є Христос і віра в Нього – там є небеса і там є місце на небесах. А де Христа немає і немає віри в Христа, там немає небес, а є лише суд, смерть і вічні муки в аду. Ось що й на нас чекало до нашого оживлення, тобто до тієї миті, коли Господь Святий Дух створив у наших серцях спасенну віру в Сина Божого. 

А що чекає на нас тепер? Апостол каже, що Бог нас спас «щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі». Ми буквально перебуваємо на порозі Царства Небесного, любі брати і сестри. Ми вже належимо Царству, перебуваючи в Христовій Церкві, ми вже причасні до таємниць Царства і Христа – до Його Таїнств. 

І нас чекає Царство слави, в якому ми будемо жити у перемінених і воскреслих тілах по віки віків із нашим люблячим Господом. Ось чому ми молимось, аби Господь Христос повертався у Своїй славі, бо тоді настане кінець усім бідам, хворобам, війнам і смертям. Тоді ми будемо перебувати у святому щасті Царства Божого повіки віків. Бо ми спасенні. І наше спасіння – це винятково дар Божий. Наше вічне життя в Царстві слави – винятково дар Божий.   

Апостол каже, що ми – Боже твориво «створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували». Бачите, любі брати і сестри, ми – Боже створіння, нові створіння у Христі і тепер Бог очікує, що так само як Адам і Єва, які були створені Ним для піклування про райський сад, щоб і ми перебували у добрих ділах. Але не в добрих ділах з погляду світу, бо у світі все часто буває навпаки, а в тих ділах, які Бог для нас приготував наперед. 

            Не випадково Апостол також каже, щоб ми «перебували» в добрих ділах. Іншими словами ми не будемо марнувати часу на те, щоб не робити добрі діла, а будемо робити їх постійно. Але ми будемо робити їх не для того, щоб спастись. А ми робимо і будемо їх робити, бо ми вже спасенні. Це – не діла світу, а діла добрі, приготовлені для нас Богом. Тобто, приготовлені Самим Господом для нас наперед. 

            Як сказав був відомий богослов, Ленскі: «Як сонце було створене для того, щоб сяяти; як троянди були створені для того, щоб поширювати приємні пахощі; як птахи створені для того, щоб літати – так і ми створені по новому, аби робити добрі діла і таким чином прославляти Того, Хто створив нас такими, якими ми є в Христі Ісусі». Ми не створені, щоб ховатись від світу. Навпаки. 

            Як каже наш Господь Христос у Нагірній проповіді: «Ви – світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори. І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, і світить воно всім у домі. Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:14-16).  

            Любі брати і сестри, діла Отець Небесний для нас вже приготував і вони чекають на нас. Їх особливо багато у час, коли диявол через своїх російських дітей, приносить стільки бід, руйнувань і страждань у наш рідний край. А ми робімо добро, аби люди бачили наші добрі діла і славили Отця Небесного, Який ці діла для нас наперед приготував. У Христі, через Христа і заради Христа. Амінь. 

            Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).