НЕ ЛЯКАЙТЕСЯ!
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Учень не більший за вчителя, а раб – понад пана свого. Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, – скільки ж більше назвуть так домашніх його! Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте – проповідуйте те на дахах. І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні. Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь, – бо вартніші ви за багатьох горобців (Євангеліє від Св. Матвія 10:24-31).
Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, здається, що у війни є властивість притуплювати страх. Водночас страх – природня річ, яка покликана допомагати нам захищати власне життя. Проте інколи наш страх може діяти і проти нас, змушуючи робити нас учинки, які, можливо, посприяють нам зберегти наше життя або посаду, або приязні взаємини з якоюсь людиною на певний час, але порушать наші взаємини з Богом.
Скажімо, людина боїться відмовити своєму начальникові, який вимагає від неї скоїти якийсь злочин. Її страх не дає їй висловити протест і відмову, а натомість вона мовчазно, виконує розпорядження, які завідомо є неправильними і заборонені законами країни. Такий страх може зберегти взаємини із начальником, але наражає таку людину на більшу небезпеку – покарання держави, коли злочин буде виявлено, або ще більше – кару Божу.
А скільки прикладів ми бачили за останні місяці війни! Чим керуються ті люди, що відверто зраджують свою країну і народ? В когось можуть бути корисливі інтереси, а в когось може бути страх перед втратою власного життя. Убивці в російській уніформі – самі боягузи і хочуть залякати усіх українців. Хтось чинить цим залякуванням опір і не здається. А хтось не є настільки сильним.
Сьогодні Господь кличе нас не лякатись тих, хто хоче від нас відібрати нашу віру, а з нею Господа Христа, спасіння і вічне життя. За такими людьми стоїть князь цього світу, диявол. А він, як каже наш Господь: «був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Ів. 8:44). Тож він прагне нашої смерті. І то смерті не просто фізичної, а смерті вічної.
Чому диявол і його слуги у світі так запекло переслідували та переслідують християн? Вони не хочуть, щоб ми мали спасіння і вічне життя. Вони не хочуть, щоб інші люди теж почули спасенну проповідь Слова Христового і увірували. Бо коли вони почують і увірують, то будуть не просто вирвані з-під влади диявола, але й будуть переставлені до світла Христової істини та стануть дітьми Божими і спадкоємцями Царства Небесного, і вічного життя.
Тож диявол і його раби в цьому світі настільки розлючені на вірних Богові людей, на істинних віруючих християн, що якби могли, то повбивали б нас усіх за одну мить. А засобів у них для цього є багато. Погляньте лише на росію, яку колись Рональд Рейган, віруючий американський президент, влучно назвав був імперією зла, що брутально переслідувала інакомислячих, а особливо – християн. В росіян бажання убивати та кидати в концтабори усіх неподібних до послідовників єресі «рускава міра» лише зростає.
Господь перше нагадує нам сьогодні, чому в богоненависників є таке сильне бажання вбивати віруючих, дітей Божих. Він каже: «Учень не більший за вчителя, а раб – понад пана свого». Господь дуже добре знає, що ми будемо перебувати у цьому світі наче вівці посеред вовків. І Він навчає нас, щоб ми були до цього готові.
Одна з перших назв християн спонукала до готовності до переслідувань світу. Від самого початку віруючі в Сина Божого, називались учнями. Це вже пізніше «в Антіохії найперш християнами названо учнів» (Дії 11:26). Найперша назва дітей Божих у Новому Заповіту – дуже влучна і нам не слід її забувати.
Ми весь час навчаємось. Ми весь час пізнаємо Христа. Ми залишаємось Його учнями. Ми маємо Дух нашого Учителя-Христа. А як світ ставився і ставиться до Христа? Як переслідник – до гнаного, до переслідуваного. Так само, ми – слуги Господні. Чи слуга більший за пана? Звісно ж ні. Тим більше людина не може бути вища за Бога. А Христос, наш Пан і Господь – не лише досконала людина, але й святий та істинний Бог.
«Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його», – каже нам далі Господь і продовжує: «Коли Вельзевулом назвали господаря дому, – скільки ж більше назвуть так домашніх його!» Христа Вельзевулом або ж дияволом називали фарисеї – так вони намагались обчорнити Бога Сина, Який виганяв бісів із нещасних людей, яких біси мучили.
Тож природне питання як будуть називати домашніх Божих, якщо Бога називають дияволом? Ах, ми чули багато назв, «сектанти, фундаменталісти» – це, напевно, найменш образливі з усіх. Суть сказаного нашим Господом полягає в тому, що ми повинні бути готовими до усіх видів брехні та глузувань від світу – від людей, над якими панує диявол і розуміти, що це природна, нормальна ситуація, бо якщо нашого Господа Христа називали Вельзевулом, то звісно ще гіршими назвами будуть розкидатись і щодо нас, Його домашніх.
А ми – воістину Його домашні. Він нас викупив від гріха Своєю святою і невинною кров’ю. Він приніс Себе у досконалу жертву за всі наші гріхи на хресті Голгофи. Він воскрес із мертвих на третій день, аби кожен, хто вірує в Нього, мав виправдання, спасіння і був домашнім для Бога, був сином Божим і Божою донькою. Ми маємо вже прощення гріхів, ми – члени Божої сім’ї і спадкоємці Царства вічного, тож диявол і світ так лютують.
Господь каже нам: «Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте – проповідуйте те на дахах». Наші гріхи всі обмиті кров’ю Ягняти Божого. А вороги Божі не визнають своїх гріхів, тож вони залишаються на них.
Наші гріхи прощені і на суді Божому вони згадуватись не будуть. Гріхи ж слуг диявола, якими б потаємними вони не були, будуть виведені на яскраве світло Божого суду. Це зараз їм здається, що вони професійно можуть брехати, обчорнювати Божих слуг, плести інтриги проти домашніх Божих і все це їм зійде з рук. Ні, нічого не зійде! Все буде згадане на суді Божому і за все вони понесуть кару у вічному вогні аду.
А нас Господь кличе, щоб ми не забувались Євангелія. Через це Він і каже нам, щоб ми усе, чому були навчені, чи то читаючи Слово приватно, чи чуючи у проповіді на службі Божій, чи дізнаючись на Біблійному уроці – щоб ми все це проголошували публічно. Бо коли ми проголошуємо Слово Христове, то Святий Дух діє через Слово Христове і творить віру тоді, коли забажає і в тих, в кому забажає.
Ми таємниць Духа не знаємо, але ми точно маємо завдання Божим Словом ділитись і його проголошувати – кожен в міру свого поклику і талантів, якими нас наділив Бог. Проте ворог людського року не спиняється лише на брехні. Ми пам’ятаємо, що він – також убивця, а його слуги готові виконувати не лише його накази про брехню, але вони, як це ми нині щодня бачимо від росіян – убивати.
Господь каже нам: «Не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні». Росіяни і всі інші вороги Христові убивають тіла. Проте вони не можуть вбити наші душі. Наші душі викуплені Христом і належать Богові. І поки ми вірні Христові, поки не зрікаємось Його, наші душі – в безпеці.
Як і каже Син Божий: «Кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм» (Мт. 10:32, 33). Зречення Христа – рівнозначне втраті прощення гріхів і вічного життя. І тоді губиться не лише тіло, але й душа.
Але, коли збережена душа, то в час повернення Христа у славі, буде воскресіння мертвих, і Господь пробудить наші душі, воз’єднає їх у воскресінні з нашими вже прославленими тілами і ми будемо жити вічно. Тож нам за будь-яких обставин слід боятися більше Бога ніж людей. Бо люди можуть убити лише тіло, а Бог може і душу, і тіло вкинути на вічні муки у геєну вогненну.
А потім Господь нагадує нам про те, наскільки ми цінні для Бога. Він каже: «Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь, – бо вартніші ви за багатьох горобців». Горобці не високо цінувались за днів земного служіння Спасителя.
Гріш – ціна одного горобця. Водночас Отець Небесний тримає під Своїм святим контролем усі живі істоти. Усі пташки, які гинуть, не гинуть без волі Отця Небесного, Який допускає багато-чому відбуватись у цьому світі після гріхопадіння наших прабатьків, даючи нам можливість мати поживу і зберігати наше власне життя. Він знає про кожного горобчика, який гине.
А ми – вінець Його творіння. У нас в нашому Хрищенні відновлено образ Божий. Тож ми – набагато цінніші ніж горобці. Нам і волосся все на голові пораховане. Ми усіх своїх волосинок не знаємо, але їх дуже добре знає Отець наш Небесний. Тож Він думає про нас, дбає про нас і про нас піклується. І якщо Він дбає про малесеньких і простеньких горобців, то наскільки більше Він дбає про нас.
А це означає, що Він ніколи не буде нас ігнорувати чи нехтувати нами. Адже ми – не просто Його створіння, а у Христі і через Христа – ми Його улюблені діти. І, будучи нашим Отцем, Він прагне нам добра і чинить для нас добро. І Господь кличе нас не лякатись ворогів, які можуть нам завдати навіть смерті – Отець Небесний про це знає і Він подбає про нас, щоб наша душа жила і щоб ми воскресли Останнього Дня до вічного життя у Його Царстві.
А до того часу Він дбає про нас, даючи нам і сонце, і дощ, і поживу, і одяг, і все, що необхідне нам для життя в цьому світі. Він також дає нам усе, аби жила наша душа, аби жива була наша віра – Він посилає нам Своє Слово, яке нам звіщають проповідники Христові. Господь Святий Дух утішає нас Словом.
А яке велике чудо підтримки і духовної поживи ми маємо у Святій Вечері! Тут Сам Господь Христос причащає нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії, аби ми мали прощення гріхів, вічне життя. І аби ми мали мужність і не лякались. Заради Христа. Амінь.
Благодать
зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар