ЖИВІ ДЛЯ БОГА
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя. Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха! А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше! Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, – то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім (Римлян 6:3-11).
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2).
Любі брати і сестри, інколи ми чуємо такі запитання: «Якби вам можна було своє життя прожити знову, то як би ви його провели? Чи робили б ви щось по-іншому?» Такі запитання спонукають нас озирнутись на наше минуле і оцінити його. А для правильної оцінки потрібні правильні критерії. Чи існують вони? Так, існують. Це – Божий Закон, який так гарно підсумовано в Десяти Заповідях.
Коли ми, любі брати і сестри, дивимось на ці Заповіді Божі або чуємо їх, як чули їх сьогодні під час читання зі Старого Заповіту, то, звісно, ми не зможемо дати високу оцінку нашому минулому. Коли ми вчились у школі, то вчителі брали червоні ручки та перевіряли наші зошити на помилки. Де не було жодних помилок, там могла стояти оцінка «відмінно». А ось де була якась червона позначка про помилку, дві помилки, три помилки і більше – там вже годі було сподіватись на відмінну оцінку.
Коли ми говоримо про наше минуле і уявимо його як учнівський зошит, відданий на перевірку вчителеві, тобто Богові, то як би виглядали всі сторінки цього зошита? Вони були всі у червоних позначках! Бо червона ручка позначила б той гріх, і той гріх, і п’ятий, і десятий, і так далі. Але навіть якби в тому зошиті життя була б усього на всього одна червона позначка, то й тоді нічого втішного про результат нашого життя в очах Божих ми не могли б сказати.
Бо Апостол Яків дуже чітко свідчить: «Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає» (2:10). Ось так – старався-старався, а один маленький, з нашого погляду, грішок, і ти вже винен у порушенні всього святого Закону, усіх Десяти Заповідей. І тоді ти розумієш, що все було марно, адже «заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23).
Апостол Павло, коли дивився на цю жахливу проблему – неможливість спастись власною праведністю, власними добрими ділами, вигукував: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? – Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого» (Рим. 7:24, 25). Визволення лише у Христі! Він – Відмінник, в зошиті життя Якого немає ні однієї помилки. Він прожив Своє життя на нашому місці і замість нас. І коли ми віруємо в Нього, то Його зошит життя стає нашим! Він нас визволив від гріха. Він – наш Викупитель і Він – наш Визволитель. Він забрав усі наші гріхи і провини. Христос усі до одного обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю.
На хресті Він приніс Себе у повну, святу і досконалу жертву за всіх нас, аби ми були прощені і виправдані вірою в Христа розп’ятого і воскреслого. Його кров наче змила всі червоні позначки в нашому зошиті життя. І не лише змила ті позначки, але й написала нові тексти, тексти без помилок – тексти, що заслуговують лише на оцінку «відмінно». Тож що тепер нам робити? Брати той самий зошит свого життя і знову писати там усякі дурниці?
Зовсім ні! Апостол навчає нас: «Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?» Любі християни, ви – охрищені, а це означає, що ви охристились у смерть Христа. Все! Ваше минуле померло у водах Хрищення – у купелі відродження Духом Святим! Силою Христової смерті на хресті у Хрищенні ви померли для усього свого минулого. Учень, який писав усякі дурниці в зошиті, втопився у водах Хрищення!
А хто ж з вод Хрищення виринув? Новий учень, нова людина, людина відроджена, людина відновлена. Ось як продовжує наш любий Апостол: «Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя». Все! Старе життя закінчилось, а почалось нове.
Сталось щось надзвичайне – ваше життя відкривається з нової сторінки! Господь Святий Дух наче каже вам і мені: «Отже ти виринув із вод Хрищення обновленим. І життя тепер у тебе нове. Ти тепер маєш жити по-іншому». «Як таке можливо?», – спитаємось ми. Апостол дає нам відповідь: «Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха!»
Ми були рабами гріха, але тепер ми – не раби гріха. Ми тепер – Божі діти і для нас розпочалось нове життя. Вкрай важливо пам’ятати, що не ми це нове життя створили. Але все це творить Господь у Хрищенні. Хрищення – це не людська дія, а дія Божа. Власне кажучи, саме через це його називає Церква Таїнством. Але тут ми можемо також подумати: «Щонеділі в нашій церкві святкується Таїнство Святої Вечері. Чому ж тоді мені не охрищуватись, наприклад щотижня?»
Таїнство Святої Вечері – це небесна пожива, в якій Сам Господь Христос годує і напоює нас Своїми святими істинними тілом і кров’ю. Ця пожива необхідна для тих, хто вже живе і ходить, і хто, за висловом, Апостола Петра, може споживати тверду їжу, тобто добре знає Христа і все більше зростає у пізнанні Свого Спасителя. А поживу, як ми знаємо, слід приймати часто, аби не настав голод і відповідні хвороби, а то й навіть голодна смерть.
Так само і зі Святим Причастям. Якщо його не приймати постійно, то з’являться духовні хвороби, а потім і духовна смерть. Не випадково, в ранній Церкві вважали, що коли людина декілька неділь, не приймає Святої Вечері, то вона вже – не християнин, не дитя Боже. І такій людині потрібен знову Катехізис, або ж використовуючи сучасну термінологію, потрібна реанімація.
А Хрищення – зовсім інше Таїнство. Воно – народження згори. Народитись від фізичних батьків можна лише один раз. І так само Хрищення можливе лише одне, як і сповідуємо ми в нашому стародавньому Символі віри: «Визнаю одне Хрищення на відпущення гріхів». Не два, не три, а лише одне. Бо Хрищення, хоча й руками Своїх слуг, але здійснює Бог, народжуючи нас до життя Його любими дітьми.
Але чуєте, як Апостол Павло тут говорить? «А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше! Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, – то для Бога живе». Все, смерть відбулась у Хрищенні один раз, а тепер триває життя для Бога.
Аби не доводити себе до реанімації, слід залишатись у вірі. Доктор Лютер навчає нас, як це робити і каже, що наше Хрищення: «означає, що старий Адам у нас має бути втоплений щоденним каяттям, і мусить померти з його лихими вчинками та бажаннями, і що замість нього повинна поставати та воскресати нова людина, яка житиме перед Богом у праведності та непорочності вічно».
Хрищення відбувається один раз на життя, але триває вічно. А як воно триває у житті покаяння і відновлення. Бо коли ми говоримо про втоплення старого Адама, то говоримо про щоденне покаяння. А коли говоримо про виринання нової людини – дитини Божої, то маємо на увазі щоденне обновлення через Христа.
Ось так померли ми для гріха один раз – гріх більше має над нами свої смертельної хватки і не залічується нам, бо Христос заплатив за нього повну ціну. Але гріх продовжує жити у нашій плоті. Навіть більше – наша плоть заражена гріхом. Проте нова людина, народжена у Хрищенні, не є рабом гріха, а є дитям Божим.
І через це ми каємось за наші гріхи і прагнемо вести нове життя, яке личить дітям Божим. Через це ми вважаємо себе за мертвих для гріха. Ми воз’єднані подобою Христового воскресіння, щоб жити новим життям, життям праведності і життям послуху Божій волі, Божим Десяти Заповідям.
А для чого ж тоді потрібне покаяння? Ми знову порівняємо наше життя із зошитами. У цих зошитах життя навіть найстаранніші учні допускаються помилок. Але коли ми каємось у наших гріхах перед Господом, то кров Христова знову і знову, щодня змиває усі червоні позначки та покриває наші помилки. І ми знову в очах Божих – Його улюблені діти, відмінники, які заслуговують лише на одне – на вічне життя у Його святому Царстві.
Проте, якщо ми будемо думати, що оскільки ми прощені діти Божі, тепер можемо творити, що завгодно, то ми помиляємось і тоді ми стаємо знову рабами гріха. Апостол же нас кличе: «ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім». А що означає вважати себе за мертвих для гріха? Це означає, що гріх – нам чужий і він не для нас. Ми повинні від гріха утікати, як від отруйної гадюки. Гріх – не для нас.
А що для нас? Ми – живі для Бога! А отже ми хочемо служити Богові. І при цьому ми хочемо Йому служити в любові і радісно. Адже Бог нас любить і Він нас відродив і воскресив духовно для того, щоб ми, пройшовши нашу земну дорогу у вірі в Нього, а отже і в служінні Йому, в кінці увійшли в Його славне Царство, аби там жити у радості повіки віків.
А як жити для Бога? Жити для Бога – жити по-новому, так наче життя є новим щоранку. Щодня ми маємо прощення гріхів у Ім’я Христа і заради Нього. Сьогодні ми чули Божі Десять Заповідей. В нас є чудові пояснення цих заповідей доктором Мартіном Лютером. Візьміть кишенькове видання Малого Катехізису і перечитуйте його для настанов про нове життя. І живіть тим життям, радіючи спасінням, яке ми вже маємо у Христі Ісусі.
Пройде ще трохи часу і наш розп’ятий і воскреслий Спаситель Христос повернеться у славі. І буде воскресіння усіх мертвих. Хай до всіх нас будуть звернені слова Сина Божого: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34). Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого
просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі
на всі покоління на вічні віки. Амінь (Еф. 3:20, 21).
Немає коментарів:
Дописати коментар