ПІЗНАТИ ПОСЕРЕД СЕБЕ ПРОРОКА
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І сказав Він до мене: «Сину людський, зведися на ноги свої, і Я буду говорити з тобою!» І ввійшов в мене дух, коли Він говорив до мене, і звів мене на мої ноги, і я чув Того, Хто говорив до мене. І сказав Він до мене: «Сину людський, Я посилаю тебе до Ізраїлевих синів, до людей бунтівників, що бунтуються проти Мене. Вони та їхні батьки відпали від Мене аж до цього дня! А ці сини, що Я посилаю тебе до них, зухвалого обличчя та твердого серця. І ти скажеш до них: «Так говорить Господь Бог!» А вони чи послухаються, чи занехають, бо вони дім ворохобний, то пізнають, що пророк був серед них» (Єзекіїля 2:1-5).
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2).
Любі брати і сестри, великому Данте належать слова: «Найгарячіші місця в пеклі притримуються для тих, що залишаються нейтральними у час великої моральної кризи». Звісно, твір Данте – художній. Але правда полягає в тому, що у час великої моральної кризи ті, що дотримуються нейтральності, насправді підбадьорюють зло.
Погляньмо на цю страшну війну, яку проти України розпочала підла Росія. Україна нічим Росії не загрожувала. Навпаки наївно наша держава дозволила сусідньому народові розташувати на нашій території, в Севастополі, в Криму величезну військову базу. Україна передала Росії свій ядерний арсенал, свої крилаті ракети і багато чого іншого на пусті, як ми тепер знаємо, і зрадливі слова про гарантії безпеки.
Через свою агентуру Росія з усіх сил підривала нашу економіку, наші Збройні Сили і саму нашу державність, аби потім з усіх сил ударити і знищити український народ, який нічого не завинив росіянам. З перших днів росіяни коять масово воєнні злочини і багато всякого іншого зла. Тож ця війна з боку Росії – не лише несправедлива, але й аморальна.
Ті, що заявляють про свій нейтралітет, можуть що завгодно говорити про своє бажання миру і добра для українців, але насправді вони – на стороні Росії, на стороні величезного зла, духовної темряви і сатани. Вони отримують від диявола свої бонуси – чи то дешевою нафтою, чи то газом, а чи іншими преференціями, до яких змушені вдаватись російські убивці, аби догодити цим прихильникам нейтралітету, аби ті не засуджували зло, убивства, руїни і смерть, які вже третій рік сіє в Україні російський народ.
Тож нейтралітет, духовна байдужість до зла підіграють дияволові і його слугам. Ті народи, що заявляють про нейтралітет, насправді бажають продовження цієї війни, аби розбагатіти на людському горі нашого народу. Чому вони так роблять? Очевидно, що їхні душі спустошені давно сатаною. Вони бунтуються проти Бога, як і відверті Божі вороги, такі як Росія, Іран і Північна Корея, але прикривають свій бунт проти Бога нейтралітетом і всякими іншими зотлілими покривалами.
Сьогодні Бог нагадує нам через Свого пророка, що за байдужість до Слова буде покарання. Того, хто думає, що в духовній війні можна триматись нейтралітету, чекає розплата. Бог звертається до Єзекіїля словами «Сину людський», наче наголошуючи на тому, що Єзекіїль – всього на всього – слабке творіння, і без Бога він насправді нічого не може зробити, добитись, звершити.
Але все змінюється, коли Бог дає Свого Духа Єзекіїлеві. І тепер все змінюється. Він стає слугою Божим. Він стає речником Господа Бога. І він має свою місію. Його місія – не проста. Адже в Ізраїлі залишилось дуже мало віруючих у грядущого Месію-Христа. Більшість народу відступилась від Бога і народ тепер перебуває у величезних бідах – він втрачає свою країну і свою державність.
Господь називає їх людьми-бунтівниками і каже, що вони бунтуються проти Нього. Цей бунт не почався вчора. Він почався ще з їхніх батьків. А в чому полягав їхній бунт? Вони не хотіли чути і слухати Божого Слова. Вони не хотіли каятись у своїх гріхах і вірувати в грядущого Христа. Вони хотіли жити так як самі вважали за потрібне і так, як жили народи, які не знали Бога та невпинно коїли усі можливі гріхи.
Любі брати і сестри, а чи можемо бунтувати проти Бога ми? Можемо! Бо коли ми так само не хочемо чути і слухати Боже Слово, каятись у наших власних гріхах і вірувати в нашого розп’ятого і воскреслого Господа Ісуса Христа, то що це – як не бунт проти Бога? Це – самий справжній бунт! А бунт проти Бога ніколи добром не закінчується.
Так само, коли ми живемо в гріхах і в каятті не шукаємо Божої милості у Христі, то ми теж відпадаємо від Бога і нагадуємо наших батьків, які радше воліли довіряти усіляким войовничим безбожникам, аніж благодатному Богові, усякого добра Подателеві. І, якщо ми не слухаємо проповідників Євангелія і не віруємо в Христа, тоді й наші обличчя стаються зухвалі. Тоді на них наче написано: «Хто такий Бог, що я маю Його слухати? Хто такий Христос, що я маю в Нього вірувати?»
Тоді і наші серця – тверді. Бо вони наче камінь закриті до життєдайного насіння Слова Божого. А отже і до істини. А також і до моралі. А якщо серця тверді, то їм байдуже і до справедливості і до страждань інших людей. Якщо серця тверді, то їм у час великої моральної несправедливості кортить зайняти нейтралітет у всіх важливих справах, адже серце тверде – серце байдуже.
Однак, подивіться, любі брати і сестри, до кого посилає Бог Свого пророка? Саме до таких людей. А чому Він це робить? Бо Він хоче їхнього спасіння. І Він хоче нашого спасіння. У всі тисячоліття людської історії Бог промовляв до людей, а особливо до Ізраїлю. Як написано в Посланні до євреїв: «Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків, а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив» (Євр. 1:1, 2).
Коли Бог послав Єзекіїля проповідувати, то до приходу Христа залишалось ще майже шість століть. А справа проповідування до людей зухвалого обличчя і твердого серця завжди видавалась і видається справою невдячною. Бо що можна від таких людей очікувати окрім насмішок, глузування, а то й утисків і переслідувань?
Проте якби ми уповали і якщо ми уповаємо на силу власних слів, на свій розум і на вміння переконувати, тоді справді не варто і навіть не можна йти до таких людей, до яких пророків і проповідників посилає Бог. Але ми маємо Боже Слово. А воно завжди виконає задум Божий. Воно живе і діяльне. І як каже Сам Господь «Як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!» (Іс. 55:10, 11).
Тож, коли проповідники йдуть із Словом Божим, то їм немає чого журитись. Так вони повинні готуватись, щоб правдиво викласти доручене Богом Слово, але всю роботу виконає саме Слово Боже. Через Своє Слово Господь Святий Дух творить спасенну віру в людських серцях. Слово Боже приводить до віри в Христа, через яку всі віруючі мають прощення гріхів, спасіння і вічне життя.
Звісно, це Слово різні люди зустрічають по різному. Є ті, що чинять Божому Слову запеклий опір. Але Господь сьогодні каже: «А вони чи послухаються, чи занехають, бо вони дім ворохобний, то пізнають, що пророк був серед них». Хто увірує, пізнає, що пророк Божий був серед них. І, хто не увірує, через власну бунтівливість, теж пізнає, що серед них був пророк Божий.
А як вони пізнають? Вони пізнають, бо Слово Боже збудеться. Те, що проголошує пророк Божий, збувається, хоче того хтось чи ні. Так було у Юдеї. Так є і нині. Не можна нехтувати проповіддю Божого Слова. Чимало юдеїв зрозуміли це надто пізно – після того, як було зруйновано Єрусалим. Вони втратили країну і свободу. І так зрозуміли, що пророк був серед них.
А тих, хто й далі не розкаявся у своїх гріхах чекало ще одне пізнання – муки в аду. А ще буде воскресіння усіх мертвих і Останній Суд, де перед Христом будуть зібрані всі народи і Він розділить їх, як вівчар розділяє овець і козлів. І ті, хто не увірував в Ісуса Христа «підуть на вічную муку, а праведники (тобто, віруючі в Ісуса Христа) – на вічне життя» (Мт. 25:46).
Любі брати і сестри Єзекіїль був сином людським – кволим створінням, але він проповідував про грядуще Царство Христове. Він проповідував грядуще Царство Христа, Який теж був Син Людський, однак не кволий, і не грішний, а святий і праведний, бо Він є вічний та істинний Бог Син, Який зодягнувся і у наше тіло, аби зробити те, чого ми ніколи самі не здійснили б. Бог стався людиною, щоб спасти нас.
Так само як Боже Слово творить віру в Христа, а не ми нашими зусиллями, так само і Христос спасає нас Сам, а не ми спасаємось нашими ділами. Ми самі ради гріхові дати не в стані, бо ми самі – грішні і в гріхах наших мертві. Але Христос – безгрішний. Аби нас спасти від заплати за гріх, яка є смерть, Він забрав усі наші гріхи на Себе і помер на нашому місці і замість нас за всі наші гріхи. Він воскрес на третій день по Своїй смерті на хресті, аби кожен, хто вірує в Нього був виправданий і мав вічне життя.
Сьогодні Церква Христова проповідує цю Добру Новину – Євангеліє Христове. Через проповідників Бог кличе людей каятись у власних гріхах і вірувати в Христа, що заради Нього ми маємо прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. Бог через Своїх проповідників кличе всіх людей уповати на Христа і мати вічне життя у Божому Царстві.
«Хто увірує (в Христа) й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує (в Христа) – засуджений буде» (Мр. 16:16). Тут нейтральної сторони, як і у цій війні, і в будь-якій великій моральній кризі, немає. Всі люди пізнають істинність цих слів. Бо Христос гряде у славі. І тоді буде воскресіння усіх мертвих. І всі люди будуть розділені на дві частини: прокляті і спасенні. Прокляті – це ті, хто занехаював Євангеліє і віру в Христа. Спасенні – усі ті, хто увірував у Христа.
У день повернення Христа у славі всі люди без винятку пізнають, що слова Христа – істинні і що Він є Син Божий і Спаситель, Цар над царями і Пан над панами. Хай Господь благословить, аби все більше людей не занехаювали євангельську проповідь, але вірували в Христа і прагнули Причастя Його істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії, і були спасенні. Заради Христа. Амінь.
А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь (Еф. 3:20, 21).
Немає коментарів:
Дописати коментар