Завтра і щонеділі

Коли адіафора - зовсім не адіафора

     Коли вороги здорового вчення нав'язують і вимагають такі речі, які за своєю природою є адіафорою, або через необхідність, або з тим наміром і метою, щоби таким чином знишити і викорінити здорове вчення, а фальшиве поступово запровадити та встановити, то потрібно наслідувати приклад Павла, який сказав (1 Кор. 7:19): "Обрізання - ніщо", тобто що це - незначна річ. І в Посланні до римлян (14:1, 2, 6) він поступається слабким людям в тому, що стосується їжі та [дотримання обов'язкових днів].  

     Але коли неправдиві брати почали ненав'язливо слідкувати за християнською свободою [для того, щоб] подивитися, як вони можуть полонити християн і через такі дотримання хитро запровадити власні корумповані погляди, то тоді він дуже переконливо стверджує (Гал. 2:5): "То ми їх не послухали ані на хвилю, і не піддалися були, щоб тривала в нас правда Євангелія"... Він стверджує про те, що ті, хто в такому випадку поступилися противникам, не наблизилися до правди Євангелія правильною ходою (Гал. 2:12-14; 4:10, 11).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Надія молитви

   Молитва... покладається на Боже милосердя, коли ми віруємо, що нас почуто заради Христа, Первосвященика, як Він Сам каже (Івана 14:13): "І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню". "В Імення Моє", - каже Він, бо без цього Первосвященика ми не можемо підходити до Отця.

З Апології Ауґсбурзького віросповідання

Іншого Нареченого не буде

      Юдеї перебувають в подвійному обмані: вони вважають, що Закон перебуватиме далі і, що далі залишатиметься Іван. Та Іван каже: «Той Молодий, хто має наречену». І Наречений – лише один. Адам був великий пророк, бо ці слова злетіли з його уст. Так само великими  були Ной та інші патріархи. Але ніхто з них Нареченим не був. Іван був найбільшим з людей – другий лише після Христа, але й він не був Наречений. Від початку світу був лише один Наречений – Христос і до кінця світу іншого нареченого не буде. Церква, яка вірує в Нього від початку до кінця часу – Його наречена.  Де лишень ви бачите Його ознаки, там можете бути впевнені, що там є Церква.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Фатум моралістичного пієтизму

     Цілком екзотичною є "диспенціоналістська" схема, запропонована тим, що часом вважається за найвпливовішу релігійну книгу в Сполучених Штатах Америки - Scofield Reference Bible.  Біблійні терміни масово підтасовуються в інтересах уявного "Царства - політичного, духовного, ізраїльського, загального, - над яким Божий Син, Давидів Нащадок, буде Царем і яке триватиме тисячу років як вияв праведності Божої у людських справах" (K. Ricker, Grundsaetze, с. 64).  Таким чином Церква понижується до до такого собі утішливого призу до того часу, допоки перерване сповнення в Лк. 1:32 можна буде знову приймати в "політичному, духовному, ізраїльському" світовому пануванні, яке буде здійснюватися Христом з Єрусалима впродовж тисячі років! Такі сурогатні "таїнства" є фатумом моралістичного пієтизму, який є надто піднесеним і "духовним" для визнання справжніх Таїнств.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

   Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     
       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  28 серпня східна частина Християнської Церкви згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!» 

Молитва на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці:

     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала матір'ю Твого Єдинородного Сина. Дай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Якщо нас не ганьблять

Бог не вшанований, якщо нас не ганьблять за наше сповідання віри.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 34

Грецькі отці і латинські

    Грецьких отців, на відміну від практичних латинян, приваблювали умоглядні теми і від часу апологетів, вони вважали християнство головним чином, як об’явлення істини. На християнство [грецькі отці] дивилися, як на вищу філософію або ж абсолютну істину, у порівнянні з відносною істиною, яку можна було знайти в юдействі та поганстві.

Д-р Дж. Л. Неві, З Історії християнської думки

Лакмусовий папірець

   Цьогорічне перше вересня - лакмусовий папірець, який виявить силу українського християнства і наших церков. Де проведуть недільний ранок (або інший час визначений для служби Божої) християни-батьки та діти, значною мірою продемонструє їхні християнські переконання, любов до Спасителя, відданість Богові та Його Слову (3-я Заповідь) та готовність зазнавати переслідування і страждання заради Христа. Звісно ж, світська школа - важлива. З іншого боку, Господь Святий Дух каже: "Бога повинно слухатися більш, як людей!" (Дії 5:29). Втім цей день - також лакмусовий папірець на виявлення інтелігентності та терпіння навіть для не-християн.  Керівництво Міносвіти та керівники навчальних закладів теж мають можливість виявити, як свої християнські переконання, так і звичайну світську повагу до вірувань християн, перенісши День знань на понеділок або, принаймні на час після християнських служб Божих.

Проповідь на 9-у неділю П'ятидесятниці

                                                 НЕ БОРЖНИКИ ПЛОТІ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тому-то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: «Авва, Отче!» Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись (Римлян 8:12-17).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, одного зимового дня чоловік спостерігав за порогами над Ніагарським водоспадом. Вгорі над річкою ширяв орел.  А на річці чоловік помітив тушу овечки, яку бистра течія підносила все ближче до краю водоспаду. Раптом на цю тушу сів орел, очевидно маючи намір чимось там поживитись. Орел, звісно, бачив водоспад.  Але він не боявся прірви, бо в нього були могутні крила, які, в разі чого, він міг би розправити і миттю піднятися в небо.

Проте орел не врахував однієї речі, а саме паралізуючої влади морозу. В останню мить, вже на краю прірви, він таки розправив свої крила, але лапи його примерзли до шерсті овечки і могутній птах, «король пташиного царства», незважаючи на свої могутні крила, полетів разом із мертвою твариною донизу і розбився об скелі водоспаду.

Так часом буває і з християнами. Сьогодні Господь Святий Дух, звертаючись до нас через Апостола Павла каже: «Тому-то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; бо коли живете за тілом, то маєте вмерти».  Якщо християни піддаються плотській спокусі, то вони діють наче орел із нашої сьогоднішньої оповіді.  Вони мають свободу і силу.  І думають, що їхня сила і їхня свобода залишиться, коли вони послухаються спокуси власної грішної плоті та почнуть виконувати її грішні забаганки.  Але так не буде.

Влада гріха надто сильна. Марно думати: «Ось я цього разу згрішу, потім попрошу в Бога прощення, Він мене простить і далі я вже буду жити як віруюча людина та не грішити». Вже саме таке мислення виявляє, що ми не перебуваємо на свободі, а в рабстві гріха. Щойно ми піддаємося на умовляння грішної плоті, як примерзаємо до мертвої туші і летимо з нею донизу на убивчі скелі, де розіб’ємося на друзки і втратимо все, що маємо і найголовніше – вічне життя.

Звісно ж плоть буде нас переконувати, що нічого поганого немає в тому, що згрішиш лише один раз. Врешті-решт «не согрішиш – не покаєшся». Безбожна думка і оманлива приказка – лукаве запрошення до гріха.  Слова Божі дуже чіткі та виразні: «коли живете за тілом, то маєте вмерти».  Ви навіть не помітите, як будете полонені гріхом наче дурманом, аби прокинутися до дуже важкого похмілля у невгасимому вогні пекла.

Де зараз перебуваєте ви, любі брати і сестри? Чи не примерзли ви до мертвої туші, що ось-ось перехилиться через край велетенського водоспаду і понесе вас на вірну смерть до гострих скель? Як ви живете? Якщо ви живете у гріхові, то це означає одне – ви приречені до смерті, тимчасової і вічної.

Якщо ви живете за плоттю, то вам не буде, що сказати Богові у відповідь на Його жахливий вирок усім тим, що живуть за плоттю і виконують її заклики до гріха: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мт. 7:23). Відійдіть навіки у вічний огонь, приготовлений для диявола та його ангелів.  Ви перебували у їхньому товаристві впродовж земного життя.  У їхньому товаристві ви чинили беззаконня.  Воно вам дуже подобалося.  Насолоджуйтеся тепер ним і далі, якщо хтось може насолоджуватися муками пекла повіки віків!  Життя за плоттю приносить смерть.

Сьогодні для всіх вас, що каєтеся у власних гріхах і кладете надію не власні добрі діла, а на Бога, є добра новина, і цілковите інше послання, ніж для тих, що живуть за плоттю.  Господь Святий Дух через Апостола Павла каже: «Коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити».  Де є життя за плоттю – там є смерть, а де є умертвіння тіла, там є життя. Але це життя не дається будь-кому, хто знесилює тіло.

Тіло – дар Божий. І Господь хоче, аби ми про нього піклувалися. Апостол Павло каже, що «ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас» (1 Кор. 6:19). Про храм треба, звісно піклуватися.  Ті, що закликають руйнувати власне тіло, аби наблизитися до Бога – радше руйнівники Церкви, а не її будівничі. Господь Святий Дух каже нам не про те, що ми будемо жити, знущаючись з власного тіла, а Він каже, що ми будемо жити, коли духом умертвляємо тілесні вчинки.

Він говорить про життя в тілі, в якому панує не плоть, а дух. Цей дух – наша нова людина, народжена Святим Духом через Євангеліє Христове. Аби це народження могло статися, Син Божий народився людиною такою самою як ми, але без гріха. Аби ми стали новою людиною, Ісус забрав на Себе усю старизну нашого гріха, нашої провини і поніс усе це на Голгофський хрест.  Зробити це спонукала Його невимовна любов до людського роду – до кожного з вас, любі брати і сестри. «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16, 17).

Аби ви могли жити вічно – вічний Бог Син помер на вашому місці і замість вас. Аби вам сьогодні проголошувалося прощення усіх ваших гріхів і провин – повне виправдання Боже – Ісус воскрес із мертвих на третій день, ставши первістком серед померлих.  Це прощення, це вічне життя стає вашим через віру, яка горнеться до Ісуса, до Його заслуг і зараховується вам у праведність.

Нова людина – віруюча людина. Ви тепер – нові люди вірою в Ісуса Христа. Звісно, у світі ви будете натрапляти на багатьох людей, які заявлятимуть про те, що вони – християни, але які живуть за плоттю. Ви натраплятимете і на тих, що з усіх сил намагаються вмертвити власне тіло і вести дуже пристойне життя, але не віруючи в те, що Христос помер за всі їхні гріхи і провини, не радіючи спасінням, яке дарує Господь усім віруючим у Христа. І ті, і інші – старі люди, які насправді, навіть при різній поведінці, живуть за плоттю, бо одне з бажань плоті – невірство, недовіра до Христа і до Його жертви на хресті.

Ви ж віруєте, що жертва Ісусова – повна і, що для прощення ваших гріхів вам більше нічого, окрім Ісуса Христа, нашого Спасителя не потрібно. Та й не може бути ще чогось іншого на небі і на землі, чим могли би прощатися наші гріхи.  Віруючий чоловік – нова людина. Віруюча жінка – нова людина. Віруюча дитина – нова людина.  І ця нова людина живе, умертвляючи вчинки тіла, відкидаючи будь-яку спокусу, яку пропонує плоть і каже: «Христос помер за мої гріхи.  Бог любить мене. А – Його дитя.  Бог у Христі дав мені усе.  І прощення гріхів, і радість, і вічне життя.  Як же я вчиню таке зло і згрішу проти мого люблячого Бога?»  

А ще нова людина кличе на допомогу Ісуса, а Він – поряд, як і обіцяв: «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Мт. 28:20).  І Він завжди готовий прийти нам на допомогу, як обіцяє в Псалмах: «В день недолі озветься до тебе Господь, Ім'я Бога Якового зробить сильним тебе! Він пошле тобі поміч із святині, і з Сіону тебе підіпре! (19:2, 3). Та: «До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене! (49:15).

Таким чином учинок тіла умертвляється, бо він не знаходить поживи у новій людині.  Бо у вас живе Христос, а Христос для гріха – отрута, а для вас – життєдайні ліки і саме життя. Христом ви живете і будете жити. Навіть коли ви будете слабнути у вірі, то Святий Дух через Євангеліє буде вас знову повертати до Христа, нашого Спасителя.  Апостол каже: «всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі».

Ваша грішна плоть хоче, аби ви про це забулися. Світ докладає масу зусиль, аби переконати нас, що ми всього на всього тварини і гріх – це щось цілковито природне і нічого поганого в ньому немає.  Але Святий Дух, Який живе в нас, переконує в іншому. Він каже вам сьогодні: «Ви – діти Божі. Вам нема чого боятися Божого гніву, бо Ісус Христос – Ублагання за ваші гріхи.  Ви – вільні люди. Вільна – від гріхів.  Визволені від вічної смерті. Вільні від пазурів диявола. Бо все, що пов’язане з гріхом – це неволя. А ви – визволені з тієї неволі Ісусом.

У вас живе дух синівства, який визнає невимовну Божу любов до нас і не втікає від Бога, як втікає злочинець від розгніваного судді, а біжить до Отця і горнеться у любові до Нього і промовляє: «Авва, Отче! Отче наш, що Єси на небесах!»  Дух Божий каже нам: «Ви – діти Божі. І це не просто означає, що ви вільні від усякого зла і прощені, і виправдані.  Діти, за звичай, отримують спадщину, яку зібрали для їх їхні батьки.

Святий Дух каже нам сьогодні, що ми – також спадкоємці. Ви – спадкоємці Божі. Вам належить Його Царство. Але це Царство – незаслужене вами. Бо ви – співспадкоємці Христа. Це Царство заслужив для вас Христос. І ви успадковуєте Його винятково через Христа і тільки тоді, коли перебуваєте в Ньому, коли горнетеся до Нього у вірі, як до любого Спасителя, Який вас живить Своїми святими тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері – коли ходите Його дорогами, терплячи разом із Ним і несучи свій хрест дорогою до нашого воскресіння і  Царства Небесного.

Біля Ніагарського водоспаду орел поплатився власним життям, поклавшись на власні сили. Але той, хто надіється на Христа, життя здобуде, навіть якщо в цьому віці доведеться страждати заради Його Імені, бо Христос, постраждавши, здобув перемогу над гріхом, дияволом і смертю – і воскрес, і царює по правиці Отця Небесного – для вас, аби ви  не падали, а залишаючись дітьми Божими, не були боржниками тіла, а жили вічно.  Заради Ісуса. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Римлян 16:24).

Молитва на День Незалежності України

     Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоби я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.
     Навчи мене, Господи, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.
      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади.
      Дай тривалого миру нашій країні і всім її установам, вбережи Україну від тиранії, щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

Коли не приносять добрих діл

Ті, що не приносять добрих діл - не захоплюються вірою, а зневажають обітниці.... Та милостиня догоджає Богові, яка слідує за примиренням чи виправданням, а не та милостиня, яка іде перед ними.

З Апології Ауґсбурзького віросповідання

День Св. Лаврентія

     Сьогодні ми ми згадуємо Св. Лаврентія і дякуємо за Нього Господу Богу. На початку третього століття Лаврентій, який ймовірніше за все народився в Іспанії, перебрався жити до Риму.  Там його було призначено старшим над сімома дияконами і він відповідав за майно та фінанси Церкви.  Тодішній імператор, який вважав, що Церква мала багато цінностей, які варто конфіскувати, наказав Лаврентієві видати "скарби Церкви".  До імператора Лаврентій привів бідних, до життя яких доторкнулося християнське благодійництво.  Тож Лаврентія ув'язнили, а потім, 258 року, стратили, спаливши на рашпері. Його мучеництво справило глибоке враження на молоду Церкву.  Майже одразу дата його смерті, 23 серпня, увійшла до раннього календаря Церкви.

Молитва на День Св. Лаврентія:

Всемогутній Боже!  Ти покликав Лаврентія, аби він був дияконом у Твоїй Церкві та служив святим Твоїм учинками любові і Ти дав Йому вінець мученика.  Дай нам такої самої добродійності серця, аби ми могли виконувати Твою любов, захищаючи і підтримуючи бідних, щоби люблячи їх, ми усім серцем могли любити Тебе; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Бо не зробив ніякого добра

Євангеліє не каже, що бенкетуючий завдав Лазареві якоїсь шкоди – він був засуджений, бо не зробив йому ніякого добра (Луки 16:19 і далі). Так само каже Псалом 15:2: «Той, хто в невинності ходить, і праведність чинить», тобто відвертається від зла і чинить добро (в. 14).

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 34

Церква повинна залишатися чистою дівою

     Тож ми мусимо пізнати, що вся влада перебуває в руках Сина. Ми маємо перейматися тим, аби залишатися чистою і незабрудненою дівою, яка не матиме ні з ким справи, окрім Христа, Який викупив її Своєю дорогоцінною кров’ю. Це не означає відкидання тимчасового уряду, бо голос Нареченого просить нас коритися урядові.  Так само цим ми не відкидаємо батьківської влади, бо батьки прищеплюють Десять Заповідей і Євангеліє.  Де лишень я впізнаю голос Нареченого, туди я мушу йти і мушу йому коритися. Таким чином я – частина чистої діви, тобто церкви, яка є одне тіло з Христом.

     Велика честь і слава – називатися нареченою Господа Христа і одним тілом з Христом. Ось чому диявол так сильно намагається ці взаємини зруйнувати. Але тепер ми можемо визначати, де Його голос, а де ні. Папа з його церквою – бордель диявола, те що він проповідує – чинить опір Христові та Христа позбавлене або ж лише вдає, що носить Ім’я Христове. Іван каже: «Я не претендую на те, що я – Христос».  Тим більше Христом не може бути Папа, інші отці та святі.  А якщо Іван невідповідний і неприйнятний для Бога, то тим більше такими є інші.  Якби Св. Франциск цього дотримувався і в це вірував, то не завдав би такої шкоди своїм чернецтвом. Та цього він не робив. І коли лишень він проголошував, що для того, аби спастися, треба носити сутану, то був він гірший від Юди і належав до глибин пекла. Таким чином Св. Антоній також стверджував, що кожен, хто біг у пустелю, той був членом церкви.

     Втім, бевзі, які йшли за цими людьми, витлумачували це як Папа з його буфонадою про сутану.  Ви ж повинні непохитно триматися Христа і радісно слухати голосу Нареченого. Якщо ж цього не робитимете, то все втрачено. Якщо Св. Франциск відлунюватиме голос Нареченого, то я буду прислухатися до нього, якщо ж він цього не робитиме, то хай іде до біса із своїми проголошеннями!  Таким чином всі вони йдуть у глибини пекла, як і Папа з його послідовниками, бо він Христа виключив з церкви і перетворив церкву на блудницю.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

Все чиниться Євангелієм

... Фактично, Христова Церква і служіння від початку до кінця чиняться Євангелієм.  Вони є благодатними, євангельськими, спасаючими дарами та запровадженнями Божими, а не законницькими або гібридами Закону та Євангелія: "Тому в Християнській Церкві все впорядковано таким чином, аби ми могли щоденно здобувати повне прощення гріхів через Слово і через ознаки, призначені для втіхи та відродження нашого сумління..." (ВК, Символ віри, 55).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Не всі обряди однакові

     Існує декілька обрядів у папській царині, котрі є діаметрально протилежні Слову Божому і пов'язані з відкритим забобоном чи ідолопоклонством.  Такими є: жертва меси, молитва до святих тощо. Такі речі потрібно конче опускати та відкидати. Деякі речі виникли у давній чи первісній церкві - допоки вони є адіафорою і корисними для навчання, то їх можна вільно залишати і використовувати. 
     Але деякі обряди мало використовуються і дуже мало слугують порядку, зовнішній пристойності чи повчанню. У таких речах потрібно піклуватися про слабких, а не про християнську свободу, бо заради них, цих обрядів можна дотримуватися, але належного часу, відповідно до вчення і прикладу Павла (Римлян 14; 1 Коринтян 9).  
     Проте в папстві є також багато дитячих, непотрібних і просто театральних обрядів, які належним чином відкинуті та скасовані, бо вони не погоджуються із церковною обрядовістю.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

День Преображення Господнього

   Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє. Про цю чудесну подію читаємо в Євангелії від Св. Марка 9:1-9:  "І сказав Він [Ісус Христос] до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі». А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...» Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне".

Молитва на День Преображення Господнього:

Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Проповідь на 8-у неділю П'ятидесятниці

ДОБРИЙ ГОСПОДЬ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя! Хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога,  і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!  Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили, голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала...  І в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!  І Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли. Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,  бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!  (Псалом 107:1-9).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, певно більшості з нас відомий термін «Азбука Морзе», названа на честь американського художника, який також став славетним винахідником вражаючого пристрою – телеграфу. У першій телеграмі з Вашингтона до Балтімора Морзе вибив такі слова: «Ось що вчинив Бог!» Він не хвалився власними досягненнями, власним розумом і генієм, а у глибокій покірності і у визнанні того, що він просто використовує Божі закони, закладені Творцем у природі, відправляє по всьому світу послання: «Ось що вчинив Бог!»

Сьогоднішній наш Псалом сповнений вдячністю до Господа. Божий муж піснею виливає слова захоплення добрим Богом, слова захоплення Божим милосердям. Він дякує Господу за Його благодать, за Його милість, за Його чуда.

А як щодо нас, любі брати і сестри?  Чи наші серця дивуються і захоплюються Божим творивом? Чи ми дякуємо Богові за Його милосердя до нас?  Чи ми дякуємо Богові за всі Його щедрі дари?  Чи складаємо ми Йому подяку за Його щоденні милості? Як прикро, що часто ми діємо зовсім не так! Як часто, на жаль, буває так, що коли ми отримуємо раптове визволення від якоїсь біди, починаємо славити зовсім не Того, Кому ця слава належить – не Бога, а якусь людину, а ще частіше самих себе.  Як часто ми чуємо тости, цілі панегірики, що прославляють якусь людину і як рідко, поза церквою, поза зібранням віруючих, ми чуємо прославлення Господа Бога!

Як часто ми чуємо вихваляння, буває із наших уст, про людські досягнення, про наш розум, нашу кмітливість, наші зусилля, нашу працю і як рідко, поза домом Божим, ми чуємо прославлення Божих діянь, які Він учинив і далі чинить заради нас!  Як легко ми можемо образити наших ближніх, а ще легше ми можемо образити нашого Господа самим нашим мирським способом життя, самою нашою мирською поведінкою, яка цілковито не личить дітям Божим, християнам! Як часто ми забуваємося істину, промовлену нашим Спасителем Ісусом Христом: «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.» (Мт. 10:32, 33)!

Любі брати і сестри, сьогодні настала пора змінити таке ставлення серця і розуму до Господа Бога.  Сьогодні настав час змінити нашу мирську поведінку на поведінку благочестивості, побожності і вдячності Богові. Сьогоднішній наш Псалом закликає усіх нас: «Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!»  Наш Господь – добрий.  Він нас створив. І попри наш гріх, Він про нас піклується. Його милосердя не триває якусь одну мить, годину, день, місяць чи навіть рік. Його милосердя триває безконечно. Божому милосердю до вас, любі віруючі, немає кінця. Пам’ятаймо про це особливо тоді, коли ми падаємо у гріх, бо тоді, сатана, потираючи руки, вже наспівує свою облудну пісню, переконуючи людський рід: «Бог – жорстокий!  Бог тепер тебе точно не простить!  Тепер ти занапащений навіки!»

Сатана намагається обдурити нас, виставляючи Божу справедливість наче то – жорстокість. Бог – не жорстокий. Бог – справедливий. І будьте певні, що Він таки справедливо карає кожний гріх і покарає кожного нерозкаяного грішника.  Але Бог – не жорстокий. Бог – милосердний. Не вірте заявам нашого ворога, що Бог – жорстокий.  Навіть коли ви скоїте гріх, який у очах ваших або й цілого світу здається непростимим, згадайте ці слова: «Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!» і спішіть у каятті стати на коліна перед Богом, попросити в Нього пробачення і отримати Його змилування.  А змилування Він вам обов’язково виявить, «бо навіки Його милосердя!»

«Хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога» – продовжує співати наш Псалмоспівець. Бог милосердний. Бог визволив нас із руки ворога.  Нашим найлютішим ворогом є не великий і могутній сусід, який перекриває кордони для торгівлі, сподіваючись поставити на коліна українську економіку, а з нею і весь український народ. Наш найлютіший ворог живе всередині нас. І цей ворог – гріх.

Сьогодні ми дякуємо Господу і величаємо Його милосердним, бо Він визволив нас від цього нашого найбільшого і найлютішого ворога.  Його милосердя виявилося не в тому, що Його Син Єдинородний зодягнувся у бойові обладунки, а в тому, що Він зодягнувся у людське тіло і стався одним із нас, але без гріха. Його милосердя виявилося у тому, що Він на Своє святе і праведне тіло забрав усі наші гріхи і провини і поніс їх на Голгофський хрест. 

Не броню праведності бачив Отець на розп’ятому Ісусі, а лише гріх – величезне скупчення гріха, весь гріх світу, гріхи усіх без винятку людей – людей, які жили до Христа, які жили, живуть і житимуть після Христа. Господь Святий Дух так пише про те, що сталося на Голгофі: «Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!» (2 Кор. 5:21).

Ось яке Боже милосердя!  Бог виливає весь Свій гнів за наші гріхи на Ісуса Христа, Свого Сина Єдинородного!  На Голгофському хресті Божий Син помирає за наші гріхи, аби ми не помирали навіки і не були вкинуті до вічного огню пекла. Ось яке Боже милосердя – Бог Син помирає за людей!  І Син Людський воскресає на третій день по смерті на хресті, аби всі ви, що віруєте в Нього, були виправдані і зодягнуті у броню Його праведності і мали вічне життя і спадок у Царстві Божому.  Замість смерті, до якої нас прирік гріх, ми маємо тепер життя у Царстві Небесному, яке дарується нам заради Ісуса Христа.  «Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!»

Сьогодні і щодня ми промовляємо ці слова, бо це нас Господь визволив із руки ворога. Сьогодні ми дякуємо Господу, бо у смерті вирвано її жало – гріх, а в диявола вирвано список з обвинуваченнями, якими він користуватися більше не може, бо милосердний Господь забрав усе те, в чому звинувачує нас диявол, на Себе. «Дякуйте Господу, добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя! Хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога».

Боже милосердя виявилося до віруючих Старого Заповіту і в тому, що Він «і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!»  З Єгипту і з Вавилону, з Сирії, і з Персії – звідусюди, куди був розсіяв був Бог людей за гріхи Ізраїлю, позбирав їх Бог знову до Єрусалиму, до Юдеї, де вони мали чекати на прихід Месії-Спасителя. Яку велика радість мали віруючі люди, будучи зібраними знову в Церкву!  Яке велике Боже милосердя!

Це було не так давно – всього на всього трохи більше, як двадцять років тому – ми були розсіяні Богом за гріхи наші і за гріхи нашого народу, який покинув Бога і обрав натомість фальшиву релігію соціалізму та комунізму. Ми були розсіяні, бо не перебували в Церкві, не були віруючими, не чули проповідь чистого Євангелія, не могли причаститися правдивими тілом і кров’ю Христовими. Нині ми дякуємо Богові, «добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!»  

Двадцять два роки тому Україна стала незалежною, а з незалежністю Господь Бог подарував і свободу віросповідання і зібрав нас до нашої рідної Української Лютеранської Церкви, у які ми славимо Бога з усіма святими, і приносимо Йому подяку, і йдемо дорогою вічного життя, дорогою простою.  Не завжди так було.  Бо й з нами, як із віруючими євреями було те, що описує Псалмоспівець: «Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили, голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала...» Але нині ми дякуємо Богові «добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!», бо Господь зібрав нас до Церкви, покликав нас до Себе Своїм святим Євангелієм.

  

Сьогодні ми дякуємо Богові, бо, коли ми кличемо до Бога в недолі, то Господь далі визволяє нас від утисків. У кожного з вас, любі брати і сестри, є власна історія молитов і Божої на них відповіді. Але навіть, якби відповідь не була такою як ми хочемо – і часом такою вона бути не може, коли на те немає Божої волі, то все-одно ми дякуємо Господу, бо що би з нами не сталося в цьому житті – ми вже маємо вічне життя і чекаємо воскресіння мертвих, яке настане у день повернення у славі нашого Спасителя Ісуса Христа. Сьогодні ж ми далі кличемо до милосердного і люблячого Отця, дякуючи Йому, прославляючи Його за Його милосердя, за спасіння, яке ми маємо в Ісусі Христі і просимо в Нього усе, що нам потрібно для побожного життя в цьому світі – і Бог відповідає на наші прохання, і дає нам усе необхідне, а насамперед Його Євангеліє, «добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!».

Господь сьогодні провадить нас «дорогою простою, щоб до міста осілого йшли».  Але наше осіле місто – не Київ і не будь-яке місто на цій грішній землі. Наше місто осіле – Єрусалим, але не Єрусалим в Ізраїлі, а Єрусалим Небесний, до якого ішов дорогою простою отець віри, Авраам і всі патріархи та всі віруючі наші предки.  Про усіх святих і про цю дорогу, і про це місто Господь Святий Дух каже в Посланні до євреїв (11:13-16): «Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки. Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини. І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись. Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто».  Ісус Христос приготував вам місто, любі брати і сестри.

Це місто, приготовлене Христом, бачить у видінні Апостол Іван і про нього нам звіщає: «І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!»… святий Єрусалим, що сходив із неба від Бога. Славу Божу він має» (Об. 21:2-4, 10, 11).

І, аби ми йшли цією простою дорогою, дорогою віри в Ісуса Христа, до нашої небесної батьківщини не падаючи з ніг, а бадьоро та впевнено, Сам Бог насичує наші душі Своїм Словом, втамовує наш голод і спрагу правдивими тілом і кров’ю Ісуса Христа у Святій Вечері. І Він робить це, «добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!».

Семюел Морзе за славетний винахід телеграфу прославив Бога.  Прославляймо Бога й ми, любі брати та сестри. Бо маємо для цього ми всі підстави: «добрий-бо Він, бо навіки Його милосердя!». Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Завтра і щонеділі

День Св. Йоганна Ґергарда

Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Ґергарда і дякуємо за нього Господу. Йоганн Ґергард (1582-1637 р. р.) - великий лютеранський богослов у традиції Мартіна Лютера (1483-1546 р. р. ) та Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) і найвпливовіший догматик XVII століття. Його монументальна праця Loci Theologici (двадцять три великих томи) і надалі вважається за вичерпну заяву лютеранського православ'я. Ґергард народився в Кведлінбурзі, Німеччина.  У віці 15 років він захворів на небезпечну недугу.  Цей період життя, разом із проводом його пастиря Йоганна Арндта, став для молодого Йоганна вирішальним. Решту свого життя він присвятив богослов'ю.  Він став професором в університеті Єни і впродовж багатьох років служив суперінтендантом Гельдбурґа. Ґергард був мужем глибокої євангельської побожності та любові до Ісуса.  Він написав багато книг з екзегетики, богослов'я, молитовних роздумів, книг з історії і полемічних творів.  Його проповіді  далі видають і читають.

Молитва на День Св. Йоганна Ґергарда, богослова:

Всевишній Боже! Ми дякуємо Тобі за життя Св. Йоганна Ґергарда, якого Ти покликав до плідного служіння Євангелія Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа.  Просимо Тебе - посилай Церкві Твоїй, Христовій Нареченій, вірних богословів, аби Наречена Христова завжди знала голос її Наречного, Твого Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Домінуючий інтерес християнського Сходу і Заходу

     

Східна думка не була провідним чинником в обговоренні проблем гріха і благодаті – це була та сфера християнської думки, до якої головний інтерес мав практичний розум Заходу. Домінуючий інтерес Сходу, настільки схильного до припущень, полягав у доктрині Трійці і в Христології.

     Д-р Дж. Л. Неві, З Історії християнської думки

День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іванну, Марію і Саломею, жінок-мироносиць (в деяких інших традиціях вони ще відомі як "вірні жінки"). Про відвідування цими трьома та іншими жінками гробу Ісусового в перший Великодній ранок пишуть у Євангелії Матвій (28:1), Марко (16:1) і Лука ((24:10).  Іванна була дружиною Хузи, Іродового урядника (Луки 8:3).  Марія, мати Якова (сина Алфеєвого) була однією з жінок, які вірно піклувалися про Ісуса та Його учнів від часу Його Галілейського служіння аж до розп'яття і поховання. Саломея, мати синів Зеведеївих (Матвія 27:56), приєдналася до жінок біля хреста і в принесенні пахощів до садового гробу.  Ці вірні жінки впродовж багатьох століть вшановуються Церквою, як приклади покірного та відданого служіння Господу.

Молитва на День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць:

     Всемогутній Боже!  Твій розп'ятий і похований Син Єдинородний в гробі пробув недовго.  Дай нам радість у тих завданнях, які стоять перед нами, аби ми могли виконувати своє служіння настільки вірно, як це робили Іванна, Марія і Саломея, приносячи Тобі солодкі пахощі наших вдячних сердець, аби й ми могли побачити славу Твого воскресіння і проголошували Добру Звістку в нестримній палкості та ревності, що чиняться в нас через нашого Господа Ісуса Христа, Який воскрес і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.

Голос невидимого Отця

     Бо що є в Христі, як не повнота втіхи, любові і радості?  Коли ви бачите, як Він висить на хресті, як скрапує з Нього кров і зв’язуєте все це, відповідно до Його слів, з волею Божою, то хіба не зробить це Ім’я Боже не жахливим, а солодким?  Хіба не лише не будете ви боятися жодного зла від Бога, Який посилає Свого Сина з цією метою, але хіба ви не будете наповнюватися певною надією про Його милосердя і любов до вас і до всього людського роду?... Ми маємо Посередника, Який розташовує Себе між нами й Богом, і Який заступається за нас, Який любить нас, Який помирає за нас – і все це відповідно до волі Його вічного Отця…

Голос Христа – голос невидимого Отця. По-правді, Син промовляє з уст Отця, а Отець, Своєю чергою, з уст Сина, бо Отець і Син – одно (Івана 10:30). Таким чином, хоча й особи – різні (тобто, Отець – не Син, ані Син є Отець), все-таки воля і Слово – однакові.

            Це служить ще одній меті.  Воно не дає нашим думкам полишати Христа, аби шукати, слухати та кликати Отця. Але, як каже Христос Пилипові (Івана 14:9-11), ми повинні впевнено вірувати, що коли бачимо, чуємо, кличемо Христа та поклоняємося Йому, то бачимо, чуємо, кличемо Отця та поклоняємося Отцеві. Через це ми повинні горнутися до цього Вчителя і не дозволяти, аби нас було відтягнуто від Його Слова. Бо те, що ви чуєте від Нього – чуєте ви від вічного та невидимого Отця. Як і немає жодного іншого Бога, або жодної іншої волі Божої, яку слід шукати поза цим Христом. Відповідно, ті, що захоплюються власними ідеями та припущеннями про Бога і про Його волю поза Христом, втрачають Бога взагалі….

Мартін Лютер, З тлумачення другого Псалма

Вивчити голос Нареченого

         Це [слова Євангелія] спрямовано не лише проти відкритих ворогів Христових, як-от проти безбожних та проти Папи з його канонами, але й проти тих, що цитують Слово Христове.  Шановану дружину може обманути той, що імітує голос її чоловіка.  Тому ми мусимо пильнувати проти диявола, аби він нас не пожер.  Християнин не може ходити самовдоволено, як і не може він спати чи хропіти, але він промовляє: «Диявол – діяльний не лише тим, що гримить проти Христа відкрито, але й тим, що зводить людей, з’являючись під маскою Христа Господа».  Тому Церква повинна ходити обережно, аби її не підманув голос, який симулює голос Нареченого. Вона мусить навчитися впізнавати і гарно вивчити голос Нареченого, Господа Христа.  Якщо Він не приймає пророків і Мойсея чи Івана, які, врешті-решт – від Бога, до тим більше він не може терпіти тих, що проповідують без голосу Нареченого або всупереч йому, а чи тих, що роблять свої заяви, прикриваючись божественним Словом!

  Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

"Задарма" виключає наші заслуги

    Обітниця приймається вірою; «задарма» виключає наші заслуги і означає, що це благо пропонується тільки через милосердя; заслуги Христові є ціною, тому що мусить бути певна викупна жертва за наші гріхи. Святе Письмо часто благає про милосердя; і святі отці часто кажуть, що ми спасенні милістю. 

Отже, коли тільки є згадка про милість, ми мусимо пам’ятати, що там потребується віра, яка одержує обітницю милості. І знову, коли тільки ми говоримо про віру, то бажаємо, щоб об’єкт розуміли, як обіцяну милість.  Бо віра виправдовує і спасає не на тій основі, що вона є ділом, гідним саме в собі, але тільки через те, що вона отримує обіцяну милість.

                                                        Апологія Ауґсбурзького Сповідання віри

День Св. Йосипа з Ариматеї

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йосипа з Ариматеї. Цей Йосип, про якого згадують всі чотири Євангелія, походив із невеликого села Ариматея в гірському краї Юдеї.  Він був шанованим членом Синедріону, юдейського релігійного суду в Єрусалимі.  Очевидно, він був дуже заможним, бо мав свій невикористаний гріб у саду, недалеко від місця розп'яття Ісуса (Матвія 27:60).  Йосип, будучи чоловіком, який терпляче чекав на прихід Царства Божого, по смерті Ісуса пішов до Понтія Пілата і попросив Ісусове тіло (Марка 15:43).  Разом із Никодимом, Йосип зняв тіло з хреста і поклав Його у власний гріб (Івана 19:38-39).  Публічна відданість Никодима та Йосипа виявляється особливо разюче на фоні переляканих учнів, які Ісуса були покинули.

Молитва на День Св. Йосипа з Ариматеї:

Милосердний Боже!  Твій слуга, Йосип з Ариматеї, приготував тіло нашого Господа і Спасителя до похорону і в благоговінні та благочестивому страху поклав Його у власний гріб.   Дай Твоєму вірному людові, аби наслідуючи приклад Йосипа, ми мали таку саму благодать і любов служити Ісусові зі щирою присвятою по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Реформати та ідентифікація Церкви

     Реформатське богослов'я дивиться... по іншому.  Кальвін, справді говорив, що "Церква є Христовим Царством, і Він править лише Своїм Словом".[1] Здається, що сучасний кальвіністський догматик Л. Беркгоф пориває з Кальвіном, коли вагається ототожнювати Царство благодаті з Церквою. Беркгоф бачить "християнські профспілки і християнські політичні організації" також як "вияви Царства Божого, у якому групи християн прагнуть застосовувати принципи Царства в кожній галузі життя»…[2]

     Розбіжність із Кальвіном тут більше на словах, ніж у суті. У Кальвіна, як і В Беркгофа, кінець-кінцем значення має дотримання Закону, а не проповідь Євангелія. 

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

---

[1] J. Calvin, Institutes, IV:II:4.  Одного разу в Кальвіна було «бажання, аби женевські громадяни чередою заходили до собору Св. Петра, шикувалися поліцією і зобов’язувалися визнавати під присягою, що це [Женевський Катехізис] було їхньою вірою (липень 1537р.)» (Gerrisch, The Old Protestantism and the New, c. 123).

[2] L. Berkhof, Systematic Theology, с. 409, 569.

Проповідь на 7-у неділю П'ятидесятниці

  НАЙРЯСНІША ПРАВЕДНІСТЬ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!  Ви чули, що було стародавнім наказане: «Не вбивай», а хто вб'є, підпадає він судові. А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: «рака», підпадає верховному судові, а хто скаже «дурний», підпадає геєнні огненній. Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, і тоді повертайся, і принось свого дара.  Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули.  Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга! (Євангеліє від Св. Матвія 5:20-26).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в далекій Америці, в Чикаго жили були двоє сусідів.  Жили вони упродовж багатьох років у досконалій гармонії, аж допоки одного дня не посварилися.  І замість того, аби помиритися, один з них, у гніві своєму, збудував загорожу висотою 7 метрів.  Оскільки загорожа була дуже високою, то світла почало бракувати обом людям. А оскільки це було ще й незаконно, то в чоловіка з’явилися окрім цього ще й проблеми із владою.

В іншому місці сусіди жили в мирі і їхні двори нічого не розділяло взагалі. Власне кажучи, якраз на межі двох обійсть газони були зеленіші, ніж десь інде.  Так було, бо кожен господар намагався повністю полити свій газон, а отже зачіпав своїм поливом ще й сусідній газон. Де не було загорожі, де був мир – було все краще.

В книзі Приповістей гнів є ознакою не розуму, не мудрості, а глупства. Господь Святий Дух через мудрого Соломона каже: «Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу» (12:6); «Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гнівається та сміливий. Скорий на гнів учиняє глупоту, а людина лукава зненавиджена… Терпеливий у гніві багаторозумний, а гнівливий вчиняє глупоту» (14:16, 17, 29); «Лагідна відповідь гнів відвертає, а слово вразливе гнів підіймає…. Гнівлива людина роздражнює сварку, терпелива ж у гніві вспокоює заколот» (15:1, 18); «Ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста» (16:32).  Щоразу, коли ми гніваємося, ми виявляємо власне глупство, яке не приносить добра ані нам, ані людям довкола нас.

Згадайте, любі брати і сестри, про той час, коли ви гнівалися і про той час, коли ваш гнів розпалював сварку. Згадайте і про той час, коли ваша сміливість у гніві лише виявляла брак розуму та сили. Згадувати такі спалахи гніву слід лише із соромом і просити у всемогутнього Господа Його Духа, аби ви більше не піддавалися гріхові, який живе у вашій плоті та до якого невпинно підбурює нас диявол, намагаючись нас спокусити, аби вже не випускати нас із своїх смертоносних пазурів.

 Сьогодні наш Господь у Нагірній  проповіді чимало говорить про гнів. Але наш текст на сьогодні починається із згадки про праведність. Господь каже: «Кажу бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!»  Господь не каже, що наша праведність має бути такою, як у книжників – вчених-богословів часу земного служіння Христа.  Господь не каже, що наша праведність має бути такою, як у фарисеїв, ревнителів юдейських традицій. Власне, Господь каже, що їхньої праведності недостатньо для того, аби увійти в Царство Небесне. Якби того було достатньо, то Він сказав би: «Якщо будете праведні, як книжники та фарисеї, то увійдете в Царство Небесне».  Але Царство для книжників і фарисеїв закрите.

Як і закрите воно для всіх, хто порушує заповідь: «Не вбий!» Але ж хіба богослови когось убивають?  Хіба богомольці, які з усіх сил намагаються виконати традиції – убивці? Чому ж тоді для них закрите Царство Небесне? І чому Господь одразу переходить до заповіді : «Не вбий!»? Відповідь ми знаходимо у тому, як Господь пояснює цю заповідь. 

Для книжників і для фарисеїв, втім як і для більшості людей ця заповідь означає одне – не вбити фізично людини, тобто не відібрати її життя за якусь мить, або не завдати людині якоїсь смертельної рани, від якої вона незабаром помре. Але Господь розкриває істинне, духовне значення заповіді «Не вбий!»

Гнів не лише є ознакою глупства.  Гнів не лише приносить проблеми в теперішньому житті. Господь каже нам сьогодні: «Ви чули, що було стародавнім наказане: «Не вбивай», а хто вб'є, підпадає він судові. А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: «рака», підпадає верховному судові, а хто скаже «дурний», підпадає геєнні огненній».

І книжники, і фарисеї пильнували за зовнішнім і праведністю вважали пристойну поведінку в межах вигаданих ними традицій. Таким чином вони обманювали не лише своїх ближніх, але й самих себе. «Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Сам. 16:7).  Пізніше Господь скаже: «Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!» (Мт. 12:34-36).

Яка ж тоді праведність у тих, що гніваються на своїх братів?  Яка тоді праведність у тих, що обзивають своїх ближніх?  Так сама їхня праведність, як і в диявола та всіх його слуг! Коли ми гніваємося на своїх ближніх, коли ми називаємо їх поганими словами, то це свідчить лише про наше лукаве серце і про те, що ми винні в убивстві наших ближніх. Ось така насправді наша праведність, праведність грішних людей.  За наш гнів ми підпадаємо під верховний суд. За наші злі слова ми заслужили один-єдиний справедливий вирок – геєнну вогняну – вічний вогонь пекла!

Спішіть миритися з ближніми, любі брати і сестри! Не марнуйте жодної хвилини, аби попросити пробачення в тих, проти кого ми згрішили емоцією, думкою, словом, ставши, відповідно до духовного, глибокого смислу П’ятої Заповіді, убивцями. Краще це зробити зараз, дорогою до суду вічності, бо потім, коли зустрінемося із Суддею, буде вже запізно.

Проте просте примирення з нашим  ближнім не вирішить нашої найголовнішої проблеми – проблеми убивці. Адже, коли в нашому серці далі житиме лукавство, гнів, злоба, то ми й далі залишаємося убивцями в очах Божих. «І стали всі ми, як нечистий, а вся праведність наша немов поплямована місячним одіж, і в'янемо всі ми, мов листя, а наша провина, як вітер, несе нас...» (Іс. 64:6).

Будьте бадьорі, розкаяні убивці! Радійте, бо Ісус Христос – праведний!  І Його праведність – праведність Божа. Ісая (53:9) так пророкував про Христову праведність: «провини Він не учинив, і не було в Його устах омани...»  Апостол Петро проголошує про виконання пророцтва Ісаї такими словами: «Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо. Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися» (2 Петр. 2:22-24).

Ісус Христос - праведний і Він вас любить. Він настільки вас любить, що Він узяв усі ваші гріхи – весь ваш гнів, усі ваші злі емоції, ваші лихі думки, ваші брудні слова, вашу лайку і поніс Він усе це на Голгофський хрест – місце ганебної страти злочинців. І там Він був порахований злочинцем замість нас. Там Своєю святою кров’ю Він обмив усе те зло, яке перебувало в нашому серці і все те зло, яке виливалося через наші вуста, руйнуючи мир із нашими ближніми, руйнуючи життя наших братів і сестер.

Ісус поніс повну кару замість нас, любі брати і сестри. Ісус став на нашому місці перед Верховним Суддею – Богом Всемогутнім, аби нам не ставати перед Богом у якості обвинувачених в убивстві. Ісус перейшов пекельні муки, аби нас не було вкинуто до геєни огненної за наші гріхи.  Ісус приніс повну заплату за кожен наш гріх. Ісус віддав усе за нас аж до останнього шеляга, аби сьогодні ви отримали усю повноту прощення і всю повноту, аж до останнього шеляга – Його праведності. І ось нині ви – прощені. Тепер ви – виправдані і примирені з Богом.  Доказом цьому є воскреслий Ісус, люблячий наш Господь і Спаситель.

Нині Бог бачить вас зовсім по-іншому. Бо іншим від нас є Ісус, Його Син. Коли ви віруєте в Ісуса – ви маєте Його праведність – праведність ряснішу від книжників і фарисеїв. Бо, коли ви віруєте в Ісуса, то ви маєте праведність Божу, досконалу і святу. Коли Бог дивиться на ваше віруюче серце, то бачить там серце Христове – серце, сповнене праведності, добра, любові, милосердя.  Коли Бог дивиться на вас, то бачить серце, обмите Христовою кров’ю – серце чисте і сповнене ласки та любові до Бога і людей. 

Коли ви віруєте в Ісуса, бо примирений Христовою святою жертвою Бог, дивлячись на ваші вуста, бачить вуста Христові, вуста в яких неможливо знайти жодного лукавства, жодного підступу, жодного лайливого слова, а є лише щирість, приязнь і підбадьорення. Таким є Ісус, такими вас чинить в очах Божих віра, створена у вашому серці Євангелієм Христовим.

Всі намагання книжників і фарисеїв, колишніх і нинішніх – нічого не варті.  Царство Боже залишається закритим для них, як і для будь-яких людських діл. Так само як і наші намагання – нічого не варті, бо ми не в стані освятити самі себе. Всього варта лише одна праведність – праведність рясніша від праведності усіх книжників і фарисеїв – праведність Христова. Зодягнутих у цю праведність, віруючих у Христа, Бог воскресить Останнього Дня і дасть вічне життя у Своєму Царстві.

Бо тільки перед нею, перед праведністю Христовою широко розчинаються брами Царства Божого. Ці брами широко розчинаються перед вами, що уповаєте на Христа, віруєте в Нього, бо ця ваша віра в Христа розп’ятого і воскреслого, і лише ця віра зараховується вам у праведність і перед вами розстилається килимова доріжка і лунає голос Царя Небесного: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34).

А поки що ми йдемо дорогою до Судді.  Аби обновити нас у праведності Своїй Ісус сьогодні запрошує нас у вірі прийти до Його Столу і покріпити наші охлялі сили Його правдивими і святими тілом і кров’ю, які Він подає нам під виглядом звичайних хліба та вина. Ці тіло та кров несуть нам прощення, і праведність, і вічне життя, і радість у серці, що наш гріх прощено і ми вже виправдані і не є більше дітьми гніву, а є дітьми Божими.

Ідучи далі цією дорогою, ми пам’ятаємо, що гнів будує загорожу між нами і нашими ближніми, а віра і праведність Христова, і серце чисте, яке чинить вірою в нас Господь Святий Дух руйнує перегороди не лише між нами і нашими ближніми, але й між нами і Богом, таким чином ваше життя приємнішим і повнішим, але найголовніше вірою в Христа ми маємо Його праведність, а отже життя вічне. Бо тепер ми – прощені і виправдані. Заради Самого Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).