Проповідь на 4-у неділю по Св.Трійці

                  ДРУЗІ І ВОРОГИ

         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

           

Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога». А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! (Євангеліє від Св. Матвія 5:43-48).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, Букер Вашингтон, один із видатних діячів американського негритянського руху мав свого часу дуже великі проблеми з прощенням. Але врешті-решт він знайшов дорогу до перемоги.

Він говорив про це: «Коли я бачив рани та образи, які жбурляли на мій народ, то я виростав із ненавистю до білих. Я ненавидів їх до такої міри, що висохла моя душа. А потім я поніс свою ненависть до Ісуса Христа. Він забрав ненависть із мого серця. Він показав мені, як прощати і як любити білих».

Апостол Іван пише у своєму першому листові: «Ми знаємо, що ми від Бога, і що ввесь світ лежить у злі» (5:19). Як український народ ми це відчуваємо нині щодня.  Ми отримуємо новини зі східного фронту, де гинуть українські воїни. Ми чуємо новини про терористичні акти, які влаштовують російські диверсанти чи їхні поплічники в різних частинах України. Ми також бачимо несправедливість і корупцію всередині української влади, якій, здається, кінця-краю не видно. Українському народові і кожному з нас зокрема дуже легко обізлитися і дозволити в своєму серці оселитися одному почуттю – ненависті.

Почуттю логічному для грішної плоті. Почуттю, яке може давати сили воювати, боротися з ворогом, але яке не даватиме сили жити, яке виснажуватиме душу, а в кінці приведе до вічної погибелі. Це почуття має більше ніж достатньо поживи у грішному світі. Адже, коли ми ненавидимо когось, то ми – не самотні.  Довкола нас можуть бути наші союзники з ненависті. А також є об’єкти нашої ненависті, яких ми можемо легко намножувати, ідентифікуючи своїм ворогом будь-кого, хто щось не так нам зробив, множачи фальшивих ворогів.

Але чи є вороги справжні?  Наш Господь Ісус Христос каже, що вороги є. власне кажучи, наш сьогоднішній євангельський текст починається саме із речення про наших ворогів.  Син Божий каже: «Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога».  Він не заперечує існування ворогів і не намагається приспати нашу пильність, як це полюбляли робити деякі політики та їхні підручні політологи за останні десятиліття, присипляючи пильність українського народу.  Вороги, звісно є. Ісус цього не заперечує. Сьогодні Він це стверджує.

Але Божий Син застерігає, аби ми не мали до наших ворогів неправильних почуттів – аби не мали почуттів, які є згубними для нашого життя дочасного і вічного. Господь нагадує і Своїм одноплемінникам, євреям і нам про огидну помилку, якій навчала тогочасні юдейські лідери, кажучи: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога». Ці учителі ненависті, як і всі вчителі ненависті, спотворювали Боже Слово. Послухайте, що наприклад навчав Мойсей навіть про худобу ворогів: «Коли стрінеш вола свого ворога або осла його, що заблудив, то конче повернеш його йому. Коли побачиш осла свого ворога, що лежить під тягарем своїм, то не загаїшся помогти йому, конче поможеш разом із ним» (5 М. 23:4, 5).  Мойсей не навчав хвалити ворога, але і не навчав він ненависті. Натомість він навчав повазі та необхідності допомагати у важку пору навіть ворогам. Мойсей був муж Божий. Мойсей не навчав ненависті. Через Мойсея промовляв Господь Святий Дух.

Господь Христос повертає нас до Бога і до Його Слова: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних». Господь не каже, щоб ми виробляли в собі таке ставлення, яке дозволяло би нам уподобати те, що наші вороги роблять. Господь не каже, аби наші вороги нам подобалися. Зовсім ні.

Якби нам наші вороги подобалися, то вони перестали би бути нашими ворогами, а можливо навіть стали би нашими друзями. Але Господь не закликає до байдужості і фальшивої толерантності, якою нині з нечуваною швидкістю наповнюються певні частини світу. Господь продовжує називати наших ворогів – ворогами. Нечестивці, лукаві, злоріки не можуть бути друзями віруючих. «Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків»,  – каже Псалмоспівець.

Тому наказ Господа здається дуже важким і непідйомним. «Любіть ворогів своїх», – каже Син Божий. Як же можна любить ворогів? Букер Вашингтон, відомий негритянський діяч, знайшов відповідь у Христі.  Іншої відповіді насправді не існує. Любить по справжньому лише Бог. «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне», – написано в Євангелії від Св. Івана. Бог не полюбив світ безгрішний. А полюбив Він світ грішників. Фактично, тут сказано, що Бог полюбив ворогів.

Євангелістові Іванові вторить Апостол Павло: «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані. Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його» (Рим. 5:8-10).  Бог полюбив нас, коли ми були ще Його ворогами. І Він примирив нас із Собою через Ісуса Христа – через Христові хрест, гріб і воскресіння.

Нас Бог полюбив ще ворогами. А сьогодні ми – Його друзі, і діти, і спадкоємці Царства Небесного. І ми маємо вічне життя. І нас Господь воскресить Останнього Дня, аби дати нам вічне життя в раю. Ось така Божа любов. Ось так вона діє. «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!» (1 Ів. 4:10, 11).

А Господь каже нам любити не тільки один одного, але й любити наших ворогів.  До нас Бог виявив набагато більше любові, ніж ми можемо будь-коли виявити навіть до найближчої, найбільш любої для нас людини, нічого не кажучи вже про ту любов, яку ми будь-коли зможемо виявити до наших ворогів.

Бог любив нас, коли ми були ще ворогами. Тепер ми – Його любі діти. Ми – прощені. Ми – виправдані. Христос вас підкріпляє. А отже ви можете все в Тому, Хто вас підкріпляє – у Ісусі Христі.  Христос діє у вас і через вас. У вас живе Дух Божий. А Він – Дух любові. І Він дасть вам сили любити наших ваших ворогів. І Він цю силу вам дає.

Коли наш Спаситель був розіп’ятий на хресті, то молився за тих, що Його розпинали: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!...» (Лк. 23:34). Господь молиться і за нас, коли ми, бува, грішимо. Як пише Св. Павло: «Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас» (Рим. 8:34). Бог нас любить. Ісус за нас заступається.  Господній захист і благословення Божі до нас не спиняються.  Ми – Божі діти. Діти світу, діти гріха можуть нас проклинати.  Ми ж будемо їх благословляти. Чому? Бо так каже Господь, Який нас любить.

Коли наші серця Господь Святий Дух наповнює любов’ю, то це також означає, що ми не будемо хотіти робити зла тим, що роблять зло по відношенню до нас, по відношенню до тих, що нас ненавидять. Їм може здаватися, що в коло ненависті, в якому перебувають вони, включені всі довкола люди.  Але це – не так. Божі діти вирвані з порочного кола ненависті любов’ю Христовою. Тож ми робимо те, чому навчає нас сьогодні Спаситель: «Творіть добро тим, хто ненавидить вас». Це суперечить грішному розумові. Це дивує людей, які самі ненавидять нас. Вони навіть можуть з нас сміятися. Але ми робимо те, що каже Господь – ми творимо їм добро.

Останній наказ Господа на сьогодні про молитву за тих, хто нас переслідує. Господь на хресті молився за тих, що переслідували Його. Зараз кількість переслідувань у світі зростає.  Не лише на Близькому Сході від мусульман, але й на сході України – від російських терористів і їхніх прибічників, які вчиняють справжні гоніння на неправославних і навіть убивають неугодних їм протестантів. Господь каже нам сьогодні: «моліться за тих, хто вас переслідує».

Минулої неділі ми чули оповідь про Савла-переслідника Церкви, який не лише став щирим братом переслідуваних християн, алей Апостолом Христовим. Молімося за всіх, хто переслідує нас.  Бог з любові привів до Себе нас. Можливо, Господь, приведе у Своїй любові до Себе і ваших переслідників.  Адже Бог «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4).

Важкий зараз час, любі брати і сестри. Війна та інші біди можуть лише сприяти ненависті. Як добре, що наш Господь Ісус Христос – з нами!  Як добре, що Його любов до нас ніколи не перестає! Як добре, що Він за нас заступається, нас прощає, нас підкріпляє Своїми істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Святої Вечері на прощення наших гріхів і на вічне життя в Його Царстві!  Як добре, що Він дає нам Свою любов. Як добре, що ми будь-якої миті можемо прийти до Нього і пригорнутися до Нього і почути, що Він нас любить!

Як добре також, що Він нас підбадьорює, аби ми були – не називалися, а були дітьми Отця Небесного, тобто на практиці виявляли нашу віру в Христа – любов’ю до всіх людей, навіть до ворогів. Це – одна з відмінних рис християн. Язичники люблять тих, що люблять їх. Господь каже нам про любов митників до своїх друзів, які дають їм можливість заробити. Господь говорить про любов всередині родини або навіть церкви. Тут нічого незвичайного немає. Так живе весь грішний світ.

Але діти Божі живуть по-іншому. Ми діти Бога – Бога всемогутнього, Який «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних». Так і наша любов виливається і на рідних, і на братів і сестер у церкві, і на ворогів. Так виявляється наша досконалість, досконалість дітей Божих. І молімося, аби й наші вороги стали дітьми Божими. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).