Привласнення Імені Христа

     Христос правдиво пророкував в Матвія 24 (:5): «Багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: Я – Христос». Зверніть пильну увагу, благаю вас, на Христові власні слова «Прийде в Ім'я Моє, кажучи: Я – Христос». Ніхто з них не каже: «Я називаюся або бажаю називатися Христом»... Вони утримуються від використання цього Імені, але нахабно собі привласнюють Його служіння, діло та особу. Ви можете спитатися: «Але як вони це роблять?»  Що ж, просто послухайте! Саме Христовим ділом є допомагати та спасати інших Його заслугами та ділами. Діла інших нікому не допомагають, навіть самим тим, що їх роблять, бо далі залишається цей текст: «Праведний житиме вірою» (Рим. 1:17).

            А віра ставить нас на основу діл Христових без наших власних діл і переносить нас із вигнання наших власних гріхів у Царство Його праведності. Це – віра, це – Євангеліє, це – Христос. Але що всупереч такій вірі роблять папісти? Чи вони не перетворюють того самі на віру? Вони навчають нас довіряти їхнім заслугам і виділяють свої власні діла та братства іншим грішникам, аби вони могли носити та відпускати гріхи інших людей і чинити їх праведними та викупленими. Хіба ж це не те саме, що говорити: «Я – Христос»? Хіба це не робити те саме, що робить Христос? Ці люди більше не християни, вони – Сам Христос! Ось визначення того, що означає бути християнином: просто вірувати в те, що ти виправданий самим ділами Христа без будь-яких власних діл, вірувати в те, що ти визволений від власних гріхів і спасенний. Подібним чином, ось чим є Христос за визначенням: «Спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Мт. 1:21) – Той, Хто дає їм власні заслуги і звершує виправдання.

Мартін Лютер, з Судження Мартіна Лютера про чернецькі обітниці