Ця загальна молитва – дорогоцінна та
найбільш ефективна і саме заради неї ми збираємося разом. Церква називається
домом молитви, бо ми там перебуваємо як громада і в одній згоді ми приносимо до
Бога як наші потреби так і потреби всіх людей і кличемо до Нього про
змилування. Але це мусить робитися сердечно та щиро – близько до серця мусимо
ми брати потреби всіх людей і молитися за них зі щирим співчуттям та в істинній
вірі, і з довірою. Де в месі немає такої
молитви, то краще таку месу пропустити. Збираючись разом в домі молитви ми
показуємо, що ми повинні підносити загальну молитву та благання за цілу
спільноту. Який сенс в тому, аби ми розпорошували ці молитви та поділяли їх
таким чином, аби кожен молився винятково за себе і ніхто не переймається кимось
іншим або потребами іншої людини? Яка користь із такої молитви, як може вона
бути доброю, прийнятною загальною молитвою або ж як вона може називатися ділом
святого дня та зібраної громади якщо вони здійснюють її таким чином? Вони
здійснюють власні дріб’язкові молитви, той за це, а той за те і вони нічого
крім молитов за власну користь і вигоду не мають. Бог – ворог таким молитвам.
Свідчення про цю загальну або ж колективну
молитву збереглося ще зі стародавніх часів. (Відповідно до цієї стародавньої
практики) в кінці проповіді зачитується сповідь гріхів і з кафедри підноситься
молитва за весь християнський світ. Але це не повинно бути кінцем усієї справи,
як це робиться зазвичай сьогодні. Напучування молитися впродовж цілої меси має
робитися за такі потреби, за які вважає проповідник. І аби ми могли молитися
гідно, він, перше за все, докоряє нам за наші гріхи і таким чином робить нас
покірними. Це слід робити якомога коротшим після того вся громада повинна
спільно сповідувати Богові свій гріх і палко та щиро молитися за всіх людей.
О, якби ж то всяка громада, дай Боже, ось
так слухала месу і таким чином молилася, аби загальний, щирий, сердечний плач
усіх людей підносився до Бога, то яка незмірна чеснота та допомога вийшли би з
такої молитви! Що ще жахливішого могло би статися усім нечистим духам? Яке більше діло можна зробити на землі, яким
би збереглося стільки побожних душ і яким навернулося стільки грішників?
Бо й справді, Християнська Церква на землі
не має більшої влади або більшого діла проти всього, що може чинити цьому опір,
окрім загальної молитви. Нечистий дух
про це дуже добре знає і через це, робить усе можливе, аби такій молитві
запобігти. Ось чому він дозволяє нам збудувати гарні церкви, заснувати багато
коледжів, писати гімни, читати і співати, святкувати чимало мес і поза всякою
мірою множити церемонії. Це його ані трошки не засмучує. Навпаки, він допомагає
нам це робити, аби ми це все вважали за найкраще і думали, що роблячи це, ми
виконуємо сповна наш обов’язок. А тим
часом, поки страждає ця спільна, дієва і плідна молитва і через таке
лицемірство залишається непоміченим, тоді він досяг поставленої цілі. Бо коли
молитва підпорядкована, тоді ніхто нічого від нього не бере і ніхто йому опору
не чинить. Але, якщо він зауважує, що ми забажали практикувати цю молитву,
навіть якби це було під стріхою у свинарнику, то він цього ні на мить не
потерпить. Він боятиметься такого свинарника набагато більше ніж усіх високих,
великих і гарних церков, веж і дзвонів, коли таких молитов в них немає. Роль
грають не місця і будівлі, де ми збираємося, а лише ця нездоланна молитва і
наше справжнє разом моління і підношення його Богові.
Мартін
Лютер, з Трактату про добрі діла (Третя Заповідь)
Немає коментарів:
Дописати коментар