Понад усе,
найважливішим читанням для кожного, і в університетах і в школах, повинне бути
Святе Писання, для молодших хлопців – Євангелія. І якби то дав Бог, аби кожне
місто мало ще й школу для дівчат, де дівчат навчали би Євангелію по одній
годині на день, чи то німецькою мовою чи латиною. Оце справді школи! Чоловічі
та жіночі монастирі давним давно починалися саме з такою метою і то була гідна
та християнська ціль, як про це ми дізнаємося з оповіді про Св. Агнесу та інших
святих. То були дні святих дів і мучеників, коли в християнстві все було добре.
А сьогодні ці монастирі перетворилися лише на місця молитов і співу. Хіба ж не
правильно, аби кожен християнин до віку дев’яти
чи десяти років знав ціле Святе Євангеліє? Прядильниця або швачка навчає свою
доньку ремеслу з ранніх літ. А сьогодні навіть великі, вчені прелати і самі
єпископи не знають Євангелія.
Ой, як неправильно ми ставимося до
цієї бідної молоді, яка віддана нам до підготовки і навчання! Нам потрібно буде
скласти суворий звіт за те, що ми нехтуємо ставити перед ними Слово Боже. Їхня
доля описана Єремією в Плачі 2 (:11, 12): «Повипливали від сліз мої очі, моє
нутро клекоче, на землю печінка моя виливається через занепад дочки мого люду,
коли немовля й сосунець умлівають голодні на площах міських. Вони квилять своїм
матерям: «Де пожива й вино?» І скулюються, як ранений, на площах міських, коли
душі свої випускають на лоні своїх матерів...» Ми не бачимо цього жалюгідного
зла, як сьогодні молодь християнського світу посеред нас чахне та нещасно гине
через брак Євангелія, в якому ми повинні їх постійно навчати та готувати.
Немає коментарів:
Дописати коментар