БОГ ДОТРИМУЄ ПРИСЯГИ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Його ж
батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
«Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій! Він
ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, як був заповів відвіку
устами святих пророків Своїх, що від ворогів наших визволить нас, та з руки
всіх наших ненависників, що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати
Свій святий заповіт, що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь
Авраамові, отцю нашому, щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно
Йому у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого. Ти ж, дитино,
станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому
приготувати, щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, щоб
світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати
наші ноги на дорогу миру!» А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала
в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем (Євангеліє від Св. Луки 1:67-80).
Усім… улюбленим Божим,
вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса
Христа! (Рим. 1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, напевно
ніколи ми не забудемось, як по телебаченню та в інтернеті показували
українських моряків, морських піхотинців, курсантів, солдатів, офіцерів, які
переходили на російський бік, публічно палили українські паспорти і без бою здавали
окупантам свої військові частини в Криму. Всі вони отримували платню від нас і
ми повинні були розраховувати на те, що вони у разі небезпеки виступлять на
захист України – тобто залишаться вірними своїй присязі. Але найголовніше – всі
вони раніше приймали військову присягу на вірність Україні та українському
народові.
Присяга для тих колишніх
українських військових, як і для багатьох інших державних службовців виявилася
порожнім звуком. Вони зрадили Україну.
Вони зрадили український народ. Очевидно,
що вони готові зраджувати і далі – і своїх нових кровожерних хазяїв, і своїх
дружин, і чоловіків, і своїх дітей, і, звичайно, Бога.
Юда, зрадивши Сина Божого,
незабаром усвідомив власний гріх і про нього пожалкував. Кримські зрадники не
мають навіть такої совісті, яку мав Юда Іскаріотський. Як і не мають її ті, хто
зрадив міжнародні домовленості, хто проливає українську кров на сході нашої
країни або як і ті, що вихваляють російський режим кровопивць.
Втім нам варто сьогодні
згадати і про нашу власну вірність, якщо не присязі, то, принаймні, обіцянкам,
які ми коли-небудь давали. Чи можуть інші про нас сказати словами із Псалма, в
якому описується вірний муж Божий: «Він богобійних шанує, присягає, для себе
хоча б і на зло, і дотримує» (Пс. 15:4)?
Зверніть увагу, любі брати і
сестри, на слова «присягає, для себе хоча б і на зло, і дотримує». Тобто дитина
Божа буде виконувати обіцянку, навіть якщо вона сама зазнає при цьому втрат. А
тепер згадаймо власне життя. І згадаймо
про те, чи завжди ми виконували власні обіцянки і дотримувалися складених нами
присяг? Хіба немає сьогодні нам за що каятися?
Як добре, що є Той, Хто завжди
дотримується даної нам присяги! Сьогоднішній
наш євангельський текст переносить нас до родини священика Захарія і Єлисавети,
його дружини, яка в літньому віці, відповідно до обіцянки Божої, народила сина.
Цю дитину згідно з пророцтвом назвали Іваном. Більшості християн він відомий як
Іван Христитель, Предтеча Ісуса Христа.
Сьогодні під час читання
Євангелія ми слухали чудесний гімн про Бога, який виспівує священик Захарій.
Цей гімн особливий. Він вкладений в уста
Захарієві Господом Святим Духом. Слова Захарія, які він промовляє – Слово Боже.
Вже перші слова Захарія благословляють Бога. Як вони перегукуються із тим
Псалмом, який ми найчастіше співаємо на службі Божій – «Благослови, душе моя,
Господа!» Ми виспівуємо благословення Господу за Його невимовну любов, за Його
довготерпеливість, за Його опіку, за Його щедрі дари.
Захарій сьогодні називає Бога
благословенним, бо Бог Ізраїлів зглянувся і визволив народ Свій. Бог обіцяв
визволення і Він його дав! Бог завжди
виконує те, що обіцяє! Але як Захарій промовляє ці слова, коли Ізраїль
окупований Римом? А пройде ще 70 років і
перестане існувати і храм, і Єрусалим, і народ Ізраїлю знову буде розсіяний
цілим світом? Що ж це за визволення? Господь Святий Дух говорить про головне
визволення, обіцяне Богом. Заради цього
визволення Бог покликав Авраама прийти до Ханаану. Заради цього визволення Бог
вивів Ізраїль із неволі у Єгипті. Заради
цього визволення Він дав їм Обіцяний Край. І був позбавив їх Обіцяного Краю теж
заради цього визволення – коли більшість люду відступилася від Бога і уповала
на що завгодно, але не на Бога-Спасителя.
Заради цього визволення Бог
повернув залишок вірних людей до Палестини і відбудував єврейське суспільство і
храм, в якому мало проповідуватися саме це визволення, а не людські доктрини і
байки, не самоутвердження на основі добрих діл або якихось інших власних або
національних чеснот, а ВИЗВОЛЕННЯ.
За це визволення дякує
Захарій. Це визволення – визволення від гріха, від влади диявола і від вічної
смерті. Це визволення дає Бог зі Своєї невимовної любові і зі Свого
неперевершеного милосердя. І це
визволення дає Він! Ніхто інший і ніщо
інше не може визволити народ Ізраїлю, євреїв, українців, американців – будь кого,
хто живе в цьому світі. Як би ми не старалися, як би хтось не старався –
визволення від наших страшних ворогів: гріхів, диявола та смерті самим нам не
здобувати повік!
Визволяє лише Бог. Але як Він визволяє? «Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги, як був заповів
відвіку устами святих пророків Своїх», – пророкує далі Захарій. Ще Ісус в
утробі Діви Марії, але Захарій промовляє про визволення і про піднесення рогу,
тобто сили спасіння як про доконаний факт.
Так дивилися на Христа Адам і Єва, Ной і Авраам, Мойсей і Давид – вони дивилися
на Нього, як на Христа, Який вже їх визволив.
Адам і Єва бачили Свого Нащадка,
Який розчавлював голову дияволові, Авраам бачив Спасителя світу, в якому
поблагословляться всі народи землі. Мойсей бачив Великого Пророка, Який введе
усіх, хто вірує в Нього, в Обіцяний Край Царства Божого. Давида бачив Царя над
царями, а Ісая бачив не лише Пагінчик із пня Єссеєвого, Ісая бачив Дитя
народжене від Діви, Отця вічності, Князя миру, Дивного Порадника, Який забирає
на Себе всі наші гріхи та провини і несе їх на Голгофський хрест.
Захарій пророкує про Христа,
Який є визволителем Ізраїлю і цілого світу. Саме про Христа звіщали всі пророки
Божі. Хтось бачив Його у яслах Віфлеєму, хтось дорогою на Голгофу і на хресті, хтось як Царя вічності, який
судить народи і царюванню Якого немає кінця. Але все що Він робить – від моменту
зачаття і до останньої миті історії цього світу, спрямоване на визволення Божого
народу.
І тут нам, любі брати і
сестри, слушно буде нагадати собі, що це за Божий народ? Надто часто лунають
ідеї про те, що Божий народ – це всі євреї, віруючі в Христа і невіруючі в
Нього. Це – неправильна думка. Божий народ – це всі віруючі в Христа,
незважаючи на те, чи вони євреї, чи українці, білоруси, поляки, німці,
американці.
Це – всі визволені Христом. Христос
помер за гріхи всіх людей. Але визволені Ним є лише ті, що розкаявшись у
власних гріхах, увірували в Нього і поклали на Христа усі Свої надії у спасінні
від гріха, диявола та смерті, і уповають лише на Христа. Наш священик-пророк
каже, що Бог визволяє нас, аби ми «визволившись
із руки ворогів, служили безстрашно Йому у святості й праведності перед Ним по
всі дні життя нашого».
Коли Христос визволяє із руки
таких страшних і лютих ворогів, як гріх, диявол і смерть, то дає нам навзамін
щось інше. І це інше – цілковито протилежне до гріха, до нечистості, до смерті.
Цього іншого ми не мали, але Він дає нам Своє. І про це, що дає Христос,
говорить Захарій, що ми вже в ньому – подарованому Христом, наділеном Христом,
зодягнутими у Христа служимо Богові.
Це – праведність і святість. Ісус
забрав на Себе наші гріхи і нечистість і обмив їх Своєю святою кров’ю. А нас, кожного із вас, любі брати і сестри,
що віруєте в Христа, Він одягнув у праведність і святість. Він помер за кожного з вас, даючи Вам
перемогу над смертю у Своїй смерті на хресті і проголошуючи вас виправданими
Своїм славетним воскресінням. І ось
тепер ви – праведні і святі, і споживаєте Його істинні та кров у Святій Його Вечері, отримуючи від них і силу, і прощення, і вічне життя і тепер ви покликані служити Христові все життя – тут на
землі, і у Царстві Божому вічно. Вашому життю, вашому щастю у Христовому Царстві
не буде кінця. Як і не буде там місця жодному гріхові, жодній нечисті, жодній
хворобі або проблемі. Який то буде чудовий час, який настане у час повернення
Христа у славі. Цей час бачать пророки,
вони моляться про цей час, як і молимось ми, кажучи: «Прийди, Господи Ісусе!»
І хоча Христос ще не
народився, Захарій славить Його прихід, і визволення, на яке очікували і
очікують усі Божі пророки, але не тільки вони, але й усі віруючі люди. На
Христа чекає Захарій, і Єлисавета, і навіть маленький Іванко, їхній син, до якого
звернені далі слова його батька-священика-пророка, Захарія.
«Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед
Господом, щоб дорогу Йому приготувати, щоб народу Його дати пізнати спасіння у
відпущенні їхніх гріхів, через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із
висоти нас відвідав, щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні
смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!» – каже Захарій до щойно
народженого Івана, свого сина. Звісно ж ці слова були записані і повторювані
Іванові.
Саме Іван стане останнім
пророком Всевишнього і буде ходити перед Господом, щоб приготувати Христові
дорогу, тобто Іван буде проповідувати Закон, вести людей до каяття і вказувати
їм на грядущого Христа, аби вкінці простягнути
свій перст і промовити : «Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!»
Бачите, любі брати і сестри,
яку покірну і радісну віру має Захарій, що не пишається батьківством пророка,
не хвалиться своїми ділами чи заслугами, а радіє милосердям нашого Бога, Який
відвідує людство у смертельній темряві, аби всім дати світло життя, світло
життя подостатком, світло життя вічного – світло, з’яву Якого ми будемо святкувати вже
цієї середи ввечері – Світло, яке спрямовує наші ноги на дорогу миру з Богом –
з Богом, що дотримує усі Свої присяги – з Богом благословенним. В Ім’я Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар