Через це ми повторюємо сказане нами раніше і подаємо
його як справу здорового принципу, що обітниці не можуть бути угодні Богові, як
і не можуть вони вважатися Ним за обітниці, допоки, по суті, не будуть
християнськими і благочестивими. Бог не може просто визнавати те, що іде проти
християнського благочестя і Першої та найбільшої Заповіді. Обітниця –
християнська і благочестива лише тоді, коли вона не є руйнівною для віри. Віра
залишається неушкодженою лише тоді, коли обітниця вважається справою вільного
вибору і не є обов’язковою для
здобування праведності і спасіння. Найпевнішим є те, що праведність і спасіння
не досягаються жодними законами і ділами, а лише вірою в Христа. Все це ми вже
довели достатньо переконливо і чітко продемонстрували.
Праведність і спасіння повинні існувати до того, як
можуть існувати будь-які діла. Але не та праведність і не те спасіння, яке
пропонуєте ви, а та праведність і те спасіння, яке пропонує Бог, тобто вічна
праведність і спасіння, яке пробуває упродовж цілої вічності. Дати це нам і
вчинити це в нас може лише Бог. Окрім цього, оскільки це винятково діло в нас
Боже, то будь-які діла, роблені нами можуть чинити йому лише перепони. Івана 6
(:29) каже: «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав». І далі: «Ніхто
бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його» (Ів.
6:44). І знову: «У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто
від Бога почув і навчився, приходить до Мене» (Ів. 6:45). І знову: «І сказав
Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому
від Отця дане те» (Ів. 6:65). Він також промовив до Петра в Матвія 16 (:17): «Блаженний
ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний
Отець». І Павло називає віру даром Божим, бо вона не приходить від нас (Еф.
2:8).
Отже, цей вид праведності і спасіння надто великий,
аби бути здобутим нами, смертними людьми. Це – діло лише божественної
Величності. Те, що здобуваємо ми, смертні люди, ближче до нечестивості ніж до
праведності, погибелі, аніж спасіння. Як каже Осія (13:9): «Погубив ти себе, о
Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасіння свого». Отже таким чином всі ті
обітниці, дані, аби здобути праведність і спасіння – ніщо інше, як нечестивість
і погибель. Вони діють проти праведності і спасіння Божого, функції і служіння
Якого вони приписують собі.
Немає коментарів:
Дописати коментар