четвер, 21 січня 2016 р.

Коли обітниці неугодні Богові

Через це ми повторюємо сказане нами раніше і подаємо його як справу здорового принципу, що обітниці не можуть бути угодні Богові, як і не можуть вони вважатися Ним за обітниці, допоки, по суті, не будуть християнськими і благочестивими. Бог не може просто визнавати те, що іде проти християнського благочестя і Першої та найбільшої Заповіді. Обітниця – християнська і благочестива лише тоді, коли вона не є руйнівною для віри. Віра залишається неушкодженою лише тоді, коли обітниця вважається справою вільного вибору і не є обовязковою для здобування праведності і спасіння. Найпевнішим є те, що праведність і спасіння не досягаються жодними законами і ділами, а лише вірою в Христа. Все це ми вже довели достатньо переконливо і чітко продемонстрували.
Праведність і спасіння повинні існувати до того, як можуть існувати будь-які діла. Але не та праведність і не те спасіння, яке пропонуєте ви, а та праведність і те спасіння, яке пропонує Бог, тобто вічна праведність і спасіння, яке пробуває упродовж цілої вічності. Дати це нам і вчинити це в нас може лише Бог. Окрім цього, оскільки це винятково діло в нас Боже, то будь-які діла, роблені нами можуть чинити йому лише перепони. Івана 6 (:29) каже: «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав». І далі: «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його» (Ів. 6:44). І знову: «У Пророків написано: І всі будуть від Бога навчені. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене» (Ів. 6:45). І знову: «І сказав Він: Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те» (Ів. 6:65). Він також промовив до Петра в Матвія 16 (:17): «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець». І Павло називає віру даром Божим, бо вона не приходить від нас (Еф. 2:8).
Отже, цей вид праведності і спасіння надто великий, аби бути здобутим нами, смертними людьми. Це – діло лише божественної Величності. Те, що здобуваємо ми, смертні люди, ближче до нечестивості ніж до праведності, погибелі, аніж спасіння. Як каже Осія (13:9): «Погубив ти себе, о Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасіння свого». Отже таким чином всі ті обітниці, дані, аби здобути праведність і спасіння – ніщо інше, як нечестивість і погибель. Вони діють проти праведності і спасіння Божого, функції і служіння Якого вони приписують собі.



Мартін Лютер, Судження Мартіна Лютера про чернецькі обітниці

Немає коментарів: