Який чудовий урок тут ми маємо у
зболеній Мойсеєвій молитві.[1] Ми
отримуємо чітке нагадування про те, що Бог відчуває до нашого гріха: Він
ставиться до нього вкрай серйозно, Він ненавидить його і Він його покарає. Ми живемо в той час, коли багато чоловіків і
жінок до гріха ставляться дуже легковажно. Ми можемо мати спокусу прийняти
ставлення нашого ближнього до гріха замість ставлення Господа. Замість того,
аби визнавати: «(Ми) згрішили, і позбавлені Божої слави» (Римлян 3:23), ми
хочемо промовляти: «Кожен має в житті якесь випадкове тимчасове відпадання від
Бога і кожному дечого бракує, аби досягнути бажаного ідеалу, але ж, врешті-решт
– ніхто недосконалий». Якщо ми до гріха ставимося, як до еклеру, а не до
гримучої змії, то гріх буде процвітати.
[1] Повторення Закону 9:25-29.
Немає коментарів:
Дописати коментар