Такий висновок істинний відповідно до природи у
світських судах, в мирському судженні та в усіх людських справах. Там цей
висновок залишається, звісно, істинним і ти кажеш: «Ти згрішив тим або тим
гріхом і тому імператор тебе ненавидить». Але ти повинен уникати, наче отрути
сатани або найогиднішої зарази, перенесення цього висновку із законного суду на
трибунал Христа. Тут не слідує: «Ти – грішник, отже Бог тебе ненавидить». Але
слідує таке: «Ти – грішник. Тож будь бадьорий, тому що Бог хоче грішників, які
відчувають свої гріхи». Інакше не спаслася б жодна людина, ані Апостоли, ані
Пророки. Бог усе замкнув під гріх (Рим. 11:32; Гал. 3:22), але для того – аби
змилуватися над усіма. Тож, якщо ти визнаєш, що маєш гріх, якщо тремтиш, якщо
занепокоєний відчуттям Божого гніву та жахом Божого суду і пекла, то май
упевненість. Ти – той, з ким хоче Бог говорити, кому Бог хоче виявити милість і
кого Він хоче спасти. Ось що промовляють Його обітниці – що Він – Бог бідних,
Який не хоче смерті грішника. Він – не Бог люті, а Бог благодаті та миру. Через це Він хоче, аби грішник «відвернувся з дороги своєї і жив» (Єз. 33:11). Ці
потішання – не прості слова, основані на постановах отців чи правилах ордену.
Вони основані на божественних обітницях і на всемогутньому Слові Божому і через
це угору підносяться серця і відчувають непохитну і надійну втіху.
Немає коментарів:
Дописати коментар