Увесь зовнішній апарат Церкви мусить сприяти
та, якщо необхідно, то коритися Божественній правді, але він ніколи не
повинен тій правді перешкоджати. Тому Піпер і наголошує також на тому, що
парламентська процедура, як би вона не була необхідною для того доброго
порядку, якого активно прагне любов і якому вона радо кориться, мусить все-таки
коритися правді та любові. Власне кажучи, настільки, «що в кожного
християнина є право скликати збори громади, синод, собор тощо, якщо він
переконаний, що умови вимагають зібрання і що посадовці недбало виконують свої
обов'язки».[1]
До того ж, звісно, у всіх інших є свобода таке зібрання не відвідувати,
якщо вони настільки не переконані!
Професор Курт Маркворт, "Церква та її
спільнота, служіння і управління"
Немає коментарів:
Дописати коментар