Щойно християнин стає праведний вірою і приймає
прощення гріхів, то він не повинен бути таким самовпевненим наче він чистий від
усіх гріхів. Бо лише тоді він зіштовхується із постійною боротьбою із залишками
гріха, від яких тут хоче очиститися пророк. Він – праведний і святий чужою, не
його праведністю – так я називаю її заради навчання – тобто він праведний
милосердям Божим і Божою благодаттю. Це милосердя і ця благодать не є щось
людське; це – не якийсь нахил або властивість у серці. Це – божественне
благословення, дане нам через правдиве пізнання
Євангелія, коли ми знаємо чи віруємо, що наш гріх прощений нам через благодать
і милосердя Христові і коли ми надіємося на непохитну любов і щедру милість
заради Христа, як про це тут каже пророк. Хіба ця праведність не чужа
праведність? Вона цілковито складається із поблажливості Когось Іншого і є
чистим даром Бога, Який виявляє милосердя і ласку заради Христа.
Немає коментарів:
Дописати коментар