Редакторська з нового числа "Стягу"

             Вийшло нове число "Стягу" Вашій увазі пропоную редакторську статтю.

КАЯТИСЯ І УПОВАТИ НА ГОСПОДА

Чимало християн були вражені результатами цьогорічного відбору на пісенний конкурс Євробачення. Якби не діяльність певних журналістів, які не пов’язані із Суспільним телебаченням, то представниками України на міжнародному конкурсі могли стати ті співаки, що вважають анексію Криму звичайним пересуванням кордонів. Але від того, що не пройшла одна група, викрита незалежним журналістом, легше не стало. Вся Україна звернула увагу на переможця, жінку, яка зі своїми помічниками, не лише зодягнена наче якась повія, але й оспівує глибини пекла. Згодом, керівництво Суспільного ТБ заявило, що представника України на цьогорічному конкурсі Євробачення не буде взагалі.

Як подібні виконавці змогли пройти щаблі відбору в різних комісіях – зрозуміло. За останні декілька років ми спостерігали не секуляризацію суспільного мовлення, а, радше,  відвертий антиклерикалізм його провідників. Так, скажімо, була закрита на УТ-1 телепрограма «Вічне», на якій мали можливість виступити і промовити кілька слів про Господа та Його Слово представники тих конфесій, які входять до складу Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, і яка, своєю чергою представляє понад 90 відсотків віруючих України. Проте війна проти Бога завжди є війною не лише проти Бога, але й проти свого народу і своєї країни. Господь таких людей називає безумними. Тож недивно, що ті, хто пишався своїм великим розумом, не спромігся розробити навіть простих правил для відбору виконавців, що представлятимуть Україну на великому міжнародному конкурсі. А Україна нині – країна, яка веде війну за свою незалежність і втратила загиблими вже понад десять тисяч своїх громадян. Україна нині також країна, яка веде боротьбу за  визволення окупованих Росією українських земель, насамперед боротьбу дипломатичну.

Але постає ще одне питання, важче за перше, яке по-суті було риторичним. Як переможці відбірного конкурсу в Україні могли  отримати таку велику підтримку глядачів у країні, яка так пишається своєю християнською історією і в якій переважна більшість громадян, відповідно до соціологічних опитувань, називають себе християнами? Списувати все на розбещення народу засобами масової інформації не варто. Хоча роль телебачення (кінематографу) і в цілому пропаганди розуміли ще перші комуністи та їхні учні, нацисти. Те, що виливається з екранів телевізорів, а часто навіть з динаміків маршруток, є часто-густо посланням із самого пекла. Страшне і огидне, подається як смішне, пристойне і самою собою зрозуміле, і стає звичним і рутинним у мові, на роботі, в побуті, повсюди. Власники телеканалів і всіх інших провідних ЗМІ, у намаганні загнати християнство у гетто,  маргіналізувати Церкву, насправді з усіх сил намагаються маргіналізувати український народ. Але, знову, це лише одна частина проблеми.

Інша частина проблеми – глибша і безпосередньо стосується нас, як християн. Бо, якщо статистика правдива, тоді постає питання, що це ми за християни такі? Як християни могли проголосувати за особу, яка пропагує диявола і ад? «А розпуста та нечисть усяка й зажерливість нехай навіть не згадуються поміж вами, як личить святим, і гидота, і марнословство або жарти, що непристойні вам, але краще дякування. Знайте-бо це, що жаден розпусник, чи нечистий, або зажерливий, що він ідолянин, не має спадку в Христовому й Божому Царстві!» – навчає нас Господь Святий Дух через Апостола Павла (Ефесян 5:3-5).

Отже, голосували не християни або ж в Україні існує велика кількість християни, які втратили віру, покинули Господа і пробувають у смертельному гріхові, і вічне життя яких, як ми це читаємо в Ефесян, перебуває під загрозою. Повернути таких людей до Бога може лише вірна проповідь Божого Слова, про яку ми молимось. Так само, як ми молимось про їхнє щире каяття, особливо в цю пору Великого посту та уповання на Христа Спасителя. Коли у нашому серці є віра, коли панує Христос, то й рішення будуть ухвалюватися правильні, які не ганьбитимуть ні нашого Бога, ні нас. І тоді ми – сіль землі і світло для світу. І, коли в Україні більшість тих, що називаються християнами, будуть справді щодня щиро каятися, повертаючись до свого Хрищення, і вірувати в Христа, то наша країна зміниться в ліпший бік, бо написано в Псалмах: «Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!» (Псалом 32 (33):12). Про це попіклується Сам Господь.

В’ячеслав Горпинчук