(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
І було
Господнє слово до Йони вдруге таке:
«Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй на нього те слово,
що Я говорив був тобі!» І Йона встав, і пішов до Ніневії за Господнім словом. А
Ніневія була місто велике-превелике, на три дні ходи. І зачав Йона ходити по
місті, – на один день ходи, і проповідував і казав: «Ще сорок день, – і Ніневія
буде зруйнована!» І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали
верети, від найбільшого з них аж до найменшого. І дійшло це слово до царя
Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився
веретою, та й сів на попелі. І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу
царя та його вельмож, говорячи: «Нехай не покуштують нічого ані людина, ані
худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не
п'ють води! І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно
кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в
їхніх руках. Хто знає, може Бог обернеться й пожалує, і відвернеться з жару гніву
Свого, – і ми не погинемо!» І побачив Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї
злої дороги, і пожалував Бог щодо того лиха, про яке говорив, що їм учинить, і
не вчинив (Йони 3:1-10).
Благодать вам і мир від Бога,
Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал.
1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, пророк
Йона був могутнім проповідником. Він з
радістю служив Богові Авраама, Ісака і Якова. Йона вірив, що коли його рідний
народ, ізраїльтяни, буде вірний Богові, то Господь народ благословлятиме. І Бог
чинив через Йону великі діла. Саме Йона був передвістив перемоги царя Ізраїлю,
Єровоама ІІ, ще коли той не був царем і слово пророка збулося. Він був речником
Божим. Він був проповідником Христовим. Він був славний Божий пророк.
Але Йона був не просто пророк.
Він був ще й патріот Ізраїлю. Він бажав був своїй країні добра, яке міг дати
Ізраїлеві тільки Бог. Йона в це вірував і це проповідував. Йона також бажав
погибелі ворогам своєї рідної країни. Одним із наймогутніших тогочасних ворогів
Ізраїлю була Ассирія.
Вона то піднімалася у своїй
могутності, то опускалася. Коли вона ставала могутньою, то нападала на сусідні
народи. Ізраїль не був винятком із правил. А коли Ассирія не мала достатньо сил
і була слабкою, то Ізраїль тоді мав період спокою та миру. Думаю, що Йона
молився подібним чином, як молимось і ми, коли просимо в Господа, аби Він
повернув ті українські землі, які окупувала Росія і, аби Господь дав Україні
спокою і миру. Подібним чином Йона міг молитися про остаточну перемогу над
Ассирією і про мир і спокій у Ізраїлі.
Тож коли одного дня Господь
промовив до Йони: «Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти
нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє», то Йона не міг повірити власним
вухам. «Як Бог міг таке промовляти? Невже Він не бачить яка нечестива Ассирія і
як вона прагне знищити Ізраїль?» – міг думати наш пророк. «Невже я повинен піти
у лігво ворогів мого народу і проповідувати їм, щоб вони покаялися? Невже я
повинен їм проповідувати Слово Боже? А що потім? Вони покаються, а Бог їх
помилує. Отже, вони стануть сильнішими і підуть великою війною на Ізраїль!» –
міг думати Йона.
Ні, він не міг допомагати ворогам
своєї вітчизни. Це – понад його сили. Він – пророк. І він буде проповідувати
серед Ізраїлю і для ізраїльтян. Або краще він відправиться з місією на край
світу! І саме так наш пророк зробив. «І
встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до
Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у
нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця», – написано
в першому розділі книги цього
пророка. Йона вирішив утікати на край
світу буквально. Таршіш, як вважають дослідники – це Іспанія.
Але від Бога не втечеш. Під час
подорожі кораблем на морі стався неймовірний шторм. Моряки були настільки
налякані, що кликали до своїх богів, а потім кинули жеребок, який випав на
Йону. Йона, пояснивши, ким він є, він попросив їх викинути його в море, що вони
врешті-решт і зробили.
Йону проковтнула риба і три дні,
і три ночі він пробував у череві риби. І там він каявся і молився. Зверніть
увагу, любі брати і сестри, на перші речення молитви цього пророка: «Я кликав з
нещастя свого до Господа, і відповідь дав Він мені, із нутра шеолу кричав я, і
почув Ти мій голос!» (2:3). Він молиться з такою упевненістю, наче Господь вже
почув його молитву і дав відповідь. Через три дні рибина доставить Йону до
узбережжя і за наказом Господа викине Йону на суходіл. Там він отримає вдруге
наказ від Господа іти до Ніневії і проповідувати там Боже Слово і вирушить у
дорогу до того великого міста, що було розташоване за 600 кілометрів від того
місця, куди доставила Йону риба.
Ніневія – велике місто. Писання
зазначає, що воно було на три дні ходи, тож Йона розбиває його на три частини і
кожного дня проповідує в одній із частин міста, аби за три дні покрити все
місто, щоб ніхто не залишився без проповіді Божого Закону.
І Закон він проповідує: «Ще сорок
день, – і Ніневія буде зруйнована!»
Можливо, Йона сам бажав би цього Ніневії, величезному місту ворогів його
народу. Але він проповідує покаяння. Він не зловтішається. Він кличе ніневітян
до покаяння. Не покаєтесь, не покинете ваших грішних і злих доріг, не
навернетесь до істинного Бога – ваше місто буде зруйноване!
А що означають ці слова для
мешканців міста? Вони загинуть, а ті, що не загинуть, втратять власні домівки і
рідних. Вони зазнають великих страждань. Проповідь Йона була могутня. Він не
прикрашав реальності, як це часом полюбляють робити проповідники, що догоджають
людям, а потім через це приводять їх до руїни.
Йона служить Богові і догоджає
Йому. Нещодавно він був ослухався Бога і мало сам не загинув та мало не погубив
повний корабель людей. Він розкаявся і тепер кличе розкаятися Ніневію. І Слово
Боже діє.
«І ніневітяни ввірували в Бога, і
оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого. І
дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща
свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі». Цар Ніневії оголошує
піст і висловлює надію на Господнє милосердя: «Хто знає, може Бог обернеться й
пожалує, і відвернеться з жару гніву Свого, – і ми не погинемо!»
Він не знає добре Бога. Його серце стривожене. Серце царя наповнене і
страхом, і сумнівами в тому, що буде помилування. Але Боже Слово дає йому
таки надію і пробуджує віру в Божу
милість. Божа благодать нагадує цареві і
народові про те, що Бог жалує тих, що каються і прагнуть змінити свої злі
дороги на добрі і уповає на Його милосердя.
Три дні ходив наш пророк містом і
кликав ніневтян розкатися і покласти їхню надію на Бога. Звісно ж, Йона,
вірував у грядущого Христа. Вірою в Нього Йона був спасенний і тепер він
проповідував, аби Ніневія розкаялась і поклала надію теж на істинного Бога.
Звісно ж вони одягалися у верету,
сиділи на попелі, не їли й не пили, так само не давали поживи своїй худобі так,
що плакали і кликали не лише люди, але й ревіла навіть худоба. Але найголовніше
– вони розкаялись у серцях, бо всі ці діла були плодами їхнього покаяння. «І побачив
Бог їхні вчинки, що звернули зо своєї злої дороги, і пожалував Бог щодо того
лиха, про яке говорив, що їм учинить, і не вчинив».
Йона потім буде кусати лікті, що
Ніневія покаялась, але Господь знову приведе Йону до покаяння, промовивши до
Йони, який виявив милість до рицинового куща: «Ти змилувався над рициновим
кущем, над яким не трудився, і не плекав його, який виріс за одну ніч, і за
одну ніч згинув. А Я не змилувався б над Ніневією, цим великим містом, що в
ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці
своєї від своєї лівиці, та численна худоба?» (Йон. 4:10, 11). Дослідники стверджують, що за життя Йони
Ассирія на Ізраїль не нападла. Йона напав на Ассирію Словом Божим і Ассирія
відступила.
Бог хоче,
щоб усі люди спаслися. Через це Він посилає проповідників від часу
гріхопадіння, які проповідують Божий гнів на гріх і Боже милосердя у Христі.
Адже послані і покликані проповідники вказують на Того, Хто був посланий Богом
для всіх людей і заради всіх людей. «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого
Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне»
(Ів. 3:16).
Розкаяні прощені заради Христа.
Бо це Христос забрав на Себе усі гріхи ніневітян. Увесь Божий гнів за їхнє
колишнє ідоловірство і за насильство, що було в їхніх руках, запалав на Христа,
розп’ятого на Голгофі. Так
само, як на Христос забрав на Себе і всі наші гріхи, любі брати і сестри.
Господь сьогодні кличе нас
каятися. Хтось може сказати: «Я не в Ніневії живу, а у Києві, який прийняв
християнство 1030 років тому?» «То й
що?», – дає таким відповідь Св. Апостол Іван: «Коли ж кажемо, що не маєм гріха,
то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він
вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди
всілякої. А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і
слова Його нема в нас!» (1 Ів. 1:8-10).
Коли ми
кажемо, що не маємо гріха, то ми встаємо в ряд із невіруючими і нерозкаяними
юдеями, до яких Божий Син промовляв: «Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і
осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж
Йона!» (Мт. 12:41). І навпаки, коли ми, як ніневітяни каємось, то Бог
обертається і жалує нас.
Він наче
промовляє: «Ти згрішив. Але Я тебе настільки полюбив, що віддав за тебе Мого
Єдинородного Сина. Він забрав усі до одного твої гріхи, усі твої злі вчинки на
Себе і обмив їх Своєю кров’ю. Він
помер на твоєму місці і замість тебе.
Як Йона пробув три дні і три
ночі в череві риби, так тіло Мого Сина,
все в ранах за твої гріхи, перебувало в череві землі. Але Я воскресив Його.
Христос воскрес, аби Я сьогодні проголосив тобі прощення і виправдання, і
свободу радісно жити, і воскресіння і життя вічне в Моєму Царстві!»
Щиро
кайтеся, любі брати і сестри. І віруйте,
що ваші всі прощені. Бог завжди в Ім'я Христа обернеться і пожалує вас. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде з духом вашим..! Амінь (Гал. 6:18).
Немає коментарів:
Дописати коментар