Із Євангелій стає очевидним, що Апостоли також були занепокоєні питанням (про віру немовлят). Бо, коли до Христа принесли немовлят без тілесних вад, то Апостоли міркували між собою: "Постривайте! Ці діти - надто малі, щоб прийняти Слово чи проповідь - що ж тоді Христос може зробити для них у ділі спасіння?" Таким чином вони не хотіли, щоб ці малі діти набридали Христові... але дотримувались думки, що їм потрібно ще зачекати поки вони виростуть і їх можна буде навчати. Але Христос із обуренням ставиться до таких припущень і, присягаючись, говорить про те, що Він може і буде мати справу із такими дітьми, яких до Нього принесли, щоб і вони стали учасниками Його благословень і Царства Божого (Матвія 19:14, 15; Марка 10:14-16; Луки 18:16, 17).
Тому словами із Матвія 28:19 (навчіть, христячи) Він не має на увазі те, що собі уявляють перехрищенці, але Він має на увазі те, що Слово і Таїнства слід пов'язувати з Церквою. Бо це - обмиття водою і Словом (Еефсян 5:26). Там, де не навчається Євангеліє, там не слід здійснювати Хрищення. Але там, де Євангеліє проголошується, то там батьків навчається про те, що ця обітниця благодаті призначається і для їхніх дітей (Дії 2:39). Через це синів у пазухах і доньок на плечах (Ісаї 49:22) слід приносити Христа - Христос і їм хоче передати Свої благословення і Царство Боже.
Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства
Немає коментарів:
Дописати коментар