ДОСИТЬ БОЖОЇ БЛАГОДАТІ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши. Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є. На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то – скажу нерозумно – відважуюся й я. Євреї вони? – То й я. Ізраїльтяни вони? – То й я. Насіння вони Авраамове? – То й я! Слуги Христові вони? – Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті. Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного, тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській; у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими, у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі. Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви. Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся? Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся. Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, – а Він благословенний навіки, – що я не говорю неправди. У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, але по мурі мене спущено в коші віконцем, – і я з рук його втік!
Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх. Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому – чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог – був узятий до третього неба. І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити. Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, – хіба тільки своїми немочами. Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене. А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, – посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався. Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене. І сказав Він мені: «Досить тобі Моєї благодаті, – бо сила Моя здійснюється в немочі». Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене (2 Коринтян 11:19-12:9).
Благодать вам і мир від Бога Отця
нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.
Звісно, ми проводимо відмінність між скажімо, розповіддю про свої вміння та здібності в анкетах з пошуку роботи. Адже і ми хочемо знайти добру роботу для себе, де будуть цінувати наші здібності, знання і вміння. І роботодавець теж хоче мати кваліфікованих працівників, які знають, що роблять і вміють те робити.
Проте, якщо, скажімо, я почну вихваляти себе і писати чи говорити, що я добре знаю і вмію те, чого насправді добре не знаю і не вмію, то хіба не буду я тоді обманщиком? Хіба я не виявлюсь потім нерозумним не лише в очах працедавців, але й в очах багатьох інших людей? Який чудовий наш Господь, Якого оспівує Псаломоспівець: «Господь добрий та праведний, тому грішних навчає в дорозі, – Він провадить покірних у праведності, і лагідних навчає дороги Своєї!» (24:8, 9).
Фальшиві апостоли з нашого тексту – листа Апостола Павла до церкви в Коринті – займалися вихваляннями самих себе. Їх не було тоді, коли Апостол засновував ту церкву, проповідуючи чисте Євангеліє. Їх не було тоді, коли він її в трудах і недосипаннях розбудовував. Їх не було тоді, коли він за свою працю зазнавав утисків і переслідувань. Але щойно церква зросла, вони з’явились тут як тут.
Тепер вони прийшли і величали самі себе. Вони вихвалялися своїм єврейським походженням. Вони вихвалялись своїми знаменитими предками і родичами. Вони вихвалялись своїми талантами і розумом. Як соловейки весною в українських садах, вони заливались чудовими словесами, розставляючи сильця красномовства на коринтських християн.
Павло, у порівнянні з ними, виявлявся якимсь забитим селюком, який невідомо звідки з’явився, невідомо що робив, що проповідував і якого, звісно, слід терміново позбуватись задля добра самої церкви у Коринті. Тож Павло не забарився з відповіддю, аби християни побачили небезпеку, яку несли фальшиві апостоли і перестали їх слухатись.
Апостол наче хвалить християн у Коринті, але насправді він їм докоряє: «Ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши. Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є. На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили».
Фальшиві апостоли величаються і возносять себе понад Апостолів Христових, а церква цього наче не помічає. Апостол розкриває їм очі на те, кого вони так радісно приймають і терплять: безумних. Врешті-решт, хіба буде справді розумна людина себе весь час вихваляти? Коринтян терплять тих, хто їх неволить – вони віддають їм свою свободу.
До церков у Галатії Павло писав: «Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!» (5:1). Старий Заповіт сповнений законами. Юдеї окрім морального Закону та обрядового і цивільного законів, даних Богом, навигадували масу своїх законів, правил і приписів, які нічого спільного з вірою не мали, а навпаки затуманювали Христа.
Божий Син забрав на Себе всі наші гріхи і провини. Він обмив їх усі до одного Свою святою і невинною кров’ю. Він помер на нашому місці і замість нас, принісши Себе істинного Бога та досконалу людину в жертву за всі наші провини. І Він воскрес на третій день, вийшовши переможцем над смертю із гробу.
Дорогою ціною Ісус Христос, Божий Син, вивів нас із рабства гріха, диявола і смерті і вчинив нас спадкоємцями Царства Небесного, царським священством, синами і доньками Божими. Ісус дає нам прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя. Дає все це як дар. Все це ми отримуємо самою вірою, яка теж є даром Божим.
А фальшиві апостоли, проповідники і вчителі, маскуючись Христовим Іменем, намагаються все це від нас відібрати і повернути нас знову у неволю їхніх правил, їхніх приписів, їхніх законів. Про це каже Апостол Павло і коринтянам. Вони перетворюють коринтян знову на невільників.
Вони їх об’їдають і обдирають. Вони не підтримували Апостола Павла і його співпрацівників, а ці від них хитрощами, лестощами, обманами відбирають навіть їхню їжу і одяг, і гроші – так що в них майже нічого не лишається. З них навіть знущаються фізично. Справжнє лихо відбувається в коринтській церкві. Так Господь карає тих, що не цінували істинних Апостолів і проповідників, а купились на солодкаві слова бізнесменів від релігії. Апостол повертає їх від диявола і його слуг – до Бога і до Його Слова.
У Апостола є, звісно, чим похвалитись у такий само спосіб, як хваляться фальшиві апостоли. Він так хвалячись, тепер стає нерозумним. Але він стає таким нерозумним заради своїх любих віруючих. Він хвалиться своїм походження, заявляючи, що він не менший єврей, ізраїльтянин і син Авраамів за плоттю. Цю хвалу він, звісно, одразу й принижує і називає це річчю нерозумною, як і личить віруючому чоловікові.
Але є щось таке, що сильно відрізняє Апостола Павла від нерозумних хвальків-фальшивих проповідників. Він розповідає про свої страждання, говорить про свій хрест, похвалитись яким вони не можуть. У фальшивих проповідників все гарненько і гладенько. А в істинних Апостолів – не так. В їхньому житті виконались слова Господа Христа: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною» (Мт. 16:24). Хрест – це утиски, переслідування та біди заради Христа.
Фальшиві апостоли таких бід уникають. Їх цікавить не Христос, а те, що прикриваючись Христом, можна здобути – земні багатства, мирську славу та все таке подібне. Тож вони похвалитись хрестом не можуть. А істинні Апостоли і наш любий Апостол Павло мають яким хрестом похвалитись. Наш Апостол був «був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті». Його і били, і каменували, і планували та пробували убити. Він зазнав чимало бід і небезпек, мандруючи.
Він потрапляв у небезпеку до фальшивих братів – у церковне товариство людей, яких вважав за своїх братів, але від яких (за свою вірність Христові) отримував лише ненависть, наклепи та переслідування. Він не ставив за свою мету, як фальшиві апостоли, збагачення, то й зазнавав і голоду, і холоду, і для того, щоб вижити, мусив мати додатковий заробіток. Фальшиві апостоли таким похвалитись не можуть – вони можуть похвалитись лише створенням відмінної бізнесової системи викачування грошей з віруючих для свого комфортабельного життя. Хто на що учився – як кажуть в народі. А тут – хто ким був покликаний: хто Христом, а хто плоттю і дияволом.
Проте Апостола Господь утішив відкритими небесами, які чекають на нього і на всіх нас, любі віруючі брати і сестри, і на які Господь нас забере або в час нашої фізичної смерті, або якщо ми доживемо до Його повернення у славі – Останнього Дня. Там ми будемо жити у радості із нашим розп’ятим і воскреслим Спасителем повіки віків. А до того часу ми як і Павло, можемо молитись, аби Господь позбавив нас від наших колючок у тілі – від наших хвороб і недуг.
Проте не дивуймось, коли ми отримаємо таку саму відповідь, що й Павло: «Досить тобі Моєї благодаті, – бо сила Моя здійснюється в немочі». Це все пов’язане з хрестом Христовим. Як говорив доктор Мартін Лютер: «Христос не могутній в нас, Його Слово і Його віра не сильні в нас, допоки наші тіла не страждають від бід». Їх уникають фальшиві апостоли. Але справжні Апостоли і справжні віруючі їх зазнають.
А благодать Господь продовжує невпинно на нас виливати – через Його Слово і через Його істинні тіло та кров у хлібові та вині Святої Вечері. Ми слабкі, але наш Господь сильний у немочах наших і Його сила здійснюється через нашу неміч. Нам нема чим хвалитись у самих собі. А хвалимось лише Христом. У бідах, стражданнях і навіть в самій смерті нам достатньо благодаті – нам достатньо, щоб нас любив Христос. Бо тоді ми маємо вічне життя. У Христі і заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).
Немає коментарів:
Дописати коментар