Найменш помітна чеснота

З усіх чеснот, вірність – найменш помітна, бо за своєю природою вона уваги до себе не привертає. Вона просто виконує свою працю, день за днем, не сурмлячи в сурми для того, щоб її помічали. Люди починають звертати увагу лише тоді, коли її бракує. І з усіх чеснот, які потрібні для належного використання дарів, чи маємо ми гадати, яку чесноту Господь вважає найважливішою? Вірність!

Павло згадує про неї як про стандарт, відповідно до якого  слід судити про Христових служителів (1 Коринтян 4:2). Петро використовує її як еталон всього християнського служіння (1 Петра 4:10; див. також Римлян 12:6-8). Ми бачимо її в студентові, який виконує свої щоденні завдання і в пастиреві, який готує свої щотижневі проповіді. Ми бачимо її в матері, яка дбає про своїх малих діток упродовж днів, які здаються безконечними і в яких завжди мало часу. Ми зауважуємо її в батькові, який щовечора читає для свого сина. Ми зауважуємо її  недільного ранку, коли церковні лави заповнені тими само людьми, що сиділи на них і минулої неділі.

Ми також бачимо її у тому, як люди дають Господу, не з відчуття провини або в раптовому пориві щедрості, а «першого дня в тижні» (1 Коринтян 16:2).

Пол Вендленд, З коментарів на 2 Книгу Хронік