Проповідування на службі Божій і "на людях", неофіційно

     ... Слово "привселюдно" в АВ XIV означає не просто "на людях", а "офіційно", в Ім'я і від Імені Христової Церкви.  Християни у своїх різноманітних  покликаннях не лише можуть, але й повинні проголошувати  Божественну правду в громадському царстві (Дії 8:4).  Наприклад, викладачі християнських університетів жодною мірою не ображають упорядкованого служіння, коли вони привселюдно приносять свідчення про правду їхньої святої віри, зокрема на противагу деяким своїм колегам, які можуть бути запеклими пропагандистами марксизму, вільнодумства або будь-чого іншого. Проте на людях, під час офіційних богослужінь - на відміну від "приватного" домашнього або "привселюдного" політичного поля - жодна особа не може перебирати на себе повноваження надавати спільні скарби без відповідного доручення, тобто без Божественного покликання (rite vocatus).  "Мирянське проповідування" на основі священства всіх віруючих є виразно методистським поняттям і воно не може претендувати на жодну підтримку в лютеранській Євангельській Реформації.