Домислювачі про Святу Вечерю

… Нещастя постають із того факту, що розум займається домислами про Бога, пропускаючи Слово або нехтуючи ним. Бо кожен домислювач – вигадник і вигадує те, чого насправді не існує, бо слідує за власним розумом. У цих великих справах треба слідувати за Словом. Бо розум сам по собі не може осягнути таких великих питань, ані побороти чи здолати їх своїми припущеннями. Такими домислювачами були Карлштадт і Цвінґлі. Бо після того, як вони відійшли від Слова, яке каже, що хліб – тіло Христове, а вино – кров Христова, то мусили вони вигадати щось інше.  Вони обіймали це дитятко або ж ідею, як мати обіймає власне немовля. І думали, що все, що вони потім вичитували в отців, служить їхній справі. Але до священного треба ставитися з більшою повагою.  Цього Царя, Який має служіння Учителя, треба слухатися, Його Слова треба дотримуватися.  Так само не слід висловлювати припущення, які ворожі або суперечать Його Слову.  Бо коли Христос каже про хліб: «Це – тіло Моє», то вони кажуть: «Цей хліб – лише хліб». А коли про чашу Він каже, що це кров Нового Заповіту, то вони стверджують, що вино є лише вином і позначає Його кров, але кров’ю Його насправді не є. Хто – настільки сліпий, що не бачить, що ці твердження противляться одне одному? І все-таки дехто прославляє цих фанатиків аж до небес.

Мартін Лютер, З тлумачення другого Псалма