Виправдання благодаттю через віру

1.       Ми віруємо, що Бог виправдав усіх грішників, тобто що Він проголосив їх праведними заради Христа. Це – центральне послання Писання від якого залежить саме існування Церкви.  Це послання стосується людей у всі часи та у всіх місцях, усіх рас і соціальних рівнів, бо «через переступ одного на всіх людей прийшов осуд» (Римлян 5:18).  Всі потребують прощення гріхів перед Богом і Писання проголошує, що всі виправдані, бо «через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей» (Римлян 5:18).

2.      Ми віруємо, що кожна окрема людина приймає цей безкоштовний дар прощення не на основі власних діл, а лише через віру (Ефесян 2:8, 9).  Віра, яка виправдовує, є довірою до Христа і Його викупного діла.  Ця віра виправдовує не через якусь силу, яку вона має сама в собі, а лише через спасіння, підготовлене Богом у Христі, яке вона обіймає (Римлян 3:28; 4:5).  З іншого боку, хоча Ісус помер за всіх, Писання каже, що «хто не ввірує – засуджений буде» (Марка 16:16).  Невіруючі втрачають спасіння, здобуте для них Христом (Івана 8:24).

3.      Ми віруємо, що люди не можуть виробляти цієї віри, яка виправдовує або ж довіри у власних серцях, бо «людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота» (1 Коринтян 2:14).  Власне кажучи, «думка-бо тілесна – ворожнеча на Бога» (Римлян 8:7).  Саме Святий Дух дає людям віру визнавати, що «Ісус – то Господь» (1 Коринтян 12:3).  Святий Дух чинить цю віру Євангелієм (Римлян 10:17).  Тож ми віруємо, що навернення людини є цілковито ділом Божої благодаті.  Проте відкидання Євангелія є винятково провиною самого невіруючого.

4.      Ми віруємо, що грішники спасенні самою благодаттю. Благодать – незаслужена любов Божа до грішників.  Ця любов привела Бога до того, аби дати грішникам усе, що потрібне для їхнього спасіння.  Все це – дар Божий.  Люди нічого не роблять, аби заслужити бодай його частину (Ефесян 2:8, 9).

5.      Ми віруємо, що ще до створення світу Бог обрав тих окремих людей, які в часі навернуться через Євангеліє і витривають у вірі до вічного життя (Ефесян 1:4-6; Римлян 8:29, 30).  Це обрання до віри і спасіння жодним чином не було викликано чимось у людях, а виявляє як спасіння повністю здійснюється самою благодаттю (Римлян 11:5, 6).

6.      Ми віруємо, що в мить смерті, душі тих, що вірують в Христа, одразу опиняються з Господом у радості небес через викупне діло Христа (Луки 23:43).  Душі тих, що не вірують в Христа потрапляють у вічні муки пекла (Луки 16:22-24).

7.      Ми відкидаємо кожне вчення про те, що люди якимось чином роблять внесок у своє спасіння.  Ми відкидаємо вірування, що люди з власних сил можуть співпрацювати у власному наверненні  або приймати рішення на користь Христа (Івана 15:16).  Ми відкидаємо вірування про те, що навернені чинили менший опір Божій благодаті аніж ті, що залишаються ненаверненими. Ми відкидаємо усі зусилля спрямовані на те, аби представити віру як умову, що люди мусять завершити власне виправдання.  Ми відкидаємо всі спроби грішників виправдатися перед Богом.

8.      Ми відкидаємо будь-яке припущення про те, що доктрина про виправдання не має сьогодні значення.

9.      Ми відкидаємо вчення, що віруючі ніколи не можуть відпасти від віри («раз спасенні – спасенні назавжди»), бо Біблія каже, що віруючі можуть відпадати від віри (1 Коринтян 10:12).

10.  Ми відкидаємо фальшиві та богохульні висновки, що загублені були передпризначені або ж обрані Богом до осуду, бо Бог хоче, аби всі люди спаслися (1 Тимофія 2:4; 2 Петра 3:9).

11.  Ми відкидаємо універсалізм, вірування, що всі люди спасенні - навіть ті, що не мають віри в Христа (Івана 3:36). Ми відкидаємо плюралізм, вірування в те, що є інші шляхи до спасіння окрім віри в Христа (Івана 14:6;  Дії 4:12).  Ми відкидаємо будь-яке вчення, котре каже, що не грає ролі у що віруєш, допоки віруєш в Бога.

Це те, що Писання навчає про виправдання благодаттю через віру. В це ми віруємо, це ми навчаємо та сповідуємо.