неділю, 12 травня 2013 р.

Проповідь на 2-у неділю Великодня


          ВІРА ЗАЛІЧУЄТЬСЯ У ПРАВЕДНІСТЬ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
          
По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке: «Не бійся, Авраме, Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика».  А Аврам відізвався: «Господи, Господи, що даси Ти мені, коли я бездітний ходжу, а керівник мого господарства він Елі-Езер із Дамаску». І сказав Аврам: «Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник – спадкоємець мені».  І ось слово Господнє до нього таке: «Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твого нутра, він буде спадкоємець тобі». І Господь його вивів надвір та й сказав: «Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити». І до нього прорік: «Таким буде потомство твоє!» І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність (Книга Буття 15:1-6).

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри,  коли один з африканських вождів спитався в королеви Англії в чому крилася таємниця британської величі, вона вручила йому Біблію англійською мовою і промовила: «Ось – таємниця величі Англії». А в чому таємниця величі колишнього Радянського Союзу або Російської імперії? Здається, граф Вітте писав, що Російську імперію лише боялися через могутність її армії.  Щойно російська армія почала втрачати могутність, зазнала декілька поразок то й показна велич Російської імперії одразу вивітрилася.  А як щодо нашого рідного краю, України, однієї зі складових і Російської імперії, і Радянського Союзу?  Чи будемо ми, як український народ, мати велич і повагу? Не ефемерну, а справжню, яка триватиме, а не припинятиметься у найнесподіваніші миті?

В Книзі приповістей Соломонових (14:34) написано: «Праведність люд підіймає, а беззаконня – то сором народів».  Господь Святий Дух через премудрого царя проголошує божественну істину про те, що коли в країні панує беззаконня, то народ має бути засоромлений.  Навіть якщо народ цього не усвідомлює, він все одно засоромлений перед Богом і, за звичай, його зневажають сусідні народи – він засоромлений в очах сусідніх народів, які мають праведність. Бо «праведність», як написано, «люд підіймає». В Псалмі 45 про Сина Божого написано: «Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів».

Бог ненавидить беззаконня. І навпаки – Бог любить праведність.  Любі брати і сестри, жах має охоплювати нас, коли ми бачимо беззаконня.  Якщо ми бачимо беззаконня у своїй країні, то нам слід згадати про те, що сталося з Ізраїлем, коли народ відступився від Бога та обрав беззаконня і несправедливість.   Праведний Ездра (9:7) підсумовує у своїй молитві те, що сталося з народом: «Від днів наших батьків ми в великій провині аж до дня цього, а за наші беззаконня були віддані ми, наші царі, наші священики в руку царів цих країв на меча, на полон, і на грабіж, і на посоромлення обличчя, як цього дня».

Бог каже, що коли чинить беззаконня цар або ж будь-який правитель – постраждає ціла країна, весь народ. Якщо чинить беззаконня голова сім’ї – постраждає його сім’я. Окрім цього, будь-яка людина, яка хоч якимось чином виступає проти святої волі Божої, виявленої до нас у Десяти Заповідях, буде за своє беззаконня покарана найсуворішим чином, бо «заплата за гріх – смерть».  Сьогодні, любі брати і сестри, спішімо сповідувати разом із Псалмоспівцем (40:12-14): «Господи, не ув'язни милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай завжди мене стережуть, бо нещастя без ліку мене оточили, беззаконня мої досягли вже мене, так що й бачити не можу, вони численнішими стали за волосся на моїй голові, і серце моє опустило мене... Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені».   

            Беззаконня нищить народи, родини, сім’ї та окремих людей. І, навпаки, праведність, підіймає окремих людей, окремі сім’ї, окремі родини і цілі народи.  Але праведність – це не просто справедливість. Інакше було би достатньо мати добрих міліціонерів і чесних суддів і Україна процвітала би.  Королева Британії, говорячи про велич її країни, вказала не на судові будівлі її країни і не на англійську поліцію. Вона вказала на Біблію.

Праведність, про яку нам говорить сьогодні Господь Святий Дух – це не просто справедливість, праведність – це щось зовсім інше.  Божа праведність – це сутність і найвищий прояв Божої досконалості.   Але як може людина, родина, сімя, суспільство мати цю праведність?

Сьогодні Господь Святий Дух запрошує нас у одну з багатьох подорожей – на цей раз ми збираємося у гостину до патріарха віри, Авраама.  Авраам – муж Божий, вірний Богові.  Він ходить дорогами Божими і Бог рясно його благословляє. Авраам – дуже багатий.  Авраам – вельми шанований чоловік на Близькому Сході.  Він має як багатство так і повагу – рідкість у сьогоднішній Україні.  В Авраама є все, але немає спадкоємця.   

В Авраама є справді все, бо в Авраама є Бог. Він промовляє до Авраама: «Не бійся, Авраме, Я – тобі щит, нагорода твоя вельми велика». Авраам, як і ми має свої страхи.  Він живе у ворожому оточенні і, найголовніше, хоча маєток його величезний, він не має його кому залишити. Божі слова, які Спаситель промовляє Своєму святому надзвичайно підбадьорливі.  Вони проганяють геть страх.  Вони обіцяють захист і кажуть, що Бог є щитом, бронею віруючих. Про цей захист співатиме нащадок Авраама, цар Давид: «Ангел Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволяє їх» (Пс. 34:8). Бог – надійна охорона усіх віруючих.

А до того ж Бог говорить Авраамові про нагороду. Коли Авраам визволяв свого племінника Лота від ворожої армії, то разом із ним був визволений цар Содому, який запропонував Авраамові великі багатства.  Авраам цьому надзвичайно багатому цареві, цареві-збоченцеві відповів: «Я звів свою руку до Господа, Бога Всевишнього, Творця неба й землі, що від нитки аж до ремінця сандалів я не візьму з того всього, що твоє, щоб ти не сказав: Збагатив я Аврама» (1 М. 14:22, 23).  Авраамові не потрібне неправедне багатство, багатство від нечестивців. Авраамова нагорода – Бог. Усе, що потрібно Авраамові, дає йому Бог. Бог дає, любі віруючі, усе що потрібно вам.  Звісно для цього Він використовує масу засобів і найголовніший з них – ваша праця.  

Авраам відповідає на ці щедрі слова Божі чисто по-людському.  Він говорить про нащадка, який має успадкувати все добро, отримане Авраамом від Бога.  Так, буває, думаємо й ми, коли розмірковуємо лише про земне – лише до цього земного горнеться наша грішна плоть. Авраам журиться, що він помре без нащадка, а з ним помре і його маленька Церква, з якою він ходить усім Ханааном, бо навряд чи Елі-Езер, збереже Церкву. Авраам – проповідник. Елі-Езер – не проповідник, він – менеджер, побожний менеджер, але менеджер. Та й як може Церква жити без Месії, Авраамового нащадка?  Що буде з усіма племенами землі, які мають благословитися Авраамовим нащадком, Христом? 

Проте в Бога – інші плани, плани – на добро, а не на зло.  Ніч, коли Авраам має видіння, наче ніч описана в українському романсі – «зоряна, ясная». Господь виводить Авраама надвір і каже йому: «Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити».  Чи ви пробували коли-небудь, любі брати і сестри, полічити зорі?  Марна затія!  Космічні агентства відправляють телескопи в далекі світи, аби вражатися новими й новими відкриттями.  Господь мав Свій задум, коли творив таку величезну кількість зір.  І, хтозна чи не для того, аби сказати Авраамові, а через нього цілій Церкві: «Таким буде потомство твоє!» 

Бог наче каже Авраамові: «Ти журися і боїшся, що залишися без нащадка.  Ти боїшся, що Церква перестане існувати.  Не бійся!  Не журися!  Те, що Я був обіцяв – Я обовязково виконаю. Те, що Я казав раніше – воно діє і сьогодні.  Твоє потомство буде настільки ж незліченним, як і зорі, які порахувати ти не можеш!»  Господь Святий Дух звіщає нам: «І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність». 

Авраам або ж як його Писання тут називає поки-що Аврамом власної праведності, яка могли би рахуватися праведністю перед Богом, не мав. Наша праведність, навіть праведність найкращих людей – перед Богом ніщо. Але Писання каже нам, що Авраам вірить Богові, довіряє Його кожному слову.  І ось цю віру, саму віру Бог залічує Авраамові в праведність.

Авраам має віру в Бога – Авраам має праведність Божу. Авраам довіряє тому, що каже Бог – Бог залічує це йому в праведність.  Тобто в очах Божих – Авраам досконалий і святий муж.  Чому?  Бо Авраам вірить в Боже Слово. Авраам довіряє обітниці Божій про Христа, свого нащадка і через це він – праведний.  Авраам бачить Христа, Який бере на Себе його гріх і обмиває його Своєю святою кровю.  Авраам бачить Христів порожній гріб і світле воскресіння і радіє перемогою Бога Сина над дияволом, гріхом і смертю. Авраам тішиться Христом і всім потомством - віруючими людьми, дітьми народженими Словом Євангелія Христового. 

Через дві з лишком тисячі років Божий Син буде говорити до невіруючих юдеїв: «Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився» (Ів. 8:56). Авраам тішиться Христом. Авраам тішиться Христовою хресною жертвою. Авраам тішиться  Христовим воскресінням. Авраам вірує Христові, довіряє Йому, покладається на Нього, надіється на Нього, уповає на Нього. І цю віру Бог залічує Авраамові в праведність. Ця віра дає Авраамові прощення гріхів і святість. Ця віра дає Авраамові воскресіння і вічне життя в Божому Царстві.

Ця сама віра, віра в Христа залічується і вам, любі брати та сестри, у праведність. Ваша віра обнімає Христа, горнеться до Нього. Діла цього робити не можуть. Діла радше ідуть від одного віруючого до іншого, але не до Христа.  Діла віруючого служать ближньому, але не спасінню.  Між віруючим і Христом нічого не може бути іншого крім віри.

Віра горнеться до Христа, коли Господь показує Авраамові на всипане зорями небо і ця віра шепоче вам: «Ти – одна з тих зір, нащадків Авраама за вірою».  Віра горнеться до Христа, коли учні запитують за пасхальним столом: «Чи не я, Господи?»  Віра бачить у хлібі та вині Святої Вечері правдиве тіло та кров її Господа.  Віра горнеться до Христових ран на Голгофі і лине до порожнього гробу.  І віра довіряє, довіряє, довіряє усьому сказаному розп’ятим і воскреслим Сином Божим, надіється на кожну Його солодку обітницю. Ця віра залічується вам, любі брати і сестри, у праведність.  Ця віра наче рука приймає усі заслуги Христові, прощення, виправдання і вічне життя.

У Христа – праведність Божа, бо Христос - вічний Бог.  У нас є віра у Христа. І раз у вас є віра у Христа, то у вас є праведність Божа. Бо ваша віра рахується вам у праведність.  Через віру ви маєте майбутнє. Через віру ви благословенні.  Через віру Бог підіймає вас. Через віру Бог підіймає вашу сім’ю і вашу родину. Через віру Бог підійме і звеличить українське суспільство, цілу Україну, якщо лишень всі українці  або принаймні більшість українців, увірують у Христа.  Бо віра у Христа, сама віра у Христа, залічується в праведність. Ця віра твориться Євангелієм і довіряє кожному Божому слову.  Ця віра цвіте любовю і рясніє добрими ділами, справді добрими, бо вони чиняться праведними людьми, які отримали Божу праведність самою вірою.  І найголовніше, найрадісніше і найбільш утішливе – ця віра, яка приносить вам праведність Христову, приносить вам воскресіння і вічне життя. Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес! Амінь.

Немає коментарів: