Вкрай важливо проповідувати про такі справи, які намагаються підточувати
нашу віру. Віра повинна заплющувати очі і судити та не ухвалювати рішень через
відчуття і зір. Той, хто вірує в Христа, не осягне і не визнає життя, яке йому
належить, поки Христос не воскресить його з мертвих. Тим часом воно лежить сховане та прикрите
смертю. Він хоче прикрити його і сховати його під землею. Але я повинен знати,
що я маю прощення гріхів упродовж цілого мого життя і у час смерті. Навіть,
коли я відчуваю найтяжчі мої гріхи, я можу промовляти: «Я все ще маю прощення
гріхів». Навіть коли мої гріхи утискують мене найбільше, коли вони мучать мене,
коли вони мене переслідують і лякають, я дивлюсь на Христа, вірую в Нього у
кволій вірі, тримаюся за Нього і кажу: «Я впевнений, бо Ти кажеш: «Хто вірує в
Мене, матиме вічне життя». Навіть хоча й сумління моє занепокоєне, а гріх мене
лякає і змушує моє серце тремтіти, все-одно залишається написаним: «Будь
бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» (Мт. 9:2) і: «Ти матимеш вічне життя
і Я воскрешу тебе Останнього Дня».
Тим часом не дозволяйте власному судженню впливати на ваші відчуття.
Назовні ви будете відчувати смерть і гріх; ваше серце буде непокоїти ваше
сумління; вас буде обвинувачувати ваше зле життя; а диявол вкладатиме вам у
розум злі думки і нападатиме на вас. Але не бійтеся. Будьте терпеливі. Все це –
лише зовнішні маски, які випробовують і вишколюють вашу віру, аби навчити її
про вічне життя і його джерело. Навіть якби я мав померти, і ведмідь мав би
відгризти мою голову, або якби навіть мене розірвало на тисячу шматків, я
все-одно знаю, що я маю вічне життя.
Мартін Лютер, З
проповіді на Євангеліє від Св. Івана
Немає коментарів:
Дописати коментар