Проповідь на неділю Праотців

    ХВАЛИТИСЯ ГОСПОДОМ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
    
     Дивіться-бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло. А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням, щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!   (1 Коринтян 1:26-31).

     Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… що на всякому місці прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3). Амінь.

Дорогі брати і сестри,  один американський професор політології українського походження сказав був, що в крихітній українській армії генералів більше ніж у величезній американській армії полковників.  Ми й самі часом з подивом зауважуємо, як люди які, власне кажучи не служили в армії і не нюхали пороху, раптом стають полковниками та генералами.  Не є чимось дивним для нашої країни і те, коли люди, які мають до науки та освіти вельми посереднє відношення або й взагалі не мають, стають раптом кандидатами та докторами наук, професорами, а то й цілими академіками.  Хтось за час проголошення Україною незалежності встиг навіть вступити до різних товариств, що торгують дворянськими титулами та прикрашають різноманітними стрічками та орденами.  Більш грошовиті до всього цього додають ще й годинники та авта вартістю по кілька сот тисяч гривень.  Вони наче хваляться перед іншими людьми, загнаними цими хвальками в убозтво та безправ’я: «Дивіться, які ми розумні та мудрі, які ми сильні та могутні, які ми благородні та шляхетні!»  

Потім ці самі «полковники» та «генерали», «професори» та «академіки», «дворяни» та вся «еліта» роблять те, від чого застерігає Господь Ісус Христос: «Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках!» (Лк. 11:43). Горе вам, горді та самовпевнені, що любите виходити наперед у храмах Божих і вдавати із себе благочестивих християн!  Горе вам, можновладні та пихаті, що любите, аби вся увага суспільства була прикута до вас так наче ви боги, що покликані своїм сяйвом, блиском і впливом і багатством затулити правдивого Бога, Царя над царями і Пана над панами!  Горе й вам, що пишаєтеся думкою серця свого і думаєте, що у вас є достатньо грошей, аби підкупити вічного Суддю, Бога праведного!  Горе й вам, що думаєте, ніби ви вже й не такі погані і що у вас є достатньо добрих діл, аби наблизитися до престолу Божого та отримати спасіння!  Горе вам, що не стаєте на коліна перед Богом, і затуляєте вуха перед Його Словом і Його святою волею, а поводитеся як вороги хреста Христового, марнославним людям догоджуючи! Тут вам відведено ще трохи часу для втішання вашого власного марнославства, але у вічності на вас чекатиме вічність у огні аду, зовнішня темрява повіки віків, де «плач і скрегіт зубів».

Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла проголошує суд не лише над «беззаконником, призначеним на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме» (2 Сол. 2:4).  Сьогодні Господь Бог висловлює осуд усяким хвастощам, усякій гордості, усякій зарозумілості, усякій чванливості і усякому власному, особистому величанню перед Богом. Якщо така гордість, якщо така пиха і зухвалість хоч колись входила у ваше серце, покайтеся! Сьогодні ще час благодаті.  Господь ще дав усім на трохи часу до Його повернення у славі, аби ми впокорилися не перед людьми, якими б великими вони не були і не прагнули бути.  Господь дав нам ще трохи часу, аби ми впокорилися перед Ним. 

Апостол Павло закликає, аби християни подивилися один на одного. І коли вони це зроблять, то кого вони побачать?  «Небагато-хто» там «мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні».  Врешті-решт подивіться на Апостол Павла, прислухаймося до його слів, які стоять далі в цьому самому листі.  Христос, каже він: «по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові. Я-бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. Та благодаттю Божою я те, що є…» (1 Кор. 15:8-10).

Перед Христом щезає плотська мудрість.  Перед Богом всяка сила – немічність.  Перед Господом усяка шляхетність – ницість. Хвалькам – не місце перед Богом.  Але хто є перед Богом, хто належить до покликаних до вічного життя і як вони туди потрапили?   Апостол Павло каже нам: «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло».

Перед Богом немудрі, немічні світу, прості світу, погорджені та незначні.  Бог вибрав немудре, аби засоромити мудрих, які нехтують Богом і є мудрими у власних очах і очах світу.  Але Бог вибрав немудрих, тих, що упокорили свій розум перед Богом і Його Словом.  Вони перебувають у Христовій Церкві.

Бог вибрав немічних, а не тих, що хваляться власною силою фізичною чи духовною, власними заслугами та ділами.  Бог вибрав тих, що не мають сили спастися самі і які це сповідують.  Тих ж, що вважають, що вони якось справляться або допоможуть Богові їх спасти, Бог засоромлює сьогодні Словом, а вкінці засоромить їх Своєю славою.

Бог вибрав простих, погорджених і незначних, аби знівечити важливих, без яких здається не буде діяти жодна держава, суспільство і жодна країна.  Бог робить все це, аби ми сьогодні зрозуміли одну дуже важливу річ і вона полягає в тому, аби «не хвалилося перед Богом жадне тіло».  Немає чим перед Богом нам хвалитися, хіба що нашими гріхами!   Всі ми завинили перед Ним.  Всі ми перед нашим Богом немудрі, немічні, прості, погорджені і незначні, бо «всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23).  Якщо ж хтось хвалиться, що він заслужив в Бога прощення, виправдання чи вічне життя власними щедрими пожертвами, власною благодійністю, добрими ділами тощо, той обманює себе самого і обманює інших людей.  Апостол дуже чіткий «щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло». 

І не менш категоричний він у іншому: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!»  Павло, фактично, повторює слова Єремії. Адже Боже Слово – незмінне.  Воно триває повіки.  І Старий Заповіт, і Новий Заповіт навчають про одне – людині нічим хвалитися, і власними силами спасіння ніхто не здобуде. Спасіння дає тільки Бог.  Дає Він це спасіння самою вірою.  Вірою в Господа.  Вірою в Христа.  Бо Христос – наша мудрість.  Христос – наша праведність.  Христос – наше освячення і Христос – наше викуплення.

Ось на кого ми можемо покласти сьогодні всі наші надії.  Бо приймає Бог лише Христову мудрість, бо це в Христі «всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3).  Але Він, будучи мудрістю і джерелом мудрості, з любові до вас, упокорився і стався людиною, аби сьогодні ви мали Його мудрість, яку Він виявляє до нас у Слові Своєму, у Писання Старого і Нового Заповіту, у Своєму Святому Євангелії.  Тому сьогодні ми славимо Христа і хвалимося Ним і кажемо: «Наша мудрість – Христос і Він щедро ділиться з нами мудрістю Своєю у Своєму Святому Слові, у Святій Біблії». 

Сьогодні ми славимо Христа і хвалимося Ним, бо Він – наша праведність.  Ми – грішні. А Він – праведний. З невимовної любові до нас, Він гріхи наші, всі до одного гріхи, бере на Себе.  Він помирає за них Голгофі.  Обмиває Він гріхи наші Своєю святою кров’ю.  А нас зодягає у праведність.  Його праведність – праведність Божа, свята і досконала.  А це означає, що Бог дивиться на тих, хто вірує в Христа, як на праведників.  Ви – виправдані в Ім’я Христа розп’ятого і воскреслого. Ви вже не маєте осуду вічної смерті та вічних мук в аду.  Ви тепер маєте прощення гріхів і вічне життя в Божому Царстві.

             І вже сьогодні ви – освячені, святі, бо Христос – освячення ваше. Його святість – святість Божа.  Христос – святий Бог. А отже й ви, вірою в Христа – вже святі.  Так, ви ще живете в цьому тілі.  Так, часом ваше грішне тіло буде брати гору над вашою новою людиною всупереч вашій волі. Диявол тоді буде з вас насміхатися, мовляв, що ж то ти за дитя Боже таке, що грішиш, що ти за святий або свята така, що має знову гріх?  Не впадайте у відчай, любі брати і сестри.  Станьте на коліна перед Богом.  Попросіть в Нього прощення і просто віруйте, що Бог вам каже правду. Адже Він вас любить.  Він за вас віддав Свого Єдинородного Сина.  І Він каже вам сьогодні: «Хвалися Христом.  Він – твоя святість.  Не ти. Не твої діла, не твої власні заслуги, а Христос!» 

Тому й відповідайте і світові, і дияволові: «Геть із вашим лукавством! Якби я надіявся на власне тіло, на власну мудрість або силу чи праведність, то був би з вами приречений до аду.  Але моя мудрість, моя праведність, моя святість – ніщо.  Але позмагайтеся з Христом!  Я не собою хвалюся, а Господом.  Я хвалюся Богом. Розп’ятий Христос – моя мудрість. Воскреслий Христос – моя праведність.  Христос, Який царює на небесах із Отцем і Святим Духом, Який живить мене сьогодні Своїми правдивими тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Святої Вечері – моя святість. 

І Він – моє викуплення. Лише Богові я завдячую тому, що я викуплений від гріха, від влади диявола і смерті. Тому я сьогодні хвалю Бога і хвалюся лише Ним.  А собою мені нема чого хвалитися.  Ніякі людські заслуги мені нічим не допоможуть. Навіть якби я мав всю владу в Україні і проголосив раптом себе фельдмаршалом, то в очах Божих – я ніщо.  Але навіть якби я сьогодні підняв Україну з економічної та правової руїни і з цим підходив би до престолу Божого в надії, що Бог за це дасть мені прощення гріхів і вічне життя, то Бог каже, що й тоді я був би ніщо і нічим це мені не допомогло би. Але коли я підходжу до Бога в Ім’я Христа, то я підходжу не зі своєю мудрістю, а з Христовою, не зі своєю праведністю, а з Христовою, не зі своєю святістю, а з Христовою, не зі своїми ділами, а з викупним, Голгофським ділом мого Спасителя Ісуса Христа. 

І навіть коли я допоможу іншій людині,  коли я поділюся шматком хліба з голодним, і дам напитися спрагненому, одягну нагого і провідаю хворого, не дам загинути в самотності ув’язненому і відчиню двері для мандрівника, то й за це я хвалитиму Господа, бо то вже роблю не я, а Христос, Який живе в мені.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.