Капелан козацького війська - грецький митрополит-кальвініст?

       В путівникові "Поле Берестецької битви: національний історико-меморіальний заповідник" у авторстві Ігоря Свєшнікова (текст) та Анатолія Мізерного (фото) (Рівне, 2010 р.) чимало місця присвячено капеланові козацького війська часів Визвольної війни (1648-1657 р. р.), митрополитові Йоасафові.  Ігор Свєшніков, зокрема пише: "У центрі табору, мабуть, на правому березі Плісняви, де тепер будинок Острівської початкової школи, стояв намет гетьмана, а поруч - намет корінфського митрополита Йоасафа - ідейного помічника Хмельницького. Цей духівник, родом з Елсассона в Греції, був другом константинопольського патріарха Кирила Лукаріса, з яким, можливо, викладав у Острозькій Академії, заснованій Костянтином Острозьким. Обраний митрополитом корінфським 1638 р., він був усунутий з цієї посади 1639 р. рішенням собору Грецької Православної Церкви, на якому посмертно піддали анафемі Лукаріса і його твір "Ісповіданіє віри" за кальвіністські погляди."  Потім Йоасафа відправляють в Україну. Можливо, він щиро розкаявся у своїх кальвіністських поглядах, а можливо й ні.

     Острозька академія, як і вся Волинь, а з нею й Україна, перебувала під сильним впливом Реформації, зокрема кальвінізму, і митрополит Йоасаф, очевидно - черговий доказ таких впливів. Деякі історики свідчать навіть про окремий лютеранський полк під командою Кирила Євангелика. Цікаво було би розшукати проповіді митрополита Йоасафа або інші богословські твори. Ігор Свєшніков далі пише: "Цінуючи авторитет і ораторські здібності Йоасафа (шляхта у своїх листах називала його тим, "який найбільше чернь підбурював"), Богдан Хмельницький наполіг на його участі у військовому поході 1651 р.".

     Життя цього митрополита завершилося у таборі козацько-селянського війська під Берестечком. Ігор Свєшніков пише: "Польсько-шляхетські війська... увірвались в табір, почали його грабувати й вбивати всіх, кого ще там застали. Один із шляхтичів свідчить: "У козацькому таборі наші мало кого залишили живими, бо і жінок, і малих хлопців шаблями рубали  Попів кільканадцять наші шаблями порубали".  Даремне мирні жителі кричали: "Панове, ми не козаки, ми селяни". Усіх порубано шаблями.  Митрополита Йоасафа, який з хрестом у руці намагався стримати оскаженілий шляхетський наступ, молодий шляхтич застрелив з лука; голову йому відрубано, а одяг і ознаки сану (митру, посох, печать, хрест, Євангеліє у золотій оправі, свічники чаші) король викупив від убивці й віддав уніатському священику Якову Суші..." Католицька Контрреформація і викликані нею релігійні війни в Європі продовжувалися...