Коли вся мудрість - глупство

Хоча Святий Дух кличе всяких людей до цієї школи,[1] цього Вчителя[2] визнає лише дехто… Якщо бракує знання про Христа, то вся мудрість – глупство, вся праведність – беззаконня і гріх, а саме життя – смерть.

            У цьому вірші[3] Святий Дух приводить весь світ і ставить усе під Христа. Він промовляє до царів так, наче вони – саранча, а до мудреців світу, наче вони – школярі.  Бо Він бачить, що станеться в кінці, якщо вони не слухатимуться цього Вчителя, а саме, що у власній мудрості, праведності та силі будуть вкинуті вони у вічне полум’я.  Бо божественна заповідь полягає в тому, щоб вони покорилися, «замкнули свої уста», як каже Ісая в розділі 52:15, визнавали лише цього Царя, через якого мають настати спасіння і життя.  Ті, що слухаються цієї заповіді – спасуться. Ті, що не слухають її – загинуть.

Мартін Лютер, З тлумачення другого Псалма

---

[1] Церкви.

[2] Христа.

[3] Псалом 2:11.