Проповідь на 10-у неділю П'ятидесятниці

ДРУЗІ ВІД БАГАТСТВА НЕПРАВЕДНОГО

                    (Нарис проповіді пастиря                                    В’ячеслава Горпинчука)

Оповів же Він й учням Своїм: «Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.  І він покликав його, і до нього сказав: «Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити». І управитель почав міркувати собі: «Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь. Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства».  І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: «Скільки винен ти панові моєму?» А той відказав: «Сто кадок оливи». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: «п'ятдесят». А потім питається другого: «А ти скільки винен?» І той відказав: «Сто кірців пшениці». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою й напиши: «вісімдесят». І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. І Я вам кажу: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель» (Євангеліє від Св. Луки 16:1-9).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, один з американських просвітителів, Букер Вашингтон, зіштовхнувшись зі складними часами, одного разу був поставив цікаве і водночас вкрай корисне та чудове питання: «Якими є вигоди від невигідного становища?»  А вони є, любі брати і сестри. Наше невигідне становище полягає в тому, що ми живемо у грішному світі. Але чи не навчає нас Ісусова сьогоднішня притча, щоб ми шукали вигоди з нашого невигідного становища?

Господь у притчі розповідає про менеджера, який потрапив у дуже невигідне становище.  Його ніхто не обікрав. Його ніхто не підставив.  Нам не сказано, що конкретно він саме робив поганого, але відомо одне – він був людиною безвідповідальною і не дуже переймався тим, аби своєю працею виправдати довіру свого роботодавця. Замість того, аби примножувати маєток, багатство, гроші свого пана, він їх переводив.  Велике багатство ставало меншим.

Врешті-решт, це зауважили інші люди і доповіли панові про такого менеджера, який руйнував доручений йому бізнес.  Звісно ж власник бізнесу викликав свого управителя і взявся розпитувати його про скарги: ««Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити».  Наш управитель-менеджер – не раб, а вільнонайманий працівник. Він наймався за певну плату і в разі поганої роботи, у разі збитків, йому загрожувала не в’язниця і не страта, а звільнення.  

Але й звільнення – не дуже добра перспектива. Як кажуть «талановита людина – талановита в усьому». А коли нерозумна, то певно й нерозумна у всьому.  А що коли людина безчесна? Певно що, куди її не став, то її безчесність раніше чи пізніше теж, повсюди вилізе, як шило з мішка.

Характер і душу нашого управителя, нашого менеджера ми бачимо, як в його мисленні, так і в його подальших вчинках. Він знає, що він працював погано, бездарно і, можливо, безчесно і він також знає, що іншої такої йому роботи більше не знайти.  Отримавши червону картку від свого пана, він ніде більше не влаштується. Якщо людну звільняє його пан, то, очевидно, що звільнення настало через дуже серйозну причину і жодній чесній людині, жодному чесному бізнесменові із таким звільненим справи мати не слід – хіба що він хоче зруйнувати свій бізнес і покалічити життя собі, своїй сім’ї та всім своїм працівникам.

Гіркі роздуми заповнюють голову нашого управителя. ««Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь».  В нього лише два виходи: тяжка і низькооплачувана фізична праця або жебракування. Тяжко працювати він не може: бракує сили, а жебракувати не дозволяє гонор. Як же може жебракувати той, хто щойно був управителем у одного з найбагатших чоловіків краю?

«Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства».  «Еврика! Вихід знайдено!»  Вихід, який знаходить цей управитель, виявляє його основну проблему – безчесність.  Він, звісно, винахідливий, але винахідливість його – не на добро, а на дальшу крадіжку, бо власне кажучи, що він робив, як не крав у свого пана під час цілої своєї кар’єри менеджера?  А тут він вирішує долучити до крадіжки ще й усіх боржників свого пана.

І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: «Скільки винен ти панові моєму?» А той відказав: «Сто кадок оливи». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: «п'ятдесят».  Винен 4 000 літрів олії?  Пиши – 2 000.  Суттєва різниця між 200 000 гривень та 100 000, чи не так? Все відбувається швидко. Борги клієнтів перед паном тануть на очах. Але це не означає, що ці борги так само швидко тануть перед нашим управителем.  Як ми бачимо, йому бракує порядності, чесності. Він – звичайний злодій, який краде у свого пана і краде для себе.

Подібним чином він ставиться і до позичальників пшениці. Бо нечесний менеджер «потім питається другого: «А ти скільки винен?» І той відказав: «Сто кірців пшениці». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою й напиши: «вісімдесят». На потенційному рахунку без п’яти хвилин нашого безробітного опиняються великі суми клієнтів його пана. А що клієнтів не один і не два, то можна лише припустити, що за дуже короткий проміжок часу нечесний менеджер стає мільйонером.  Майже, як у анекдоті: «Як ви заробили ваш перший мільйон? Буду лаконічєн – украв!» Ось так нечесний управитель скористався власним невигідним становищем собі на вигоду.

Як далі склалася кар’єра і життя нашого управителя надалі, ми не знаємо, але Господь в сьогоднішній притчі каже, що «пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла».  Можливо нам, в Україні, цю притчу легше зрозуміти, ніж у тих країнах, де християнство не було настільки переслідуване, і де воно вплинуло на чесні принципи в бізнесі. Хоча гріх присутній повсюди і повсюди він спонукає людей як до нечесності, так і до використання одних людей іншими.

Але наша притча не закінчується на цьому світові. Бо Господь цю притчу дає нам, християнам, яких він називає синами світла і каже: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель». Господь, звісно, не закликає нас, аби ми поводилися безчесно, як управитель із сьогоднішньої притчі. Власне кажучи ця притча навчає нас чомусь діаметрально протилежному, окрім однієї речі – набування друзів зі світу, який впав у гріх.

Ви – сини світла. Ви колись належали темряві. Про наше минуле Апостол Павло свідчить: «Ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші» (Еф. 2:2, 3).   Ви були дітьми гніву, але перестали ними бути не через те, що ви зробили щось особливе, а через те, що Бог зробив щось особливе, унікальне для вас.

Апостол Павло далі пише: «Нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю, і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі, щоб у наступних віках показати безмірне багатство благодаті Своєї в добрості до нас у Христі Ісусі. Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, 9 не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:5-8).

Ви, що віруєте – прощені заради Христа.  Ви, що віруєте – виправдані заради Христа.  Усе наше безчестя, наші обмани, уся наша неправедність – залишилися в минулому. Тепер ви обмиті Христовою кров’ю і більше не є дітьми цього світу.  Христос називає вас сьогодні синами світла. 

І наша сьогоднішня притча стосується, звісно ж, Царства Небесного. Ви – не найманці у Бога, як управитель у свого пана, а ви – Божі діти, спадкоємці Царства Небесного і співспадкоємці Христові.  Ви маєте вічне життя у Божому Царстві. Кожен віруючий хоче добра для свого Царства і Царя, Який настільки любить  і настільки нам бажає добра, що доводить Свою любов хрестом Голгофи. І у ваших руках перебуває скарб набагато більший, ніж вся олива світу або й весь хліб, який тільки є і буде на цьому світі.  Цей скарб - Євангеліє Христове.  

У притчі клієнти багато чого завинили своєму панові через нечесного управителя.  У реальному житті всі люди дуже завинили перед Богом. Бо кожен гріх – це борг. І до того ж це борг, який можна повернутися лише в один спосіб – через смерть, тимчасову і вічну. Кожен – гріх – це багатство неправедне, яке нічого не додає для добра людини.  Господь каже, аби ми сьогодні набували собі друзів від гріха в дуже особливий спосіб.  І про цей спосіб звіщає нам Євангеліє.

Бог простив вам усі наші гріхи заради Христа. І коли ми грішимо та каємося у наших гріхах, то люблячий Бог знову й знову прощає нас, і обновлює нас і підбадьорює нас у Святій Вечері Христовими тілом і кров’ю, пролитою за наші гріхи. І такого самого ставлення Він очікує і від нас.  Бог любить нас, а ми у відповідь любимо Бога і любимо наших ближніх. Бог прощає нас і ми, у відповідь, на Боже прощення, прощаємо наших ближніх і молимося у Господній Молитві: «І прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим».

І Господь хоче, аби ми набували собі друзів із цього неправедного світу Євангелієм – Доброю Новиною про прощення усіх наших гріхів заради Ісуса Христа. Господь хоче, аби сміливо це Євангеліє звіщали і роздавали його бекзоштовно точно там, як і самі ми його отримали від Господа Святого Духа.  Господь хоче, аби діяли в ньому, жили ним і  не затримували жодного зла на нашого ближнього, як і Він не затримує зла на нас. Але Він хоче, аби ми прощали не половину гріхів нашим ближнім, а усі гріхи, без винятку.  Клієнти пана, можливо відчували певне полегшення через дії хитрого управителя. Але ваші ближні, які завинили Богові і вам, хай відчують повне полегшення, яке свого часу відчули і ви, почувши проголошення усіх ваших гріхів і провин.

Якщо ми прощаємо лише частково, то хіба допоможе нам друга половина гріхів нашого ближнього у нашому майбутньому?  Радше навпаки – непрощений нами гріх означатиме те, що ми самі відкидаємо прощення Боже.  Але прощений гріх повністю, бадьоре проголошення прощення гріхів нашому ближньому, означатиме набуття друга не лише для дружби в цьому світі, але й для дружби упродовж цілої вічності – для дружби з Богом через Христа. Господь каже в Євангелії від Луки: «Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому. І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: «Каюся», – вибач йому!» (Луки 17:3)

Коли ми чуємо визнання гріхів від нашого ближнього і прощаємо йому, то здобуваємо такого ближнього для Царства Небесного.  Менеджер у нашій притчі не чекає довго на те, аби почати діяти.  Тим більше не можемо чекати і ми.  Навпаки, Господь хоче, аби ми користувалися нашим невигідним становищем – проживанням у грішному світі, кривдами від наших ближніх та поспішали перетворювати їх на вигоди, насамперед не лише для них, аби вони ставали друзями Христовими та дітьми Божими, але й для себе, бо як написано в Книзі Св. Пророка Даниїла: «Розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків». І хай Господь дасть, аби ми діяли з подвійною енергією Богові на славу.  Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь