Минулої ночі

     Вчора мене розбудили рідні одразу після першої години ночі: після чергових запевнень можновладців про миролюбність, бажання круглих столів тощо, почався новий штурм Майдану. З Майдану лунали заклики до священиків приходити в центр міста, аби зупинити чергове кровопролиття. Разом із новим дияконом (моїм сином), Владиславом вийшли на київські вулиці і до самого світанку напучували і міліцію, і протестувальників  до миру, і до того, аби все минулося без насильства.  Ознайомили і міліціонерів, і протестувальників, зі Зверненням Всеукраїнської Ради Церков.  Роздали це Звернення  священикам з інших конфесій.   На жаль, з боку міліції знову був сльозогінний газ і побиття людей, травмовані мітингувальники (в районі вулиці Інститутської). Коли бачиш пробиті голови народних депутатів від опозиції; коли бачиш Віталія Кличка, який метається від барикади до сцени і знову до якогось опорного пункту; коли бачиш як медики відкачують молодь і дідусів побитих силовиками, то вкотре чуючи обіцянки вищих українських чиновників не застосовувати силу надалі, неможливо позбутися відчуття дежавю. Молімося за нашу країну і за наш народ, аби український народ вийшов із цієї суспільно-політичної кризи переможцем, а не поринув у вир ще більшого і жахливішого громадянського конфлікту. Молімося, аби Господь привів до каяття тих чиновників, які віддають безглузді накази ночами судити людей, бити людей на площах наших міст і молімося, аби все більше людей у нашому рідному краї були вірні Христові, нашому Спасителеві. 

Світлина з Української правди www.pravda.com.ua